На фото: акція протесту в росії проти війни в Україні.
Ці наслідки і несуттєві, і неоднозначні. Усе те, що наблеяв плешивий (чи його двійник або анімація) є свідченням визнання ерефом провалу у війні та появи в самій раші пасивного, але сильного спротиву участі у бойових діях. Це підтверджує, що тактика й стратегія нашого командування правильна. Ворог не зміг виконати жодної з поставлених цілей. Частковий виняток - використання плацдармів, які йому забезпечила велика зрада в Україні, коли ще до 24 лютого зруйнували програму із озброєння, послаблювали й реально скорочували Збройні сили, відвели війська із чітко окреслених союзниками напрямів основних ударів (на півдні реалізовано на середньострокову перспективу, на півночі втрачено). Тактика ЗСУ після 24 лютого виявилася максимально ефективною.
Отже, ворог визнає програш на цьому етапі війни й плекає наміри отримати перелом на свою користь через екстенсивний (не інтенсивний) процес ведення війни. Перемогти все одно не зможе. Але нові події на раші встановлюють для України два негативні параметри. Перше - ворог остаточно відкинув компромісні варіанти розвитку подій. Друге - нові реалії гарантують збільшення тривалості періоду активних бойових дій, а з цим пов'язані додаткові жертви й руйнування. Тепер сподівання, що все перейде в "тиху" стадію до кінця року, стають вкрай ілюзорними. Хоча якихось переваг ворогу це все одно не дає.
Правових наслідків від усього комплексу мілітаристських і псевдо-політичних заходів москви для України не настає. Ні ми, ні будь-хто в світі не визнає прогнозованих спроб анексії. Наслідком мають стати посилені санкції. Дуже хочу сподіватися, що нарешті і укрсучвлада буде не лише вимагати їх від інших, але й сама вийде в авангард і показуватиме, як і проти кого їх вводити, на власному прикладі. Сподівання пуйла, що незаконна анексія й оголошення наших земель ерефією стримає ЗСУ від наступу на цих територіях - ілюзія. Більше того, Залужний умисно "розпакував" Крим для перевірки реакції вражини. Реакція була нікчемна. В усіх інших областях наступ триватиме. Але тепер для рашистської влади буде додаткова внутрішня проблема - вони не можуть утримати ті території, які оголосять своїми.
Для рашки це може стати фальшивим приводом для формального оголошення війни, що кардинально міняє її внутрішній і міжнародний статус (у гірший бік), для України з цього приводу не змінюється взагалі нічого.
Чисто військова компонента для нас змінюється, але не кардинально. Рашистська армія стане "довшою". За рахунок зниження ефективності. Жодних змін у оснащеності, підготовці, забезпеченні тощо не передбачається, бо й зараз москва витягує всі ресурси з усіх закутків. Нові положення тут абсолютно нічого не добавлять, а ресурси продовжують танути. Зросте кількість непідготованої живої сили. Наскільки? Це ще велике питання. Нова система вже неприхованої мобілізації відкриває можливості для жорстких репресивних стимулів. А вони дуже сумнівні. Про 300 тисяч озброєних людей на фронті в короткій перспективі точно не буде йтися. Реально все нагадуватиме авантюру із так званим 3-ім армійським корпусом.
Але повністю легковажити ситуацією теж не слід. До кінця року на фронт ворог зможе підтягнути до кількох десятків тисяч осіб гарматного м'яса. Це не змінить кардинально ситуацію на фронтах, але перекриє втрати в малопідготованій силі такою самою слабко підготованою. У ворога відбудеться компенсація втрат і більша кількість худоби на забій, щоб її кидати в типово жуківські атаки. Нашим піхотним підрозділам, які тримають оборону на окремих напрямках, стане важче. Однак, це війна вже не піхотних атак, а артилерії, дронів, високоточних озброєнь. Жоден із анонсованих пуйлом заходів тут ситуацію не змінює. Стане у ворога значно більше молодших офіцерів після військових кафедр, які ні дня в армії не служили, ніколи ніким не командували й зброї майже не бачили. Вони командуватимуть взводами й ротами ще менш мотивованих мобілізованих цивільних. І їх усе рідше прикриватимуть артилерія, бронетанкові підрозділи й інші засоби сучасної війни. Якість такої армії скоріше мінусова.
Що може змінитися в позитивний бік? Пішла молотилка у воєнкоматах москви, санкт-путінбурга та інших великих міст. І не з гарнізонів та вже існуючих військових частин, а із чисто цивільного населення - усіх отих випускників вузів із військовими кафедрами, колишніх строковиків. Там ні приховати втрати, ні просто відкупитися "Ладами" вже не вийде. Піде каталізація протестних настроїв.
Мусимо бути свідомі - війна може закінчитися лише в москві. Але саме там її можемо закінчити не ми. Якщо велика кількість жертв (а їх стане значно більше) каталізує протести й розвал московії - це перспектива кінцевого завершення війни. Але надія на це не найшвидша. Засекречений пункт 7 указу дає змогу вести мобілізацію нескінченно. Колись це має вплинути й на тих путіноїдних баранів.
Тарас Чорновіл, офіційна сторінка ФБ.
