Російські фашисти мають відповісти за усі свої злодіяння

• У правовому полі           КОЛИ ПОМИЛКА НЕПРИПУСТИМА

Роман КИРЕЙ  (Черкаська область).

Розв’язавши в Україні криваву бійню, росія щодня вчиняє дії, які не мають виправдання ані з військової, ані з моральної точки зору. Окупанти вбивають, калічать і катують мирних громадян, демонструючи невимовну навмисну жорстокість, ґвалтують жінок, дівчат і дітей, руйнують житлову інфраструктуру, займаються мародерством. Розслідування злочинів, пов’язаних із війною, нині є одним із головних завдань українських правоохоронців.

ПРОТЕ, як свідчить практика, ця робота часто наражається на низку труднощів. Подекуди слідчим бракує досвіду, знань, спеціальних технологій, відповідної сучасної апаратури. Тим цінніші напрацювання, яких набувають в окремих правоохоронних підрозділах, зокрема й у Черкасах.

Найбільша кількість досліджень, які нині проводять фахівці Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (НДЕКЦ) МВС України, пов’язана з ідентифікацією осіб. Під час визначення людини, яка загинула чи зникла безвісти, ДНК-ідентифікація дає майже стовідсотковий результат. Приміром, унаслідок ракетного удару по багатоповерхівці в Умані минулого року загинуло 23 чоловіка, з них чотири дитини. Співпраця з підрозділами УМВС, які мають у своєму розпорядженні пересувні лабораторії з ДНК-аналізаторами, допомогла тоді менш ніж за дві доби встановити особи всіх загиблих.

Як розповів директор Черкаського НДЕКЦ Василь Аксьонов, від жовтня позаминулого року, коли експерти сектору біологічних досліджень почали працювати з новим аналізатором, вони виконали понад 1600 експертиз. Зокрема, пов’язаних із війною — понад 1250.

Тепер у кожній області фахівці експертної служби проводять такі дослідження, мають ДНК-ідентифікатори. Торік Центр поповнився ще одним найсучаснішим аналізатором, який допоміг придбати уряд Швейцарії.

Як наголошує заступник директора центру Сергій Бандура, не всі тіла загиблих військових та цивільних осіб можна ідентифікувати без допомоги ДНК-експертизи. Щоб зробити таке дослідження, потрібен біоматеріал близьких родичів загиблого. Ним слугують зразки епітелію, які відбирають ватними тампонами з ротової порожнини найближчих родичів (мати, батько, діти). Щодо кожного зниклого безвісти ведеться карне провадження й за потреби призначається ДНК-екпертиза. Таке дослідження — незаперечний аргумент, який допомагає і тоді, коли нема свідків події, злочин скоєно в умовах неочевидності чи розслідування розтягнулося на кілька років. Черкащина — одна з тих областей, де проводять найбільше таких експертиз. Левова частка роботи лягає на плечі чотирьох фахівців-біологів Центру. Зараз на виконанні близько 400 експертиз. 90 відсотків із них пов’язані зі зниклими безвісти й тими, хто загинув.

Фахівці працюють швидко, точно й акуратно, вивіряючи кожний параметр дослідження. Помилка тут неприпустима. Експерти розповіли, що в їхній практиці були й щасливі випадки, коли взяті зразки для ДНК-експертизи не знадобилися: людина, яку вважали зниклою безвісти, знайшлася. Розкрили деталі й іншого виду дослідження — портретної експертизи. Її, серед іншого, використовують і стосовно осіб, які перебувають у полоні ворога. За фотографіями й відео, використовуючи спеціальні методики, встановлюють, хто саме на зображенні. Один із напрямів портретної експертизи — ідентифікація зрадників та колабораціоністів. Всі згадані дослідження виконуються безкоштовно, в рамках кримінальних проваджень. Висновки експертів НДЕКЦ лягають у матеріали судових справ.

Як зауважив Василь Аксьонов, війна зумовила зміни у напрямах і методиках проведення експертиз. Це, зокрема, й оцінка майна, будівель, які знищує ворог. Згадуючи горезвісний приліт по Умані, тут зазначають, що більшість майнових пошкоджень та пошкоджень транспортних засобів були визначені фахівцями Черкаського центру. Експертизи вже стали матеріалами карного провадження.

Звісно, зараз ніхто не відшкодує цих збитків. Головне сьогодні — фіксація неадекватних дій країни-агресора, вважають експерти. Адже люди потроху відновлюють і будівлі, й транспортні засоби — треба жити й працювати далі. Попереду — міжнародні суди, які й визначать долю злочинців, розміри репарацій та компенсацій. А вони потребуватимуть конкретних доказів.

                       (Всеукраїнська газета захисту інтересів і прав селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")