Кажуть, що громада - велика сила. А успішна громада - це сила держави

• Самоврядування

Розмову вів Віталій НАЗАРЕНКО Чернігівська область

Варвинська селищна територіальна громада є південною околицею Чернігівської області й упирається своїми межами в козацьку Полтавщину. Керує нею вже четверту каденцію поспіль незвичайна жінка — заслужений учитель України Валентина Саверська-Лихошва. Про зустріч із нею я домовився швидко. Публічність та відкритість пані Валентини є її, як кажуть, коником, що мало притаманне чиновникам. Телефон очільниці громади — у відкритому доступі. Отже, зв’язатися безпосередньо з нею може кожний: вона вислухає і, як зазвичай, допоможе чи дасть настанови. Не особистий телефон, а «гаряча лінія».

У КАБІНЕТІ голови громади тилова стіна — та, що за її спиною, зайнята стелажем із книжками, зокрема і її авторства. По лівий бік — портрет загиблого Героя України з колишнього Варвинського району Сергія Божка, на протилежній стіні — численні подяки від бойових підрозділів.

— Ваша громада народжувалася фактично двічі, зрештою утворившись у межах колишнього Варвинського району. За рахунок чого формується бюджет? Як розподіляєте кошти?

— Так, спершу, 2018-го, громада об’єднувала Варву, Калиновицю, Леляки і Воскресенське. А у грудні 2020 року в нас відбулись вибори у населених пунктах на базі колишнього району, і тепер у складі громади їх 15. Громада невелика: 15 тисяч населення. Бюджет — близько 230 мільйонів гривень.

Основні його наповнювачі — нафтовики (частина території громади розташована на нафтовому родовищі. — Авт.) та аграрії. Військового збору в нас практично не було, тому ми цим не балувані. Силові структури відійшли, але ми особливо не втратили, тож щодо цього не переживаємо. Зменшилися надходження від СТОВ «Дружба Нова» — це великий аграрний монстр у гарному значенні цього слова. Позаторік ми отримали від них до бюджету додаткових 6 мільйонів гривень відрахувань від заохочень працівникам наприкінці року. Зараз грошей на це нема.

Левова частка бюджету йде на захищені статті та на погашення різниці в тарифах, які не змінювали з 2022 року. Вони збиткові, тому на кожній сесії ми тільки те й робимо, що компенсуємо різницю. Вкладаємо кошти у розвиток. За три місяці поточного року в нас було 6 мільйонів гривень вільного залишку, з яких 3 мільйони ми віддали ЗСУ. Загалом же на підтримку армії громада заклала 15 мільйонів гривень. Але це не межа: якщо буде перевиконання, то відповідна цифра збільшиться. Бувало й таке, що ми надсилали гроші, а військові їх не використовували і повертали. Я стосовно цього навіть писала Умєрову (міністр оборони України. — Авт.), так він їм хвоста трохи накрутив. Потім хлопці приїхали і питають: «Нащо ж ви таке зробили?». Я кажу: «Це ви нащо так робите? Ми вам даємо гроші, то використайте їх, ми стараємося допомогти, а ви нам повертаєте».

Війна не обходить нашої громади: староста з Остапівки пішов воювати у перших лавах, чотири спеціалісти селищної ради, кілька хлопців із комунального підприємства теж на фронті. З усіма ми на зв’язку, усіх підтримуємо.

— Впадає в око, як чисто у Варві, майже скрізь урни. Села, які я проїздив дорогою до центру громади, розвинені та доглянуті, що не зовсім звично для депресивної Чернігівщини. Видно, що вони не обділені фінансуванням.

— Я особисто контролюю, аби було чисто. Ми кілька разів брали участь в обласних екологічних конкурсах, одного разу навіть перше місце посіли. У нас бюджет хоч і централізований, але ми розподіляємо гроші між старостатами: який більший, одержує півтора мільйона, меншим даємо по мільйону. Ну, і Варві приблизно мільйона півтора на розвиток залишається. У нас спробуй не дай! Свобода слова та громадський контроль настільки розвинені, що куди там.

А порядок та господарську діяльність у громаді підтримують три комунальних підприємства, два з яких діють у старостатах.

— Валентино Василівно, на сайті громади окремий розділ присвячено грантовим проєктам. Наскільки це важливий сегмент діяльності селищної ради?

— Коли ми утворилися повторно 2020 року, я наполягла на тому, що у штаті мають бути люди, які опікуватимуться саме цим напрямом. Ми переглянули посадові інструкції спеціалістів і ввели норму, яка зобов’язує працівників економічного відділу готувати проєкти та брати участь у конкурсах. І це дало результати. Ми досягли такого рівня, що в нас дуже багато проєктів «вистрілює». Наприклад, в одному з мікрорайонів Варви за рахунок грантових коштів ми прокладаємо водогін. Завдяки гранту громада нещодавно отримала нову техніку: механічну руку, кілька тракторів, навісні механізми. Наші спеціалісти вже стали справжніми професіоналами, і це дуже велика допомога громаді.

— Ви говорили, що ця каденція для Вас є найлегшою, а нинішній склад селищної ради — найкращий. Чому так?

— Більшість депутатів працюють у конструктивному руслі. Але є і опозиція, яка, на жаль, займається політикою, а не справедливою критикою. Вони не голосують від першого до останнього питання, зазвичай утримуються. Я вважаю, що політикою треба займатися після війни, а нині всі зусилля мають бути спрямовані на перемогу.

— Пані Валентино, Вас знають як авторку наукових робіт і літературних творів, вийшло майже два десятки Ваших книжок, зараз працюєте над новою… Коли встигаєте писати?

— Я цим живу. Встаю дуже рано, о шостій ранку вже на роботі. Пишу зранку й увечері. Не буває, щоб не написала хоча б кілька сторінок. Наступна моя книга буде присвячена загиблим героям. Вона вже практично завершена. Хочу, щоб пам’ять про тих, хто віддав життя за Батьківщину, залишилася в людських серцях і у державних архівах.

                      (Всеукраїнська газета захиту інтересів і прав селян "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")