Закінчився термін оновлення військово-облікових даних: чи не втрачаємо пильності?

• Актуально

Підготувала Світлана УСАТЮК

16 ЛИПНЯ добіг кінця термін оновлення військово-облікових даних. До цієї дати, згідно із законом про мобілізацію, який набув чинності 18 травня, треба було подати інформацію про себе військовозобов’язаним, призовникам і резервістам віком від 18 до 60 років. На процедуру відводилося 60 днів. Щоправда, у червні в парламентських колах робилися спроби збільшити такий проміжок до 150 днів. У ВРУ зареєстрували відповідний законопроєкт. Однак пропозицію не підтримали у Міноборони. Тож визначений період залишився незмінним.

Так само залишилися незмінними три варіанти, якими пропонували скористатись українцям, аби оновити дані. Перший із них — прийти у територіальний центр комплектування і соціальної підтримки (військкомат). Другий — звернутися до працівників центру надання адміністративних послуг. І ще одна можливість — оновити дані у режимі онлайн через мобільний додаток Резерв+. Для цього користувачеві треба було зареєструватися, підтвердивши авторизацію через банк або з допомогою електронного підпису в Дії.

Якщо із першими двома варіантами все більш-менш зрозуміло (приходиш, надаєш перелік документів особі, яку бачиш і з якою можеш розмовляти, отримуєш підтвердження про оновлення), то щодо третього варіанта виникало чимало запитань. Ось відповіді на окремі з них, знайдені в мережі Інтернет.

Насамперед багатьох цікавило, який правовий статус додатка Резерв+. У Міністерстві оборони України повідомляли, що функціонування застосунку регулюється постановою Кабміну від 10 травня 2024 року. Втім, тексту постанови не оприлюднювали. «Наразі інформація постанови має обмеження доступу, тому текст не можна проглянути публічно», — таке пояснення є на сайті міністерства у розділі «Резерв+».

Без чіткої відповіді дотепер залишається питання про те, хто розробляв мобільний застосунок. З інформації, яку на своїй фейсбук-сторінці 6 червня обнародувала заступниця міністра оборони України Катерина Черногоренко, спростовуючи п’ять міфів про Резерв+, відомо, що на розробку не витрачали грошей із державного бюджету: Міноборони отримало програмне забезпечення «за договором благодійної пожертви від неприбуткової організації». Катерина Черногоренко і Олексій Дорогань, виконавчий директор Офісу ефективного регулювання BRDO, підтвердили це чи то на пресконференції, чи на засіданні одного з парламентських комітетів. Фрагменти відео звідти є в Інтернеті. Із запису не зрозуміло, на запитання яких осіб відповідають Черногоренко і Дорогань. Також у доступі — інтерв’ю заступниці міністра оборони виданню Forbes від 23 травня. У ньому Катерина Черногоренко стверджує, що застосунок Резерв+ розробляли за донорські кошти. Розробка обійшлась у 86 тисяч доларів (3,4 млн грн на той час).

Аналізуючи інформацію про благодійну пожертву від неприбуткової організації та вартість розробки Резерв+, експерт із кібербезпеки Костянтин Корсун на своїй фейсбук-сторінці 19 червня написав, що, на його думку, це можна кваліфікувати як корупційне правопорушення за статтею 54-ю Закону України «Про запобігання корупції». «Ця стаття в антикорупційному законодавстві існує вже років із двадцять, і це не просто так. Чиновник діє від імені народу України, і зарплату йому платять із наших податків, а він там, бачте, подаруночки приймає. У 99 відсотках випадків подарунки, якщо вони дорожче за один прожитковий мінімум (та інших офіційно дозволених), є підкупом держслужбовця. У нашому випадку йдеться про подарунок вартістю 86 тисяч доларів…», — пише Костянтин Корсун.

А ось розголошення невстановленим особам інформації з обмеженим доступом під час розробки застосунку, як передбачає експерт із кібербезпеки, взагалі могло би бути кваліфіковане як карний злочин за статтею 328-ю Кримінального кодексу України.

Не менш різкий у своїх оцінках, які стосуються розробки застосунку Резерв+, і адвокат Ростислав Кравець, що є головою ГО «Правова держава». У своєму Телеграм-каналі юрист ознайомлює із відповіддю Міноборони на запит народного депутата від «Європейської солідарності» Володимира Ар’єва. У міністерстві підтверджують, що одержали програмне забезпечення за договором благодійної пожертви від неприбуткової організації. «Подібна модель застосовується при створенні програмного забезпечення, що фінансується за договорами міжнародної технічної допомоги, і є поширеною практикою, — зазначається у відповіді на запит. — При цьому Міністерство оборони України сформувало вимоги до такого програмного забезпечення і перевірило відповідність програмного забезпечення цим вимогам». Реагуючи на таку інформацію, Ростислав Кравець пише: «Тобто дані, від яких прямо залежить національна безпека України, доручено якійсь благодійній організації. Я вважаю, що в діях представників Міністерства оборони є всі ознаки державної зради».

З’ясовувати, чи так це, — справа правоохоронних органів. Тим часом у мережі Інтернет публікували інформацію із натяками на те, що мобільний додаток Резерв+ незахищений. Бо нібито в його основі — частина скопійованого коду із застосунку «Мрія», який використовують у школах і дитячих садочках для отримання домашніх завдань і розміщення розкладу занять. Зрозуміло, що такі припущення не надихали на оновлення військово-облікових даних саме у застосунку. Вочевидь, усвідомлюючи це, у Міноборони запевнили: «По-перше, застосунок пройшов усі необхідні безпекові перевірки і має сертифікат КСЗІ. По-друге, Резерв+ лише відображає інформацію з реєстру Оберіг і не зберігає її на власних серверах. Дані з ЦНАП та Резерв+ потрапляють до єдиного місця — реєстру Оберіг, доступ до якого є лише в уповноважених органів». Це цитата із повідомлення від 5 липня на фейсбук-сторінці заступниці міністра оборони України Катерини Черногоренко.

Також у міністерстві підрахували, скільки українців скористалися додатком Резерв+ із моменту його створення. За інформацією Катерини Черногоренко, станом на 12 липня «2,7 млн людей оновили дані в Резерв+. Приблизно 90-100 тисяч громадян щодня оновлюють дані онлайн».

Ймовірно, така статистика свідчить про популярність мобільного застосунку. А можливо, і про те, що чимало українців чомусь втратили пильність у розповсюдженні своїх персональних даних. Попри те, що живемо в особливий, воєнний час. І цими даними потенційно може скористатися передусім наш ворог. Будемо сподіватися, що цього не станеться. Та було б добре, якби наші сподівання ґрунтувалися ще й на конкретних діях посадовців. Але, як бачимо, на жаль, конкретики бракує.

                                                           (Всеукраїнська газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")