Вчора запитання - сьогодні відповідь: ВИПЛАТИ ЗА ЗАГИБЛИХ НА ВІЙНІ

Підготувала Ірина САЄНКО.

«У родині сусідів сталося непоправне горе — на Донеччині загинув їхній єдиний внук, який на фронті з перших днів війни. Саме дідусь із бабусею опікувалися дитиною з дня його народження, навчали, виховували, годували, поки батько і мати «насолоджувалися» життям невідь-де. Тема виплат за загиблого захисника дуже делікатна. Але як промовчати, коли такі горе-батьки за законом мають право на ці гроші?» — звернулася до редакції Марія Іванівна К. із Рівного.

ЗГІДНО з Постановою Кабміну №168 від 28.02.2022 р., сім’я кожного українського військового, який загинув, захищаючи землю, свободу та незалежність України, має право отримати одноразову грошову допомогу в розмірі 15 млн грн.

2024 року розширено перелік осіб, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) військового, відповідно до Закону України № 3515-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги».

На розмір допомоги впливають обставини загибелі військового. Якщо він загинув у бойових діях на фронті, то його рідні мають право на виплату в розмірі 15 млн грн. Якщо військовий загинув у період проходження військової служби, але не в бойових діях, то обсяг компенсації буде менший — 2,15 млн грн.

Виплата у розмірі 15 млн грн передбачена сім’ям загиблих військовослужбовців та поліцейських. Для її отримання обов’язково необхідно мати витяг із наказу військової частини та особової справи загиблого.

Виплата у розмірі 2 млн 150 тис. грн (750 прожиткових мінімумів) передбачена у разі загибелі добровольця, який не був оформлений у жодній із військових структур.

Допомога за загиблого військового розподіляється рівними частинами на всіх отримувачів, які зазначені в статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей».

На випадок своєї загибелі військовослужбовець має право скласти в письмовій формі особисте розпорядження про виплату одноразової грошової допомоги певним людям, самостійно визначивши розмір їхньої частки у відсотках. У цьому разі допомога розподілятиметься на тих осіб, хто в ньому вказаний.

Проте неповнолітні, малолітні або повнолітні непрацездатні діти, а також непрацездатна вдова чи вдівець та непрацездатні батьки загиблої людини мають право на отримання виплати незалежно від наявності особистого розпорядження загиблого. Їм у будь-якому випадку виплачується 50% від частки.

Особи, які можуть отримати виплату за загиблого воїна:

— діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої чи померлої особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

— один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;

— батьки (усиновлювачі) загиблої чи померлої особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі або смерті;

— внуки загиблої чи померлої особи, якщо на момент її загибелі їхні батьки загинули (померли);

— жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла або померла особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

— утриманці загиблої чи померлої особи (члени сім’ї померлого, що перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним та основним джерелом засобів для існування).

До цієї категорії належать: непрацездатні повнолітні діти; повнолітні діти до 23 років, які отримували аліменти у зв’язку із навчанням; брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років та перебували на повному забезпеченні загиблого.

Крім того, є обов’язкова умова: родичі загиблого не повинні проживати у рф чи в білорусі, а також не можуть бути засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність чи пособництво державі-агресору.

Родичі, які мають право на отримання виплат, можуть від них відмовитися на користь іншого члена сім’ї. Якщо хтось із членів родини відмовляється від виплати або не звернувся по неї протягом трьох років, то їхня частка розподіляється між іншими, хто має право на цю компенсацію.

Після сповіщення про загибель військкомати або військова частина видають родичам свідоцтво про смерть. Родина має звернутися до військового керівництва загиблого, щоб отримати додаткові документи. Протягом 10 днів командир військової частини передає родичам загиблого:

— витяг із наказу про вилучення загиблого зі списку особового складу військової частини;

— документ, що свідчить про причини та обставини загибелі військового;

— витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця.

З цими документами члени сім’ї звертаються до районного територіального центру комплектування (ТЦК) та соціальної підтримки (СП) незалежно від місця реєстрації. Там вони подають заяву про призначення виплати та пакет документів, зокрема:

— документи, які підтверджують загибель військового та обставини;

— особисті документи особи члена родини, яка претендує на виплату;

— документи, які підтверджують родинні зв’язки із загиблим (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дітей, копія свідоцтва про народження загиблого, копія рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого). Якщо є судові рішення про опіку чи батьківське піклування — їх теж подають.

Сума допомоги на загиблого воїна виплачується поетапно: спочатку — 1/5 від призначеної суми, а залишок невиплаченої суми (4/5) виплачується частками впродовж 40 наступних місяців.