Сергій Ніконов із Дніпра: «Сина вже немає майже 9 років, але мені весь час нестерпно болить»

Стою біля супермаркета і чекаю доньку. Спостерігаю, як назустріч чоловікові в трєніках і кєпці ідуть два військових і він їх вітає: "Слава Україні!" Воїни відповідають :"Героям Слава" - і заходять до магазину. Чоловік іде і повторює: " Слава, слава, слава.."
Я дивлюсь йому вслід і думаю, не кожен може вчинити так, щоб була слава... Не кожен може знайти сили і мужність стати героєм. Але про нас, українців, скандинавська приказка: "Північний вітер створив вікінгів". Війна зробила молодих і відважних Героями, про яких ми пам'ятаємо і співчуваємо близьким. І, напевно, вони були героями і без війни.
Яким був і Павло Ніконов. Молодий юнак народився  19 грудня 1989 року і загинув 14 червня 2014.
Я зустрілась з його батьком, відомим волонтером Дніпра і громадським діячем Сергієм Ніконовим випадково. І, коли дізналася  історію життя і смерті його сина, була малослівна і зворушена.

Одне питання, яке не могла йому поставити: " Як він після втрати сина знаходить сили допомагати фронту, підтримувати рідних, у яких загинули сини на війні, і одним із перших  у місті та області встановлювати пам'ятні дошки на честь загиблих воїнів?" Після спілкування з ним мені  вже і не потрібно було відповіді. Так би зробив його Павло.

 

"Пам’ятаю, як у 2014-му Павло ходить кімнатою та нервує. «Тато, ну чому мені не несуть повістку?». Та чекати і нічого не робити це не про сина.
Павло сам пішов до військкомату, пройшов комісію і за тиждень повернувся до своєї рідної двадцятьп’ятки.
Він був у мене дуже цілеспрямованим. Закінчив Дніпровський індустріальний коледж, заочно навчався у Металургійній академії і пройшов строчку. Та Павло завжди марив власним бізнесом.  І знаєте, він його організував разом з другом Юрком.  Хлопці відкрили справу, пов’язану з обробкою дерева. Але, як це буває в Україні, на їх бізнес почалися «наїзди». А коли в 2014 році рашка вдерлася гібридною війною, Павло та Юрій тимчасово призупинили свою пилораму і пішли на фронт.
Юра воював у Луганському аеропорту і, дяка Богові, живий. А Павло загинув. 14 червня 2014 року літак ІЛ-76 разом з 49 десантниками з 25-ї бригади збили рашистські диверсанти з ПВК «Вагнер». Сина вже немає майже 9 років, але мені весь час нестерпно болить", - розповідає Сергій Ніконов.

Тепер на честь його сина у ФБ створюють і поширюють відео, яке без сліз не подивишся.

"Пане Сергій, я дуже вдячна Вам, і вашій організації ГО "Родинне Коло загиблих Героїв Дніпропетровщини" за підтримку родин наших Героїв-таромчан, родин всіх загиблих Героїв нашої області.
Ви виховали сина Героя, справжнього десантника, гордість нашої області, міста - Ніконова Павла Сергійовича", - пишуть небайдужі друзі Ніконових.

І мені не залишається нічого, як повторити слова із пам'ятного відео про Павла: "Твоє велике серце більше неба". І нехай там, на небі,  душа Павла Ніконова спочиває з миром, бо загинула за мир і свободу рідної землі. За тата, маму, сестру, і не тільки своїх, а й тих, хто зараз торкається поглядом цих літер...

https://www.facebook.com/100015140973355/videos/736281317970362/