Про це – в його ексклюзивному інтерв'ю для “FM Галичина” 

Тепер на польському телебаченні можна буде подивитися весь серіал "Слуга народу". Чи це допоможе нам в українсько–польських стосунках? Скільки з цих проблем є зроблені нашими руками, а скільки є просто наслідками виборчого зашквару? 

   Той, хто слухав виступ президента Польщі з трибуни Генеральної Асамблеї ООН на засіданні високого рівня, почув, що там дісталося всій Європі і кожному окремо. В принципі такого виступу з трибуни Генеральної Асамблеї давно не було. І з підсумком про те, що з 2024–го року Польша буде головувати в ЄС, то ми зрештою подякуємо американцям за допомогу і євроатлантичну співпрацю, а вона стане такою, як їй належить бути. Зрозуміло, що люди знають і розуміють, що в нинішній ситуації виборча кампанія Польщі задає тональність, емоції, а в деякій частині навіть зміст. Я ніколи не кидаю слів, якщо не перевірю, і ситуацію зі збіжжям я вивчав дуже детально десь впродовж останніх п’яти років. Можу сказати, що там “накосячили” обидві сторони, і дуже серйозно. Насправді, і в Офісі Президента Польщі. Я сподіваюся, що і  на Банковій в Україні знають по прізвищах хто, що, де, коли проколовся, обіцяв і не зробив, робив, але не доробив до кінця. Хто намагався "намахлячити" і Київ, і Варшаву у цій ситуації. Там настільки товстий “пиріг”, що коли його притрусили “сіллю” виборчої кампанії, то трапилося те, що трапилося.

Якби не Ґітанас Науседа, Президент Литви, було б дуже погано.

   Я думаю, що він це робив і з власного переконання, і з погодженням від Урсули фон дер Ляєн. А так ситуацію ніби "утрясли", але ми розуміємо, що в історії стосунків Польщі і України є стільки моментів, де недобропорядні люди – починаючи від політиків, закінчуючи істориками – можуть розкручувати ситуацію так, що вона може забігти не те, що за "червоні лінії", а туди, де ми навіть не сподіваємося опинитися. 

"Ми домовилися про важливу справу: з середи контроль над українським зерном, що прямує транзитом через Литву, буде переміщено з українсько–польського кордону до литовського порту", – повідомив у вівторок міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус. Тобто бачимо, що їхній міністр з нашим таки домовилися. Чи це означає, що ми фактично йдемо тепер до деескалації по зернового–транзитній доріжці чи просто перенесуть із зернового акценту на якийсь інший?

   Акцент зараз перенесеться на участь чи неучасть у так званому Форумі Оборонних ініціатив у Києві. Запрошення польської сторони ніби не було, але якщо було, то приїхати вони не змогли. На мій погляд, нас рятує ось ця "парасолька" Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки, які періодично цим молодим політикам "дають по носі" і кажуть: "ви або вирішуйте ключову задачу, і тоді виходьте на ринг чи в пісочниці один одного лопаткою по голові бийте, або перестаньте запускати ці "мильні бульки", які ні до чого не доводять". Тому що насправді в основі ситуації, що по рільництву, що по збіжжю, що по митниці, що по біженцях, є просто "вітер" і політика виборчої кампанії, яка іноді зносить і збиває раціональні речі.

Я глибоко переконаний, що сьогоднішня ситуація дозволяє говорити про деескалацію в стратегічному плані та розуміння того, що треба триматися гуртом, тому що є дуже небезпечний ворог.

   І хто, як не українці, поляки, литовці, розуміє, на що здатен цей ворог і як далеко він може зайти. Тому я в принципі спокійний, але дуже  б бажалося, щоб політика з обох боків досягала такого рівня, щоб це не виглядало, як в пісочку дітки маленькі лопатками один одного б'ють. 

   Ми досить довго, від моменту повноцінного вторгнення і до сьогодні, не знали, але анонімно вихваляли людей, які були спічрайтерами для президента. Дуже часто його виступи в парламентах та на різних міжнародних торгових майданчиках були справді крутими, і їх "розхапували" на цитати. Спіч, який був виголошений в ООН, це що? Спічрайтера поміняли чи він просто "випив і не закусив"? 

    Мені довелося працювати в декількох адміністраціях, і я був в близьких стосунках з людьми, які писали тексти президентам. Є таке поняття, коли людина "виписується", дуже часто використовують це поняття. А коли "виписався" – виникає потреба і дають матеріал. Прийшов момент подякувати за ту титанічну працю, яку робить ця людина, і отримати інший ресурс. 

   Можу вам сказати, що був такий випадок, коли я почув у виступі приснопамятного януковича текст, написаний Данилом Лубківський для... Ющенка. Я тоді навіть написав пану Данилу про таке звучання. Справа в тому, що в цій пекельній роботі, яка навколо президента, дуже часто трапляються такі речі, коли в перебігу подій, в гарячці, ми не даємо звіт собі. Ми, я маю на увазі, як систему. Фраза ця абсолютно неприпустима була для першої особи, тим більше для рівня дружніх стосунків між двома людьми. Тому що тут, окрім того, що є ще міждержавні речі, є стосунки пана Дуди і пана Зеленського, які давним–давно переросли в приятельські. Я не кажу, що це дружба, це товариство, це якісь приятельські стосунки. Ворог намагається зробити ці стосунки цементними, тому на цьому фоні робити такі заяви – як мінімум, не доречно. Є моменти, в які пробачають все, а є моменти, коли “піщинку” побачать і будуть говорити про неї. Наступив момент, коли будуть контролювати кожну таку “піщинку”.

   Я дивлюся, наскільки у Польщі щодня зростає температура. Після "Маршу мільйонів сердець" Туска і опозиції, тепер йде контратака партії ПІС, яка заявляє, що вони б стільки людей не зібрали. Але у цьому випадку дехто із наших співрозмовників каже, що градус настільки високий, що це – війна поляків з поляками. Чи зійде це все після виборчої кампанії і чи будуть наслідки цього для нас? 

Якщо подивитися по кожній країні – Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, то кількість ідіотів на квадратний метр перевищує кількість людей із здоровим глуздом.

   То перемога на виборах Фіцо в Словаччині, то ці ідіотські заяви корупціонера Орбана і в той же час він Прем'єр–міністр і за його партію голосують. Голоси за Ле Пен і її "стадо" у Франції, підтримка “Альтернативи для Німеччини” – праворадикальної партії, де майже 23%. Ситуація в США свідчить про те, що людям здорового глузду треба гуртуватися, бо в разі збереження цієї тенденції в ході нинішнього виборчого циклу, московський "фюрер" буде плескати в долоньки і завойовувати світ без будь–яких затрат. А Україні буде дуже складно, тому що коли послухаєш цих "видатних політиків", які ще й мають електоральну підтримку, стає зрозумілим, що наші з вами розмови про загострення ситуації в двосторонніх стосунках Київ–Москва, яке явно йшло до того, що трапилося, воно переросте спочатку у континентальну війну, а потім і в глобальну. Ми можемо сміятися із Фіцо, ще більше з нашого Орбана, розуміючи, які це плями на цивілізованому світі, але треба розуміти, що іноді ця кількісна маса, коли кількість ідіотів перевищує кількість людей здорового глузду, може набрати такого розміру, що буде пізно. 

   Наша з вами задача – це попередити людей, щоб вони не рухались туди. У мене звернення і до українських політиків, і до польських: не треба туди їхати, не треба в'їжджати туди, бо то вже не просто погана дорога, то вже безпросвітна темнота, з якої вихід буде дуже і дуже болісний.

   Ми з вами розбираємо тільки ситуацію з Україною, але подивіться на ситуацію з Німеччиною. Вона не краща, я вже не кажу про тему Литви. Зменшується кількість тих, хто продовжує говорити про те, що людям потрібно єднатися, бо зло єднається.

Насправді вісь Мінськ–Москва–Тегеран–Пекін не слабшає.

   Який би не був той північнокорейський "пухлий вождь”" але ж вони його запрошують до свого клубу, а це ще мільйони засмічених в голові людей, які не розуміють, що вони будуть завтра робити, бо це просто зомбі. Відтак, треба усвідомлювати ту небезпеку, яку в собі несе ще емоційна дискусія між притомними людьми України і Польщі. Коли запустився цей внутрішній конфлікт, я внутрішньо емоційно стиснувся, тому що прекрасно розумів, що це випробування не тільки для двосторонніх стосунків, а для всієї Європи. Ви уявіть собі, що на фоні усіх цих "безголових" "орбанів" з'являється ще якась проблема. 

   Дуже оптимістично щойно пролунала заява про "Об'єднану Європу, Європейську унію від Лісабону до Луганська". Ми звернули увагу, бо це дуже відкритий сигнал. Це міцні "цеглини" ЄС, в який ми можемо ввійти, почати перемовини про це десь восени. Брекзит вже відбувся. Та вісь, яку ми називаємо старою Європою, має ті самі політично–електоральні проблеми. Це Париж і Берлін. Східний фланг, ті, кого ми завжди розглядали як сусідів, які більше розуміють Україну і геополітичні ризики з півночі, з Росії. Тут одне за другим, просто ефект доміно. Орбан, тепер Фіцо, і ще ми не знаємо, які будуть результати в Польщі після 15–го числа. Як тепер виглядає вся наша інтеграція до Європи, коли в ній дві основні такі "лінії хребта" починають тріщати? 

Можна коротко відповісти.

Нащо Україні Європа, де знаходиться Орбан і Фіцо?

   У цей список ще можна додати частину тих, хто політично хворі у Хорватії, в тій же Румунії чи Болгарії. Але я розумію, чому відбулася подія 3 жовтня, бо на фоні того, про що йшла мова, ще заявити про те, що Україна буде членом ЄС в сорокових роках і можна взагалі закривати цю пісню надовго. А ці події – це чергове народження надії з одного боку, з іншого боку – нинішній перебіг подій говорить про те, що висловлено було у виступі Жозепа Бореля. Він там говорив, говорив, говорив, а тоді в кінці за два речення каже: "Нам треба уважно подивитися, чим закінчиться ситуація у США". А раз так, то треба не просто старатися, а вибудовувати оборонно–промисловий комплекс. Треба зібратися докупи, бо воно ж, як завжди, почалося між двома, а потім накриє всю Європу.

   Всі забули про те, що в 1940–1941–му роках Рузвельт мусив таємно постачати озброєння до Великобританії через Канаду, бо Конгрес би йому влаштував імпічмент задовго до 7–го грудня. Інтелектуальне й емоційне одужання потребує певного часу. Цей несподіваний вояж міністрів пояснюється тим, що треба зрештою одужати. Ці непоправно хворі політичні рухи у багатьох країнах Європи – це лише доказ того, що ці люди, слава Богу, розуміють це. Але чи збережуться вони в політиці після чергових електоральних випробувань? І в цей момент драма, яка розвивається у США, рухається в бік ізоляціонізму. Всі знають про те, що політика ізоляціонізму за невелику історію існування США домінувала там. Тому що принцип "моя хата скраю" – не про українців, це про них. Ці події – це спроба відповідати, а спроба це ще не відповідь. Відповідати на цілий ряд комплексних питань, бо заяви про затягування війни і гру "в довгу московського фюрера" свідчать про те, що він вичікує. Прямо пише американська преса – "Друг пу друга Дональда, а його ж чекає друг Вітя Орбан, Фіцо, ну і Ле Пен і так далі". 

   Ми маємо серйозні виклики, які ви змалювали, і люди, які вміють думати, розуміють, що це не на один день чи навіть рік.  Як і що б ви рекомендували нинішній владі?

   Нашій державі треба повернутися до конституційних позицій і виходити з того, що зовнішньою політикою має займатись не лише президент та Міністерство закордонних справ. Треба дати можливість людям виконувати свої функції, бо вони сьогодні "паралізовані". По–друге, треба активізувати роботу дипломатичних представництв, особливо в медіа за кордоном, і давати туди достовірну інформацію. По–третє, необхідно припинити використовувати речі, які починають дратувати. Тут мова йде не тільки про виступи – чисельні та переобтяжені. Я говорю, починаючи від зовнішнього вигляду, закінчуючи тезами, про які ми з вами говорили. І мені вже давно про це казали, телефонували з–за кордону і нагадували:

Черчилль ніколи не знімав із себе "трійку" та капелюх, бо представляв велику націю.

   Ми не Фідель Кастро і не Че Гевара, ми в центрі Європи і претендуємо на серйозну роль. На це всі звертають увагу й бачать, бо європейці розцінюють це не як наше обличчя, а як спробу сховатися від реальності. 

   Якщо ж говорити про формування світової антипутінської коаліції на базі Рамштайн, то вона потребує дуже серйозної роботи. Треба говорити про формалізацію, про формування єдиного спільного корпусу збройних сил, спільного промислового комплексу. Треба говорити про формування спільного штабу управління військами і системами комунікацій тощо. Оборона на півдні і сході України була сформована спільно на основі китайських методик. Це свідчить про те, що на рівні командування озброєнь і військ іде дуже серйозна близька співпраця. 

Мені боляче, коли я читаю, що країнам, які віддали нам радянське озброєння, компенсують це новітнім.

   Ми вимушені вирішувати ситуацію, даруйте, металоломом. А коли пояснюють зменшення об'ємів фінансування від США тим, що вони мають компенсувати цю допомогу нам своїм сучасним озброєнням, то воно ще болячіше звучить. Тому настав момент, коли Рамштайн має стати системою, яка діє постійно і в якій би працювало об'єднане вище політичне керівництво.

Має бути сформований спільний штаб управління військами. Тоді можна буде говорити про те, що нам вдасться уникнути трагедії.

А так, можу сказати, що світ і Європа сьогодні прямують спочатку до континентальної війни, а потім і до глобальної. Всім пора прийти до тями.