Україна експортує кукурудзу до Італії, Туреччини і ринки MENA

КУКУРУДЗА
Імпорт кукурудзи в ЄС знизився з 10.33 млн т до 8.22 млн т (-20%). Україна втратила більш ніж половину своєї минулорічної присутності: з 5.78 млн т (56%) до 2.15 млн т (26%). Вакантну частку ринку заповнили Бразилія (2.88 млн т, 35%) та США (2.62 млн т, 31.8%), які разом забезпечують понад дві третини імпорту. Світовий ринок кукурудзи стає одним із найбільш конкурентних, а позиції України ослабли через затримку збиральної кампанії та логістичні обмеження, пов’язані з постійними атаками рф на портову інфраструктуру. Водночас агресивна експансія Південної та Північної Америки гарантувала ЄС стабільні поставки.
Пропозиція кукурудзи в Україні продовжує зростати. Культуру зібрано на 91% площ, а валовий урожай станом на 08.01.26 досяг 28.7 млн т.
За перші 8 днів січня Україна експортувала 579 тис. т кукурудзи. Основними напрямками стали Італія – 179.8 тис. т, Туреччина – 113.7 тис. т, а також ринки MENA: Туніс (72.9 тис. т), Єгипет (56.1 тис. т) і Лівія (56.7 тис. т). У структурі ЄС найбільші обсяги отримали Нідерланди (50.9 тис. т) та Іспанія (26.6 тис. т).
Підвищення ефективності роботи портів та швидкості вивантаження спричинило тимчасову нестачу товару в портах, що призвело до укріплення цін із поставкою в січні. Частина угод закривалася на рівні $208. Спотовий індекс ціни кукурудзи з поставкою CPT-порт (30 днів) підвищився на $1 – до $207.
З жовтня 2025 року Україна відвантажила в напрямку Італії 1.4 млн т кукурудзи, що суттєво наситило попит цього ринку. Перший робочий тиждень після новорічних свят не приніс значної активності з боку європейських покупців, які досі отримують та розвантажують поставки 2025 року – як морським, так і залізничним транспортом.
Перші індикації попиту італійського ринку на поставки потягами з березня становлять €176 FCA Чоп із поставкою у березні-червні.

ПШЕНИЦЯ
Імпорт м’якої пшениці в ЄС скоротився з 4.43 до 2.15 млн т (–52%). Структура постачальників різко змінилася: частка України впала з 67,3% (2.98 млн т) до 22.3% (479 тис. т), що означає втрату лідерства. Канада підняла частку до 40% (858 тис. т) проти 13% торік, Молдова та Сербія збільшили присутність до 17.3% і 14.3%. Ринок ЄС у сезоні 2025/26 став більш диверсифікованим із сильнішими позиціями Північної Америки та Балкан.
За 8 днів січня Україна експортувала 176.6 тис. т пшениці, зосередивши поставки у трьох країнах: Алжир – 62.2 тис. т (35%), Єгипет – 52.3 тис. т (30%), Ємен – 44.1 тис. т (25%). Експорт чітко орієнтований на MENA, тоді як активність ЄС мінімальна.
Логістика портів вплинула на кон’юнктуру: попри низьку ліквідність ринку, окремі спотові угоди проходили на рівні $208 за фураж (10.5% білка) та до $213 за продовольчу пшеницю (11.5%). Загальний ринок залишається перевантаженим пропозицією та слабким попитом.
Спотовий індекс продовольчої пшениці (11.5%) з CPT-порт знизився до $210 (-1$), тоді як індекс фуражної зріс до $206 (+1$).

СОНЯШНИК ТА ПРОДУКТИ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ
Ціни на соняшник в Україні продовжують знижуватися через невизначеність у логістиці продуктів переробки та здорожчання енергоносіїв, що підвищує собівартість виробництва й тисне на закупівельну ціну. За тиждень ринок втратив близько $10. На тлі слабкого внутрішнього попиту виробники активніше переходять до експорту: перші угоди до Болгарії закривалися по $620-625 доставлено. Продаж у Європу залишається вигіднішим за внутрішню переробку навіть з урахуванням мита 1.8% – різниця подекуди сягає $30.
Орієнтовний обсяг експортних продажів за тиждень – близько 10 тис. т.
Спотовий індекс соняшнику з поставкою на переробку протягом 30 днів знизився на $9 до $633 з ПДВ ($563 без ПДВ). Через проблеми з перевалкою олії покупці на СРТ практично відсутні; соняшниковий шрот утримується на рівні $220-230.
Ринок соняшникової олії Чорноморського регіону продовжує зростати: ціни додали ще $10 за підтримки сталого попиту. Індикації на січень-лютий: FOB Black Sea – $1ʼ290, CIF Mersin – $1ʼ310, CIF Seville – $1ʼ390; лютий-березень: CIF/DAP Ravenna – $1ʼ380, CIF Spain – $1ʼ390. Олія врожаю 2026 торгується з дисконтом близько $200. Попит у Європі стабільний, особливо в Севільї ($1ʼ390 січень-лютий). На індійському напрямку активність переважно по російській олії. Ринок підтримують логістичні ризики після чергової атаки рф на олійну інфраструктуру в порту Південний.

РІПАК
За серпень-грудень Україна експортувала 364 тис. т ріпакової олії – еквівалент 866 тис. т насіння, що відображає високу завантаженість переробки на початку сезону. Після піку у вересні (122 тис. т) експорт олії знижувався до 47 тис. т у грудні, що пов’язано зі зростанням привабливості експорту насіння та скороченням сировинної пропозиції. Собівартість переробки для виробників цього року більш ніж подвоїлася, різко знизивши її конкурентність.
За липень-грудень експорт ріпаку склав 1.359 млн т, переробка – 870 тис. т, залишаючи понад 1 млн т потенційного експорту при врожаї 3.2 млн т. Торік ці показники становили 2.8 млн т експорту та лише 200 тис. т переробки. Два однакові за врожаєм роки дали принципово різний результат через зміну структури збуту, логістики та запровадження експортного мита на посередників, що підірвало ринкову активність.
Імпорт ріпаку до ЄС у сезоні 2025/26 скоротився з 3.23 до 1.85 млн т (-43%) через сильний європейський урожай і нижчий попит з боку біопалива. Україна зберегла перше місце, але її частка знизилася з 62% до 57% (1.06 млн т). Натомість імпорт ріпакового шроту зріс із 220.9 до 527.7 тис. т (+139%) та перейшов під домінування Канади (77% ринку). Частка України впала з 75% до 13%.
Ціни на український ріпак не-ГМО ISCC торгувалися на рівні: лютневий MATIF - €14 CIF Болгарія, близько -€30 у напрямку Констанци та на рівні паритету до MATIF у напрямку Німеччини.

СОЯ
Імпорт сої до ЄС із липня 2025 року скоротився до 6.46 млн т (-12% р/р). Ринок залишається концентрованим: США забезпечують 47.3%, Бразилія – 33%. Частка України зменшилась із 11.1% до 9.5% через логістичні ризики та конкуренцію з боку американської й бразильської сої.
Імпорт соєвого шроту знизився до 9.32 млн т (-10% р/р), основні постачальники – Бразилія (52.7%) та Аргентина (35.5%). Частка України зросла з 3.1% до 4.4% (410 тис. т), що свідчить про посилення позицій українських переробників.
Імпорт соєвої олії залишився на рівні 307.7 тис. т, але структура кардинально змінилася: Україна стала найбільшим постачальником, збільшивши обсяги з 21.2 до 148.7 тис. т та частку з 17.9% до 48,3% – найпомітніша зміна у всьому комплексі.
Ціни на сою стабільні. Спотовий індекс CPT-порт – $421 без ПДВ (-$1), індекс для переробки – $451 із ПДВ (-$6).