Ветеран з Запоріжжя створив ферму з вирощування черв'яків

Ветеран Ігор Птіцин із Запоріжжя долучився до війська у 2022 році, де навчав майбутніх захисників військовому мистецтву. Та після демобілізації чоловік змінив форму на гумові рукавички, і нині вирощує каліфорнійських черв'яків для рибацьких магазинів, птахофабрик, рибних господарств та зоомагазинів. А з ґрунту-біогумусу, що утворюється після життєдіяльності черв'яків, створює добриво.

Як виникла ідея незвичного бізнесу та як він розвивається дізналися кореспонденти Суспільного.

Каліфорнійські черв'яки, вирощені на фермі ветерана. Суспільне Запоріжжя

"Коли йшли на рибалку, заходили в магазин по червяків, а їх там не було. Не було черв'яків один раз, два, три, п'ять... Що ж таке? Кажуть: "Всі люди, які займалися цим, то на фронті, то за кордоном. Покинули цю справу...", — розповів Ігор Птіцин.

Так, у ветерана з дружиною виникла ідея займатися вирощуванням черв'яків. Подружжя вивчало тонкощі цієї сфери, дізнавалося про попит на ринку та кілька разів подавали власний бізнес-план для отримання гранту від держави:

"Звичайно спочатку було дуже важко, тому що, виявляється, вся література, яку ми прочитали, весь інтернет, який ми переглянули, ну 70% нам не знадобилося, а навпаки завадило. Було викинуто дуже-дуже-дуже багато грошей на вітер..."

Ветеран Ігор Птіцин на власній фермі з вирощування каліфорнійських черв'яків. Суспільне Запоріжжя

Ігор Птіцин каже, що найкраще в такому виробництві — екологічність та можливість створювати відразу два продукти:

"Черв'як — це черв'як, зрозуміло. А ще є біогумус — це відходи виробництва черв'яка. Тобто ми беремо компост, заселяємо туди черв'яка, підгодовуємо його, він живе, переробляє це все і виділяє капроліти. Ось і виходить найчистіший біогумус. Це найкраще добриво на сьогоднішній день без хімії, без нічого. Врожайність підвищується на 50%".

"У чому сенс? У тому, що коли ти з ґрунтом змішуєш, рослини кореневої системи руйнують ці копроліти, залазять туди і вбирають звідти найцінніше. На біогумусі бур'ян вже не росте"

Ігор Птіцинветеран

Власна справа стала не лише джерелом доходу для колишнього військового, а й своєрідною терапією після повернення до цивільного життя:

"Я пішов на фронт у 2022 році, бо не міг сидіти вдома. Як зараз пам'ятаю, від мами їхав, на греблі зупинився, під'їхав до поліції, вони повістки видавали, кажу: «Випишіть, будь ласка, повістку». Мені кажуть: «Що, сильно треба?». Я кажу: «Звичайно, треба». Звичайно, вдома ніхто з рідних не знав, що я йду сам".

Ігор відразу потрапив до навчального центру для проходження базової військової підготовки. Там чоловік і залишився як інструктор для майбутніх захисників:

"Комбат мене якось викликав і каже: «У тебе у військовому квитку стоїть, що ти інструктор». Я кажу: «Так, інструктор, але це ж було за часів союзу». Тоді в армії не вистачало інструкторів і він запропонував мені. Викликали інструкторів, які там нас навчали, поговорили, всі одностайно сказали, що, звичайно, я їм потрібен і підходжу".

Ігор Птіцин під час проходження служби. Особистий архів Ігоря Птіцина

За час служби, військовий навчив понад 3 тисячі захисників, та пам'ятає кожного:

"В мене блокнот вдома, і кожен там записаний: хто на якому ліжку спав, з номерами телефону, з його даними. Зараз підтримуємо зв'язок, вони дзвонять мені і досі кажуть слова подяки", — з усмішкою згадує колишній інструктор.

"Коли хлопці приходили, я намагався адаптувати їх. Завжди збирав, кажу: «Хлопці, моє найголовніше завдання — допомогти і навчити, щоб ви там вижили». У мене немає випускників, вони всі для мене побратими".

Ігор Птіцинветеран

З особливою гордістю чоловік згадує одного зі своїх учнів, який залишився один на позиціях, коли побратимам довелося відходити назад:

"Наш випускник Сергій Приставка, коли прийшов служити, йому було 57 років. Він залишився на позиції, тому що найстарший. Так заведено в нормальних бригадах, що коли доводиться відходити, залишається або вже поранений, який вийти не може, або найстарший. І він мало того, що сам відстояв позицію, та ще й двох 300-х та одного 200-го вивіз на машині звідти".

Нині, колишній військовий понад усе мріє про закінчення війни та повернення побратимів додому, аби вже разом розвивати власну справу.

Ветеран Ігор Птіцин вдома з рідними. Суспільне Запоріжжя