З початку повномасштабного вторгнення журналісти "Української правди" намагалися бути скрізь, де розгорталися ключові події цієї війни.
Звільнення Київщини, Чернігівщини, Харківщини, Херсона, оборона Донеччини та Луганщини. Атака іранських дронів по Києву. Прощання з героями та жертвами війни. Евакуація тварин під обстрілами.
Ми спостерігали за військовослужбовцями української армії, які тримали найважчі ділянки фронту, та цивільними, які з цього фронту відмовлялися їхати.
Особлива увага УП була прикута до Донеччини та Луганщини, частина яких є полем бою уже 8 років. Половина фото, що ви побачите нижче, зроблені в Бахмуті, Сіверську, Соледарі та поблизу Слов'янська.
У цій підбірці ми зібрали 25 фото, які в обличчях та подіях описують перший рік повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Березень 2022, Львівщина.
Бійці батальйону "Аратта" Української добровольчої армії з дерев'яними автоматами в руках тренуються на Львівщині. Це були перші тижні повномасштабного вторгнення, по всій Україні масово йшли добровольчі вишколи.
4 квітня 2022, Буча.
На третій день звільнення Київщини президент України Володимир Зеленський у супроводі заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка та своєї охорони відвідує Бучу.
Місто стало однією з найболючіших точок цієї війни: разом із деокупацією області відкрилися масові факти катування та розстрілів місцевих жителів.
На фото – вулиця Вокзальна, де українська артилерія в останні дні лютого спалила величезну колону російської техніки. Наразі Буча повернулася до мирного життя. 12 грудня в місті встановили новорічну ялинку.
Тіло мешканця Бучі зі зв'язаними білими кабельними стяжками руками виносять з підвалу дитячого табору "Променистий", де росіяни під час окупації облаштували катівню.
З цього підвалу підняли понівечені тіла п'ятьох чоловіків, у кишені одного з них було фото 8-10-річної світловолосої дівчинки – доньки або онуки.
Усього в Бучі загинули 637 цивільних – це кожен шостий житель міста, який залишився жити в окупації. Понад сотня загиблих була закопана в братській могилі біля церкви Андрія Первозваного.
За пів року масове поховання також знайдуть під звільненим Ізюмом на Харківщині.
Залишки флагмана української авіації, одного з найбільших і найпотужніших літаків світу Ан-225 "Мрія" в аеропорту Гостомеля. За словами міського голови Бучі Анатолія Федорука, "Мрія" була знищена ще в перший день повномасштабного вторгнення.
Державне підприємство "Антонов" уже будує новий Ан-225 на секретному об'єкті. На початок липня літак був готовий на 30%. Вартість його побудови оцінюється щонайменше у 500 мільйонів євро.
Літня жінка з велосипедом у руках йде розбитою вулицею у селі Новоселівка на Чернігівщині. У середині березня росіяни скидали на село авіабомби.
Чернігівщина та Сумщина мали стати для росіян "коридорами" на Київ, який вони збиралися "взяти за три дні". Наразі сам Чернігів розглядається як можлива точка повторного наступу з Білорусі.
Іграшковий ведмедик на тлі знищеного авіаударом будинку в Бородянці Київської області.
Саме це місто за кілька днів після звільнення Київщини стало одним із головних символів незламності українців.
Спершу в одному із завалених будинків помітили вцілілу кухонну шафку, а пізніше на самій шафці – вцілілого півника, виготовленого на Васильківському майоліковому заводі (ціни на ОЛХ на васильківську майоліку ще ніколи не були такими високими, як у квітні 2022-го).
За дев'ять місяців після деокупації 12-тисячна Бородянка стане однією з локацій, де британська зірка вуличного стрітарту Бенксі залишить два своїх графіті.
На першому буде дівчина-гімнастка, що стоїть на руках догори ногами, спираючись на руїни. На другому – маленький хлопчик, що кидає на спину чоловіка в кімоно з чорним паском, у якому впізнається путін.
"Поранене", але вліціле на своєму постаменті погруддя Тараса Шевченка на центральній площі Бородянки – ще один символ незламності українців у цій війні.
До речі, Тарас Григорович пережив окупацію не лише в Бородянці. Уже за пів року, звільняючи Балаклію на Харківщині, українські військові здиратимуть плакат з російським прапором і побачать під ним уривок з Шевченкової поеми "Кавказ".
Зокрема на ньому будуть слова: "Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!".
Прощання з Валерією Глодан, її тримісячною донькою та її мамою, життя яких 23 квітня забрала російська ракета, що прилетіла в житловий будинок Одеси. Так напередодні Великодня країна-терорист вбила одразу три покоління однієї родини.
Про трагічну загибель своїх рідних у соцмережах повідомив чоловік Валерії – його врятувало те, що перед обстрілом він вийшов у магазин.
Мешканка Сіверська несе додому кілька затверділих хлібин, що отримала як гуманітарну допомогу. Через відсутність газу на Донеччині не працюють пекарні, тому хліб у прифронтові міста доводиться везти аж з Дніпра.
На момент зйомки цього фото росіяни стояли приблизно за 8-10 кілометрів на північ від Сіверська, одразу за річкою Сіверський Донець. Місто постійно обстрілювалося з артилерії та авіації.
Житель Сіверська сперечається з українськими військовими, звинувачуючи їх в обстрілах міста – мовляв, це ви винні в повсюдних руйнуваннях. Натомість бійці ЗСУ пояснюють йому, що все навпаки: вони намагаються відсунути росіян подалі, аби до Сіверська не діставала російська артилерія.
Саме тому в місті дуже гучно працює українська артилерія.
Місто втратило будь-які ознаки нормального життя: через постійні обстріли в Сіверську були перебиті всі комунікації та зв'язок, люди готували їжу на подвір'ях та жили в підвалах.
Дерев'яні саморобні хрести на свіжих вуличних похованнях у Сіверську. Загиблим було 52 і 53 роки. Неподалік розташована ще одна, третя могила.
Зазвичай вуличні поховання з'являються в тих прифронтових містах, де через щільність обстрілів уже небезпечно відходити від свого підвалу – тому людей закопують на подвір'ях і в окопних траншеях. Іноді тіла просто прикривають шматками металу.
За пару місяців такі ж поховання з'являться в сусідньому Соледарі.
Тренування добровольців Бучанського добровільного формування територіальної громади.
В останні числа серпня російська армія намагається штурмувати Соледар на Донеччині – снаряди перелітають місто й підпалюють суху траву біля траси, що веде з Бахмута на Сіверськ. Усе навколо починає страшенно диміти.
За 5 місяців спроб штурму росіянам вдалося мінімально просунутися по Соледару. Він вважається північною межею Бахмутського напрямку, по якій окупанти хочуть обійти Бахмут і взяти його в оперативне оточення.
Військовослужбовець батальйону "Свобода" у складі 4-ої бригади швидкого реагування Нацгвардії Максим "Маяк" Луцик на одній з позицій у селі Зайцеве поблизу окупованої Горлівки.
З 2014 року Зайцеве було поділене між українською та російською арміями й вважалося доволі спокійною точкою фронту. Втім, за 10 днів після приїзду журналістів УП російська армія почала посилений штурм села. Наразі Зайцеве перебуває в окупації.
Екіпаж САУ 2С1 "Гвоздика" 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ виїжджає на роботу поблизу Бахмута. За ним рухається ще одна аналогічна САУ.
За кілька хвилин після цього фото командир батареї на позивний "Байкал" скомандує: "За Костянтина Бєлова, який загинув, захищаючи свободу України на Харківщині, залпом триста тридцять три!", і в повітрі пролунають чотири гучних постріли.
Після окупації Луганщини росіяни поступово посилюють наступ на Бахмут, над центром міста починають свистіти перші російські міни. Проте в місті все ще працюють комунікації, зв'язок, магазини та навіть точки з вуличною їжею.
Комунальники Бахмута ремонтують водогін після величезного російського прильоту практично по центру міста. Розмір вирви схожий на сліди від авіабомби. У місті поступово погіршується гуманітарна ситуація.
Під звуки вибухів волонтери громадської організації "Ветмаркет" Катерина та Віталій евакуюють покинутих та поранених тварин з Бахмута. Більшість тварин потрапляють у їхні руки через місцевих жителів – вони знаходять чотирилапих, підгодовують їх і на конкретний день викликають машину волонтерів.
Далі Катерина та Віталій відвозять тварин на лікування, у притулок або ж одразу в руки охочим їх забрати.
За кілька місяців після цієї зйомки Катерина напише журналістам УП: "росіяни поїли тварин у Ямполі". Показуватиме нам, як один приватний зоопарк не пережив російську окупацію.
Військовослужбовці батальйону імені генерала Кульчицького на позивні "Пісня" та "Батон" розмовляють на Святих горах у Донеччині.
За 10 днів після цього фото батальйон піде в контрнаступ і разом з іншими підрозділами звільнить Святогірськ, з якого під тиском російської артилерії відступав на початку червня.
Військовослужбовці батальйону імені генерала Кульчицького на позивні "Гайдамака" та "Батон" під час нічного планування.
У день приїзду журналістів у звільнену Балаклію на Харківщині криміналісти ексгумують тіла двох цивільних чоловіків, яких, за попередніми даними, росіяни розстріляли на блокпосту 6 вересня.
Окрім журналістів, за процесом, не стримуючи сліз, спостерігає мати одного з чоловіків, пані Валентина.
"Я прошу все людство: покарайте путіна найстрашнішим судом. росіяни, які йому вірять, живуть в імперії брехні в росії. Він бреше на кожному кроці й прийшов до нас в Україну зі страшною метою – вбивати, руйнувати. Він убив мого єдиного сина, якого мені вже ніхто не поверне", – звертається вона до журналістів.
Артилеристи 93-ої бригади "Холодний Яр" відпрацьовують по російських позиціях із затрофеєної САУ 2С5 "Гіацинт". Цю 30-тонну установку "холодноярівці" відтягнули з однієї з посадок на Ізюмському напрямку під час успішного контрнаступу української армії на Харківщині.
Між собою військові називають затрофеєну на Харківщині техніку "російським лендлізом".
САУ 2С5 має калібр 152 міліметри, дальність стрільби – 28,5 кілометра. Вона трохи потужніша за САУ 2С3 "Акація", на якій до цього працював екіпаж з фото.
Задимлений ранковий Київ після першої атаки іранських дронів. Позаду військових – інфраструктурний об'єкт та чотириповерховий житловий будинок на вулиці Жилянській.
Влучання в останній забрало життя п'ятьох людей, зокрема подружжя Вікторії та Богдана Замченків. Вікторія була на шостому місяці вагітності. На місці роботи дівчини, у столичному магазині Good Wine, де вона працювала сомельє, встановили стелаж "Вина, які любила Віка".
Того ранку в бік Києва, за словами міського голови Віталія Кличка, росія випустила 28 дронів. Більшість з них було збито, долетіло лише 5.
Після цієї атаки влада закликала українців не збивати дрони самостійно.
Український вертоліт повертається після відпрацювання по російських позиціях на Донеччині.
На передньому плані – російська техніка, знищена українською армією під час контрнаступу на Донеччині у вересні 2022. Техніка стоїть на дамбі в селі Новоселівка, по якій російська армія відступала з Новоселівки на Дробишеве.
Донецька наступальна операція відбувалася паралельно з Харківською. Ключовим містом, яке було звільнено на Донеччині, був Лиман. Офіційна дата звільнення – 1 жовтня.
На третій день звільнення Херсона українська військова розписується на прапорі малечі, що радіє деокупації міста. Атмосфера на центральній площі Свободи нагадує патріотичний фестиваль: місцеві розмахують прапорами, декламують Шевченка, співають "Ой, у лузі червона калина" та зі сльозами на очах обіймають усіх людей у формі.
Звільнений Херсон був найкращим втіленням одного з вечірніх звернень президента Володимира Зеленського під кодовою назвою "Без вас". На момент звільнення в місті вже 10 днів не було жодних комунікацій, але головне – там більше не було росіян.
Наразі Херсон щодня обстрілюється російською армією з протилежного берега Дніпра.
