Він першим поліг на бруківці Революції гідності. Роковини загибелі Сергія НІГОЯНА

 Батько загиблого на Майдані розповів про участь свого сина в протестах

Валерія Шостак  Вікторія Пінчук

22 січня 2014 року під час протестів на Майдані загинув Сергій Нігоян з Дніпропетровщини. Хлопцеві тоді було 20 років.

Батько Сергія розповів Суспільному: син навіть не сказав, що поїхав до столиці, а потім відмовився повернутися додому. Лише повідомив рідним, що стоятиме до кінця.

"Він нам не казав, ми не знали. Поїхав та зателефонував, що він там, в Києві. Намагалися по-різному вмовляти. Але все, він казав, що буде стояти до кінця. Хоч через кров, але буде до кінця стояти", – розповів Гагік Нігоян.

Батько загиблого на Майдані Сергія Нігояна Гагік Нігоян. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Сергій Нігоян загинув від вогнепального поранення під час сутичок на вулиці Грушевського.

"Я постійно думав, що щось буде, щось трапиться, я раніше відчував. Я в той же день з ним зідзвонювався, о пів на другу ночі. Потім трохи поспав і за звичкою увімкнув телевізор. Лише увімкнув телевізор і там одразу передавали (про загибель Сергія Нігояна – ред.)", – сказав чоловік.

Втрату сина, розповів Гагік Нігоян, пережили важко. Адже Сергій був єдиною та довгоочікуваною дитиною.

"Та важко було, звичайно. Але все одно життя продовжується. Заради його пам’яті потрібно жити", – розказав батько Сергія Нігояна.

Експонати з музею пам’яті Сергія Нігояна. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Вчинок сина Гагік Нігоян вважає чоловічим, хоч і жалкує, що відпустив його до Києва.

"Я так дивлюся, не треба було, щоб він їхав. На початку я підтримував, але зараз — ні, бо дивишся зі сторони, як цінують та поважають. Я бачу, що він міг стати зовсім іншою людиною, але не пощастило. В нього була сила волі, життя", – сказав Гагік Нігоян.

Сам Сергій за національністю вірменин, але народився в Україні. Його сім’я переїхала через війну в Нагорному Карабасі. Поховали чоловіка в його рідному селі Березнуватівка.

Місце поховання Сергія Нігояна. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Ірина Березовська навчалась разом із Сергієм в одному класі. За її словами, зі шкільних років Сергій мав дуже загострене почуття справедливості, тому не міг залишатися осторонь.

"Це була не та людина, яка могла пройти осторонь. Хоча він і був замкнутий, але в ньому була така риса — дуже загострене почуття справедливості. Він постійно намагався відстоювати й він був запальним, коли відчував несправедливість”, – сказала Ірина.

Однокласниця Сергія Нігояна Ірина Березовська. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Жінка розповіла: в старших Сергій завжди цікавився політикою, тому коли дізналися що він на Майдані, не здивувалися.

"Коли його запитали: “Чи не страшно було?”, то він сказав: “Страшно нічого не робити. А тут мені не страшно. Я знаю, за що я тут стою і що ми тут виборюємо”. Він був охоронцем на Майдані, і до останнього відбув свій пост”, – розповіла однокласниця Сергія.

В школі, де навчався, облаштували музей пам’яті з особистими речами Сергія.

"От бруківка, привезена з місця загибелі Сергія, тут є щити, які нам передавали “майданівці”. Всі ці предмети привезені з Майдану”, – розповіла однокласниця Сергія Нігояна Ірина Березовська.

Бруківка, привезена з місця загибелі Сергія Нігояна. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Музей пам’яті з особистими речами Сергія Нігояна у школі де навчався загиблий. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Також на будівлі навчального закладу встановили меморіальну табличку, присвячену Сергію.

Меморіальна табличка, присвячена Сергію Нігояну на будівлі школи в якій він навчався. Фото: Суспільне Дніпро/Юрій Тинний