Як 40 років тому Гаррі Каспаров «обнулив» гегемонію кпрс у світових шахах

   Саме тоді почалося знамените протистояння, до якого загалом увійшло 5 матчів і тривало воно аж до розколу федерації в 1993 році.

   За регламентом, переможцем оголошувався учасник, який першим виграє 6 партій. Нічиї ж у цю статистику не враховували. І забігаючи наперед, можна сказати, що саме ця спортивна подія змусила відмовитись від подальшого застосування такого формату в матчах за шахову корону.

                            Суперники

   Анатолій Карпов був одним із небагатьох шахістів, який став чемпіоном світу без матчу з попереднім володарем.

   Американець Роберт Фішер відмовився захищати свій титул у 1975 році. Формальною причиною було те, що ФІДЕ відмовилася виконувати величезний список вимог, частина з яких була відверто неадекватною. Фактично після досягнення шахової вершини уродженець Чикаго втратив мотивацію і за 2.5 року не зіграв жодної офіційної партії.

   Фахівці сходяться на думці, щоб "не вдарити в бруд обличчям", американець у такий спосіб уникнув поразки на шаховому "полі бою".

   Після цього Карпов двічі захищав своє звання у матчах проти Віктора Корчного. Важливим моментом є те, що претендент за кілька років до протистояння виїхав з СРСР і попросив політичний притулок у Європі.

   Для компартії стало справою принципу покарати "зрадника". Майже всі радянські шахісти так чи інакше допомагали чемпіону в підготовці. А підсумковий тріумф Карпова дуже зміцнив його стосунки з керівництвом країни, що відіграє дуже важливу роль у подальших подіях.

Гаррі Каспаров, народжений під прізвищем Вайнштейн, щоб боротися за світову корону, здолав у матчах трьох інших претендентів: українця Олександра Білявського, Віктора Корчного та Василя Смислова. На той момент уродженцю Баку був лише 21 рік.

   У його активі вже було безліч перемог у різних турнірах, а в червні 1984 року він брав участь у матчі "СРСР проти решти світу" на другій дошці.

Стилі гри двох суперників представляли протилежні напрямки шахового мистецтва.

   Карпов надавав перевагу спокійній і надійній грі, плавно і без зайвого ризику накопичуючи маленькі позиційні переваги, щоб потім їх конвертувати в загальний успіх.

   Каспаров був відомий своїм агресивним і динамічним підходом до ведення партії, вмінням ризикувати в ключові моменти. Останнє здебільшого й зумовило історію.

Матч за шахову корону між Анатолієм Карповим і Гаррі Каспаровим, 1984

                                      Шпигунські ігри та політика

   Спочатку глядачам здавалося, що юний суперник не стане великою проблемою для чинного чемпіона. Після 9 партій рахунок був уже 4:0 на користь Карпова, але пізніше стався важливий момент: у тренерському штабі Каспарова було виявлено шпигуна, після позбавлення якого ситуація почала круто змінюватися.

   Слід розуміти, що шахова партія є лише "вершиною айсберга". Навіть гравці-початківці проводять досить багато часу на тренуваннях. А у гросмейстерів, створення "домашніх заготовок" є основною рутиною. Дуже важливим завданням є здивувати суперника, застосувати якусь раніше невідому комбінацію, тому що за дошкою знайти "протиотруту" вдається далеко не завжди, навіть кращим із найкращих. Тому інформація про те, що розробляє опонент, дає просто неймовірну перевагу.

   До речі, це далеко не останній випадок шпигунства в їхньому багаторічному протистоянні, і через два роки ще відбудеться грандіозний скандал.

   Також важливим фактором було те, що компартія була повністю на боці Карпова. Як сказав начальник управління з шахів Спортивного комітету Микола Крогіус: "На даний момент у СРСР є один чемпіон світу, а нам не потрібен інший".

   В очах радянського керівництва чинний володар титулу був героєм, який перед цим двічі переміг "зрадника" Корчного. Зрозуміло, ніхто не хотів руйнувати створений образ непереможного генія. Та й сам Карпов відповідав повною лояльністю авторитарному режиму, чого не можна сказати про свавільного Каспарова.

                  Серія нічиїх

   Після того, як Каспаров прибрав зрадника зі свого оточення, ситуація у матчі вирівнялася. І на всіх чекала довга серія з 17 нічиїх поспіль. Пізніше Карпов виграв 27 партію, а в 32-й здобув свою першу перемогу Каспаров. На той момент здавалося, що він просто розмочив рахунок, що результат вирішено наперед – адже чинному чемпіону залишився лише один крок до тріумфу.

Однак, після цього була ще одна довга серія в 14 нічиїх.

   Така кількість "мирових" не могла не позначитися на народній творчості.

"Сьогоднішня партія між Карповим та Каспаровим закінчилася внічию. Наступна нічия відбудеться завтра".

"Прогноз на завтра: у Києві +10, у Тбілісі +15, а у москві знову нічия".

"Карпов сідає за дошку, підіймає пішака і питає: "чия?". "Нічия", – відповідає Каспаров і гросмейстери тиснуть один одному руки.

                Зупинка матчу

   Переломним моментом стали 47 та 48 партія – обидві виграв Каспаров і рахунок уже став 5:3.

   Після чого трапилося щось скандальне та безпрецедентне: тодішній президент ФІДЕ Флоренсіо Кампоманес вирішив перервати матч без оголошення переможця. Пояснив він це тим, що... було вичерпано фізичні та психологічні ресурси не лише учасників матчу, а й усіх, хто має до нього відношення.

   Спочатку обидва учасники висловили свій протест. Однак Карпов, який 27 партій не міг здобути перемогу, швидко підписав згоду. А ось Каспаров цього не зробив і назвав те, що сталося "зрежисованою виставою", метою якої було врятувати Карпова від ганебної поразки.

              Продовження історії

   3 вересня 1985 року розпочався новий матч між Карповим і Каспаровим.

З урахуванням минулого досвіду, у регламенті було прописано обмеження у 24 партії. СРСР намагався продавити Федерацію шахів на те, щоб чинний чемпіон мав 2 очки фори, мотивуючи це тим, що саме стільки була різниця в рахунку на момент зупинки. Однак на це ніхто не пішов, і боротьба розпочалася з 0:0.

Нове змагання йшло зі змінним успіхом і на момент останньої партії рахунок був 4:3 (без урахування нічиїх) на користь Каспарова. Карпову, який грав білими, було необхідно тільки перемагати, проте він занадто захопився атакою, через що не помітив погроз у відповідь і програв.

   Таким чином, 22-річний Гаррі Каспаров став наймолодшим, на той момент, чемпіоном світу з шахів.

   Пізніше, відбулося ще 3 матчі у 1986, 1987 та 1990 роках. Але всі три спроби Карпова повернути собі шахову корону виявилися без результату – Каспаров здобув гору, з мінімальною перевагою.

  У 1993 році стався розкол шахової федерації, але це вже зовсім інша історія...