ЯК СЕЛО ЖИВЕ У ПЕКЛІ ТА ЖАХІТТЯХ ЗА ЛІЧЕНІ КІЛОМЕТРИ ВІД ФРОНТУ

Постійний гул від "шахедів", десяток понівечених домівок та розбитий магазин. Так живуть у Левадному на Дніпропетровщині за 13 кілометрів від фронту. За словами місцевих, у селі — постійні проблеми з електроенергією, відсутній мобільний зв’язок та медична допомога. З Левадного виїхала майже половина населення.

Як люди долають наслідки атак та чому залишаються жити під обстрілами — дізналися кореспонденти Суспільного.

За словами місцевого жителя Сергія, росіяни розбомбили сусідські будинки безпілотниками, в оселі чоловіка двічі вибивало вікна та двері. Сина сусіда, розповів Сергій, внаслідок одного з обстрілів привалило стелею.

Сергій. Суспільне Дніпро

"Надпис знайшли там "Герань-2". Зруйнував сусідам усе, познімав дахи. Після нього почалися ремонти у всіх, хто постраждав по окрузі. Прийшло два-три дні — наступні прильоти відтіля. П'ять прильотів — магазину немає, вщерть. Будинок вщерть. Будинки, вирвані вікна, двері. Все, що можна. Сусід тієї ночі, як прилетів снаряд, поїхав переночувати, а син його спав у дальній кімнаті. Його від удару стелею привалило. Витягнули, живий, нічого не поламано", — розказав чоловік.

Будинок, у якому чоловіка привалило стелею внаслідок вибуху. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

Він додав: по двору і досі збирає деталі від "шахедів". А напоготові завжди має одяг та взуття, щоб можна було швидко зібратися, пояснив Сергій.

"У мене собака вже на "шахед" навчений. І оце вночі — тільки він летить десь, пес починає гавкати, розривається. І тоді ми вискакуємо, слухаємо, і в погріб. Все вже відрепетирувано. А потім до ранку вже немає ні сну, нічого — одні нерви. Вночі гасили разом усі кілька пожеж", — сказав він.

Оселя Сергія. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

Чоловік розповів, що через одну з атак у сусідньому будинку вибухом зруйнувало стіни всередині та сталося займання. Проте люди залишилися живі.

Будинок, у якому вибухом зруйнувало стіни. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

Також внаслідок російських обстрілів у селі знищено ферми та розбито всі мости, додав Сергій.

"Удари, все там, що всередині було, згоріло. Потім у другого фермера теж розбили. Ні вночі не дають спати, ні вдень. Вибухи там, там, відусюди у нас тут. Заграва така стоїть другий раз. Ну, фронт усе ж. Ми вже раніше називалися прифронтова (зона, — ред.), потім фронтова ми називали. А тепер таке відчуття, що ми на лінії вогню. Багато людей виїхало", — розповів чоловік.

Знищена ферма. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

За його словами, у Левадному лишився один магазин. Також через проблеми з електрикою у місцевих не працюють побутові прилади.

"Ситуація катастрофічна — це мало сказати. Я думаю виїхати. Це вже така ситуація, якщо ще й останнього магазина не буде... Немає електроенергії, немає води, немає нічого, ніяких умов. Просто нереальне життя. І найголовніше — можна сходити по воду, можна десь у когось криниця, можна домашні продукти, щось спекти, зварити: і картопелька, і те, і те є — тільки ж не знаєш, коли куди впаде. Оце основне. Вони літають ("шахеди",— ред.), зараз така інтенсивність у них почалася, що вони пролітають, кружляють. То зграї полетіли далі, в сторону Васильківки, Дніпра..." — пояснив Сергій.

Розбитий магазин у Левадному. Суспільне Дніпро

Він розповів: основним заняттям місцевих були теплиці й вирощування овочів.

"Тут у нас вирощують помідори, огірки. Дуже багато тепличників, куди не глянеш. Роботи — непочатий край. І магазини, і робота була завжди, і все інше розвивалося. Йшло добре. Війна все перекреслила", — сказав чоловік.

Сергій додав, що в Левадному вже не працює жодна аптека. Найближча — за понад 30 кілометрів у Васильківці.

"Але одне "але". Якщо ви отримали травму, вас можуть не врятувати, тому що швидка допомога працює у Васильківці. Ще одне — світла немає, зв’язку немає, не додзвонишся. Вона ("швидка", — ред.) може не приїхати. Повністю відрізані зараз від цивілізації", — пояснив він.

Колишній магазин. Суспільне Дніпро

Місцева жителька Катерина розповіла, як з родиною рятувалася від однієї з атак "шахедами" по Левадному:

"Були ми вдома, як прилетіло їх три: два до сусідки в хату, і один поруч з нами. Хлопці мене схватили, побігли в підвал. А в підвалі, ну що там — давай тікати. Ми пішли в ліс. А тоді прийшов син, каже, пішли до мене. І тільки туди дійшли — прилетіло в магазин. І гуло так, ніби воно летить ось тобі на голову. Там горить, там горить, там горить", — пригадала жінка.

Сусідній з Катериною будинок. Суспільне Дніпро

Внаслідок обстрілів її будинок пошкоджено: побито вікна, двері та дах. Сама Катерина зараз живе у сусідньому селі з невісткою. До рідної оселі приїхала по речі.

Обійстя Катерини. Суспільне Дніпро

"Складно, але ми до цього готувалися. Ми знали, що будемо тікати звідси. Мені було 24 роки, я дояркою працювала. Будували цю хату. А зараз ось 80. І що? Нічого. Оце я 60 років тут живу вже, у цій хаті. Я нічого не хочу брати. Я просто одежу якусь взяла. Альбоми є ті, що вже старі, там уже живих людей немає — я їх просто попалила. Бо куди їх везти? Їх же все одно везти нема куди", — плаче Катерина.

На подвір’ї у жінки лишилися п’ятеро котів. Взяти їх із собою на нове місце — не може, розповіла вона.

Катерина. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

"Це вони прийшли до мене. А так вони бояться. А я прийшла, тільки обізвалась — вони прибігли, всі п'ять. Понаходила корм котячий, оце погодувала їх. Ну, а куди я їх із собою? Ні, їх брати не можна. Тут ще на сусідній вулиці син живе. Він приходить сюди. Вони як члени сім'ї. Вони мої. Собачка маленький, ми забрали його туди. Можна сказати, що він у машину сам ускочив, як ми тікали звідси уночі. Воно ж тут горіло все. Ми вже потім зрозуміли, що то він там... Бо він позаду сидів і почав скавчати", — додала Катерина.

Зруйнований будинок у Левадному. Суспільне Дніпро

Володимир також розповів про атаку дронами на село:

"Уночі. Я не знав, куди бігти. Чи під деревину, чи на вулиці. Чи сюди летить, чи поруч. Як воно там б'є, а таке враження, що біля тебе вибухає. Звук же ж страшенний. Все двигтить, все відкривається: двері в погребі, і в хату. У нас загорілися дрова, ото ж там хата. Заграва стоїть, ніч. Воно свистить, все летить, тріщить, шифер стріляє. Як воно все, гупає і гупає, летить і летить", — пригадав він.

Володимир. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін

За словами чоловіка, після одного з обстрілів сусідньої Васильківки у Левадному три доби не було світла та інтернету.