Липень 2022. Околиці Кропивницького. Незадовго до сходу сонця починає завивати повітряна тривога. З десяток російських ракет влучають в один із військових аеродромів неподалік обласного центру. На фоні яскраво-помаранчевого горизонту стоїть густий дим.
Пізніше стало відомо, що так росіяни відповіли на українську воєнну операцію. Вона не призвела до бажаного успіху, але від того була не менш зухвалою і затятою.
Українські військові та правоохоронці кілька місяців виманювали з росії військовий літак. Ворожий пілот, який погодився на співпрацю, зрештою не прилетів. кремль паралельно вів власну гру, намагаючись вивідати секретні дані для себе.
Відомою ця історія стала вже за кілька днів після її фіналу, у липні 2022-го, коли про неї розповіли російські пропагандисти. Під кутом, звісно, нібито успіхів своїх спецслужб.
Згодом, вже у березні 2023-го, цей готовий сюжет майбутнього воєнного блокбастеру описали й американські медіа.
"Українська правда" дізналася, що через операцію порушили кримінальну справу. І не окупанти, а Служба безпеки України.
Фігурантом цього розслідування став колишній співробітник Головного управління розвідки Роман Червінський. Попри непублічну професію, його ім'я вже довелося чути широкому загалу.
Червінський був одним із розвідників, які в 2020 році організовували операцію із затримання російських бойовиків групи "Вагнер", виманюючи їх у білорусь. Там службовці пвк мали б сісти на літак, який згодом українські спецслужби аварійно посадили би в Україні.
Та операція зірвалась, виліт "вагнерівців" відклали, а тим часом їх затримали в мінську.
Коли ця історія стала публічною, то отримала назву "вагнергейт". Кілька розвідників публічно звинуватили Офіс президента в тиску й у зриві операції. Серед них був і Червінський. За це йому разом із кількома колегами анулювали закордонні паспорти та звільнили з розвідки.
"Українська правда" відтворила події карколомної операції з літаком, що розгорталась 2022 року, поспілкувавшись з її учасниками на умовах анонімності.
Розповідаємо, як невелика група українських військових намагалась обманути фсб, а зрештою опинилась під загрозою переслідування в Україні.
Один ентузіаст, два оперативники і мільйон доларів
Був квітень 2022 року. Цивільний український айтівець і пілот-любитель Олексій (ім'я змінене з міркувань безпеки) прочитав у ЗМІ про новий закон. Верховна Рада дозволила платити винагороду за добровільну здачу ЗСУ російської техніки. Найвищу ціну депутати поставили за літак – 1 мільйон доларів.
Олексій вирішив: він спробує вмовити ворога на авантюру, яка принесе російському військовому гроші, а Україні – необхідні літаки.
Чоловік знайшов в інтернеті дані ворожих пілотів, нагороджених за війну в Сирії, де бомбардування цивільних об'єктів було одним із методів війни росії.
Далі своє зробила всюдисуща російська корупція і зневажливе ставлення до безпеки приватних даних. Через неофіційні платні сервіси айтівець знаходив контакти пілотів і розпочинав із ними діалог, пропонував перегнати в Україну літак.
Більшість ставились агресивно: блокували, ображали чи погрожували. Учасники спецоперації при цьому запевняють УП, що ентузіаст дотримувався в листуванні правил безпеки. Наприклад, не писав одночасно двом пілотам з одного аеродрому, щоб ті не спілкувались одне з одним і не розпускали чутки.
Загалом Олексій намагався зв'язатись приблизно із сотнею росіян. Зрештою чоловік звузив їхнє коло до трьох, що були найбільш серйозно налаштованими.
Олексій зібрав на них досьє, користуючись все тим самим російським ринком купівлі приватних даних. Та щоб вести розмову далі, айтівець потребував професійної допомоги українських військових і спецслужб.
Через знайомих, які мали контакти в Головному управлінні розвідки Міноборони України, Олексію вдалося достукатись до розвідників. А саме до заступника начальника розвідки Дмитра Усова. Він взяв зібрані айтівцем матеріали, а потім не став продовжувати співпрацю.
Це підтвердив "Українській правді" і співрозмовник у ГУР. Однак він стверджує, що до відомства одразу звертався не лише цивільний айтівець, а й ексрозвідник Червінський.
Відмову працювати над ідеєю викрадення літака джерело УП пояснює тим, що безуспішність операції нібито була очевидна. Зокрема, через великі розміри літака, який не зміг би йти на низьких висотах, недосяжних для систем ППО.
Тоді Олексій звернувся до знайомого співробітника Служби безпеки Максима (ім'я змінене). Він, за словами учасників операції, доповів "нагору". За ланцюжком службової ієрархії ідея дійшла до керівництва СБУ, зокрема Івана Баканова, тодішнього голови Служби. СБУшник Максим долучився до операції як оперативник.
У пілотів просили додаткові підтвердження серйозності намірів. Зокрема, вони відправляли відео своїх літаків. Але в обмін росіяни чекали гарантій і грошей від української сторони. За кожне відео потенційні російські зрадники просили від 5 тисяч доларів.
СБУ не знайшло грошей, щоб "вкластись". І оперативник пішов шукати їх сам.
Саме тут, за твердженням героїв історії, у ній з'явився Роман Червінський. Він був знайомий із СБУшником Максимом по службі.
На момент операції Червінський – заступник командира військової частини в Силах спецоперацій. Він запевняє, що погодив дії зі своїм керівництвом, яке схвалило операцію.
"Українська правда" зверталась по офіційний коментар до ССО. Пресслужба обіцяла опрацювати наш запит, однак за місяць відповідь від військових ми не отримали.
Спільними зусиллями організатори знайшли гроші "на стороні". Наші співрозмовники не називають спонсорів, але переконують, що до політики ці люди стосунку не мають.
російські пропагандисти стверджують, що до операції нібито був причетний журналіст-розслідувач Христо Грозєв з Bellingcat. Той ще в липні 2022 публічно підтвердив свою участь, але не як агента, а виключно як журналіста.
"Ми дізналися про ініціативу і забезпечили собі перші місця – зняти документальний фільм про цю нахабну операцію", – написав Грозєв у Twitter.
Щоправда, додав: це не був проєкт СБУ чи ГУР, а виключно ініціатива окремих силовиків, "по суті, добровольців".
УП зверталась до Грозєва із запитанням, що йому було відомо про узгодження операції – журналіст не відповів на наше повідомлення.
Хто кого?
Орієнтовно у травні 2022-го операція почала набирати обертів. За словами учасників, її санкціонували в Генштабі.
У Києві створили спеціальну робочу групу. Окрім уже відомих нам героїв, туди увійшов військовий із Повітряних сил Павло (ім'я змінено). Його допомога була потрібна, щоб перевірити російських пілотів на професійність.
До "фіналу", як уже згадувалось, пройшли три російські пілоти. Як ціль розглядались різні моделі літаків: кілька винищувачів серії "Су" та новітня модифікація бомбардувальника Ту-22.
Українські силовики не лише вели з ворогами бесіди, а й ретельно перевіряли їх і іхніх родичів.
"Ми купували трафіки телефонів цих людей, дивились, хто спілкується з фсб", – пояснює один із учасників.
І чим далі, тим більше відчувалася "рука" фсб по той бік telegram-чатів.
За умовами "угоди", родина російського пілота мала виїхати за кордон. Спершу – в білорусь або іншу "дружню" рф країну. Там втікачам передали б документи і гроші для того, щоб сховатись у Європі.
Це, по-перше, стало би гарантією безпеки для росіян. По-друге, підтвердило би для української сторони наміри пілота.
Один із пілотів заявив, що хоче виїжджати не з дружиною, а з іншою жінкою, нібито через погані стосунки з родиною. Але коли оперативники перевірили коханку, вона виявилась агенткою фсб. Вона також брехала, що не має закордонного паспорту.
Цю історію публічно підтвердив і Христо Грозєв.
Остаточним кандидатом став 35-річний Роман Носенко, одружений і бездітний, пілот Су-24 і Су-34. Та й і він викликав підозри в авторів операції.
Його дружина в якийсь момент таки поїхала в Білорусь. Але просиділа там кілька днів і повернулась назад. Українські розвідники знову побачили брехню: їм повідомили неправдиву дату виїзду жінки. А серед дзвінків росіянки з'явились номери фсбшників.
"Носенко пояснив, що дружина – психолог його військової частини, і за родом своєї діяльності вона спілкується з фсб", – розповідає один із героїв історії.
Такі пояснення могли бути як правдою, так і брехнею. Розвідники вирішили не кидати справу. Вони розуміли, що ворог може вести свою гру паралельно. І запевняють: військових таємниць не викривали.
Як виглядав план з викрадення літака?
- Сім'я пілота виїжджає за кордон, отримує документи і частину грошей.
- Пілот в обумовлений час має залетіти в український простір у конкретному квадраті та на визначеній висоті. Там його зустрічають підготовлені українські військові: у полях і на варті ППО. Якби росіянин порушив якісь домовленості, його одразу би збили.
- Своїм диспетчерам пілот передає, що його підбили. Україна йому підіграє, оголосивши про полон пілота. А на місці "збиття" вже чекають уламки.
- Пілот летить на невеликій висоті, щоб його не фіксували російські радари. І сідає на аеродром "Канатове", що на Кіровоградщині. Росіянин Носенко сам запропонував цю точку, тобто об'єкт був уже відомий москві, його вже неодноразово обстрілювали до проведення операції.
- Затим пілоту видають нові документи і ховають в Україні або Європі.
- Якщо у літаку буде другий пілот, його візьмуть у полон, а згодом обміняють.
Ризикована операція мала ще одне завдання.
Зрозумівши, що росіяни ведуть власну гру, українці вирішили більше концентруватись на отриманні від них таємної інформації: питали пілота про те, де він працює, хто дає йому вказівки, встановлювали, з ким він спілкується, де і які злочинні накази виконує.
"Вони настільки неграмотні, що спілкуються по відкритому зв'язку, можна за гроші купити роздруківку телефонних розмов. У них в основному контрактні номери, тому ми почали встановлювати співробітників фсб", – розповідає один із учасників операції.
"Ми побачили контррозвідників, які курують військові аеродроми в росії, загалом біля 14 аеродромів", – доповнює інший.
Щоб остаточно знищити росіянину шляхи для відступу, під час відеодзвінків його виводили на розмови про злочини свого керівництва і ставлення до влади російської федерації.
Востаннє українська група спілкувалась з пілотом Носенком незадовго до того часу, коли він мав би вилітати на операцію. Він підтвердив готовність. Та зрештою замість росіянина на аеродром прилетіли російські ракети.
23 липня організатори операції приїхали на аеродром "Канатове" зустрічати ворожий літак. З ними були ще кілька десятків військових ССО. Крім того, там несли службу бійці інших військових частин.
Коли близько 4:30 ранку почала лунати повітряна тривога, більшість військових на аеродромі, за спогадами наших співрозмовників, пішли в укриття.
Між 5:00 і 5:45 в області неподалік Кропивницького – від нього до аеродрому 15 кілометрів – було чути вибухи. Пізніше влада повідомила: того дня ворог випустив по області 13 ракет: "калібрів" і "Х-22". Офіційне слідство, дані якого отримала у своє розпорядження УП, каже, що того ранку 8 крилатих ракет влучили в "Канатове".
Від цього обстрілу загинув один військовий. Середні або легкі поранення отримали 17 людей, серед яких також співробітники ДСНС. Були пошкоджені будівлі та деяка військова техніка.
Під слідством
Уже за два дні російські пропагандисти похвалились, як кремлівські силовики "запобігли українській операції". Вони навіть показали окремі уривки листування, відеодзвінків і кадри передачі грошей.
За п'ять місяців Христо Грозєва оголосили в росії в розшук. Як стверджують пропагандисти, справа проти нього стосується "фейків про армію рф".
Та на операцію звернули увагу й українські правоохоронці.
"10 серпня приїхали слідчі з СБУ", – пригадує Роман Червінський.
Офіційно на запит "Української правди" Служба безпеки лише повідомила, що веде слідство за двома статтями: "державна зрада" і "перевищення влади". Покарання за цими статтями сягає довічного ув'язнення. СБУ відмовилась розповідати більше, посилаючись на таємницю слідства.
УП ознайомилась з кількома документами, які стосуються справи. Вони свідчать, що розслідування почали 4 серпня, за півтора тижні після невдалої операції.
За версією слідства, військовий нібито не погодив операцію з ГУР, чим перевищив свої повноваження. Він же, за твердженням СБУ, самостійно відрядив військових на аеродром для зустрічі літака.
Результати обстрілу правоохоронці вважають наслідками дій саме Червінського.
Співрозмовник "Української правди" у воєнній розвідці також стверджує, що учасники операції нібито видали ворогу точки розміщення українського ППО, а на враженому аеродромі згорів склад дронів "Байрактар". Однак ці факти не лише заперечує сам Червінський. Вони не згадуються і в офіційній версії слідства проти нього.
Доповнено. Після виходу матеріалу СБУ надала "Українській правді" додатковий коментар. Силовики кажуть: від обстрілу, який "спровокували самовільні дії окремих військовослужбовців", загинув командир військової частини, 17 захисників отримали поранення, було повністю знищено 2 бойові винищувачі, злітна смуга та інша техніка й будівлі зазнали значних пошкоджень.
Операція, за твердженням СБУ, "була проведена, попри зауваження СБУ та без узгодження з відповідними державними органами", а ворог нібито отримав інформацію щодо розміщення особового складу Повітряних сил ЗСУ та українських літаків.
Сам ексрозвідник вважає переслідування політично мотивованим і пов'язує його зі справою "вагнерівців". Червінський переконує, що політика знову почала керувати його життям одразу після призначення в ССО у квітні 2022.
За словами військового, його керівництву дзвонили з Офісу президента, обурювались призначенням ексрозвідника і наполягали на переведенні. А згодом вимагали навіть... розформування частини, де служив Червінський і ще один його колега по "вагнерівській" операції!
При цьому, як пригадує герой нашої історії, незручних владі спецслужбовців називали "політичними".
"Українська правда" намагалася з'ясувати позицію Офісу президента щодо "справи Червінського", однак там відмовились коментувати цю історію.
Що можна вже стверджувати точно: кілька українських сміливців дійсно кинули виклик російській розвідницькій машині.
"Вся розвідка фсб боролася зубами проти купи, по суті, добровольців. І не вперше", – писав Христо Грозєв у Twitter.
Якщо ж влада взялась судити про дії цих добровольців за Кримінальним кодексом, вона має бути готовою й сама дати відповіді на запитання.
Якщо операція і справді не була узгоджена, як сталось, що один військовий зміг керувати бійцями з різних підрозділів? І чому за 4 місяці підготовки купку "ентузіастів" не зупинило керівництво жодного відомства?
Соня Лукашова, УП.