Володимир В’ятрович Історик, народний депутат України

Про історичний шлях до збройної підтримки: як Словаччина допомагає Україні протягом років

Від часу масштабного російського вторгнення дедалі більше керівників демократичних країн відвідують Україну, щоб продемонструвати солідарність із нашим народом. Борис Джонсон не лише зустрічався в Києві із Зеленським, але й прогулявся з ним містом. Згодом президент Польщі Анджей Дуда виступав в українському парламенті.

Днями президентка Словаччини Зузана Чапутова звернулась до депутатів та всього українського народу з трибуни Верховної Ради. Вона подякувала українцям за те, що захищають не лише свою державу, але й міжнародне право, яке забезпечувало світові десятиліття миру.

Президентка заявила: "Ми знаємо, що окупантів з вашої країни не виженуть наші пакунки з ліками та продуктами. Вашим захисникам потрібна військова техніка та спорядження. Тому ми допомагаємо і будемо допомагати і в цьому напрямку".

Словаччини надала Україні комплекс С-300, який може збивати літаки та ракети на відстані 150-300 км, а також обладнання для розмінування. Зузана Чапутова оголосила, що її краіна також надасть 8 самохідних гаубиць Zuzana-2 з далекобійністю до 41 км.

На фото: САУ "Зузана" зі 155-ти мм снарядом

Дякуємо, пані Зузано, за Зузани і не лише.

Словаччина – одна з тих країн, які найбільш завзято допомагають Україні. Тут знайшли прихисток 78 тисяч переселенців з України, 31 тисяча з яких – діти.

Словаччина послідовно підтримує членство України в ЄС і невідкладне надання нам статусу кандидата в члени ЄС, активно підтримує санкції. Словацькі поліцейські й судові експерти беруть участь у розслідуванні злочинів росіян на Київщині.

Для багатьох українців така активна допомога сусідньої країни стала несподіванкою. Особливо в порівнянні з проросійською позицією Угорщини. Пояснити це знову може історія. Словаки допомагають українцям, бо їхнє минуле дуже схоже на наше – століття бездержавності, спроби агресивних сусідів знищити словацьку мову та культуру, знищити націю.

Саме на цю історичну, культурну та ментальну схожість між нашими народами розраховували керівники українського визвольного руху. В 1945-1946 роках вони організували пропагандистські рейди УПА на словацькі терени.

Командування повстанського руху продовжило боротьбу з комуністичним режимом і після завершення Другої світової війни. Вони і далі шукали союзників. Однодумців бачили серед народів Центральної та Східної Європи, які після 1945 року опинилася за залізною завісою "комуністичного раю".

Зі словаками в українців не було гострих протистоянь, на відміну від стосунків із поляками, угорцями, ромунами. Крім того, до 1948 року Чехословаччина мала вільніше за сусідні країни політичне життя. Тут діяла вільна преса, існували політичні партії, альтернативні до комуністичної – серед них Демократична партія мала найбільшу підтримку.

Тому перші закордонні пропагандистські рейди УПА відбулися саме на словацьких теренах. Вони мали на меті розворушити антикомуністичні рухи в Європі. Також планувалось налагодити співпрацю з українськими борцями.

У ніч на 23 серпня 1945 року близько півтисячі вояків УПА перейшли кордон, розбилися на групи і розпочали агітацію в селах на сході Словаччини. Проводили масові збори, зустрічі, поширювали агітки про справжнє обличчя комуністів і закликали до боротьби з ними.

"Коли станете на свойому кордоні в Карпатах, гляньте з гір – як щоночі сотнями кілометрів горять хати і цілі села на просторі 800 кілометрів, від хребтів Карпат по долішній Буг! – закликала листівка "Чехи! Словаки! Вояки!". – Гляньте, як виганяють там на мороз і сніг та мордують людей, як втікають там лісами і ярами, на снігу і на морозі старці, жінки і діти, гірше, як за татарських часів!"

"Ми, українці, ваші найближчі сусіди і брати зі спільною слов'янською мовою і кров'ю, звертаємося до Вас через залізні, непроникні кордони із радянської тюрми народів. Ми звертаємося до Вас з нашої тяжкої колгоспної панщини і підземної рабської роботи в шахтах, з безконечних концтаборів смерті та депортацій в Сибір і вздовж північного Океану, ми звертаємося до Вас з наших героїчних бойових лав: станьте з нами до спільної боротьби проти тиранії – за свободу народів і людини, за нову вільну організацію слов'ян, братню сім'ю народів та незалежність наших народів – за новий вільний світ без рабства, терору і страху, без експлуатації та бідування, без взаємної різні та воєн".

Слова знаходили відгук у місцевих селян. Люди попереджали українських повстанців, тож воякам УПА вдалося уникнути зіткнень із чехословацькою армією, яку кинули проти них.

Успіх першого рейду спонукав до повторення навесні 1946-го.

Ніч на 7 квітня, близько тисячі повстанців непомітно перетнули кордон, розділилися на три групи та вирушили окремими маршрутами. За майже три тижні рейду вояки УПА відвідали 106 словацьких сіл.

У Словаччині мали відбутися вибори. Повстанці агітували голосувати за головного конкурента комуністів – Демократичну партію. Врешті саме вона перемогла. Цього разу не обійшлося без сутичок. Проти українців кинули понад 11 тисяч солдат чехословацької армії, танки й авіацію. Але вони не змогли зірвати місію – повстанці виконали завдання і повернулися.

Третій рейд планували наступного, 1947 року, але він не відбувся. Бо на підконтрольних УПА теренах польський комуністичний уряд почав акцію "Вісла" – насильне виселення всіх українців, які тут мешкали. Тому повстанські відділи отримали завдання пробиватися до американської зони окупації Німеччини, щоб прорвати інформаційну блокаду і розповісти вільному світові про боротьбу українців Шлях знову пролягав через словацькі території і місцеві надавали допомогу. Завдяки цій підтримці принаймні частині повстанців вдалося пробитися за "залізну завісу".

Після рейдів УПА на теренах Словаччини органи безпеки фіксували більшу активність місцевих антикомуністичних сил. Але вони залишалися надто слабкими і спорадичними, щоб стати сильним союзником українців у боротьбі проти СРСР.

Багато словаків не розуміли, що популістські комуністичні гасла прикривають російський імперіалізм. Що визволення Червоною армією країни від нацистів водночас означало встановлення тут іншого тоталітарно режиму. Усвідомлення прийшло з роками репресій, зокрема російськими танками, які душили вияви свободи 1968-го.

Нині Словаччина розуміє загрозу російського імперіалізму. Тому допомагає нам стримати його просування на захід. Тому нині ми таки переможемо росіян спільними зусиллями усіх вільних народів, в тому числі і словаків.

На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.

Слава Україні!