Не лише США: хто ще може ухвалити свій «лендліз» для України

Андрій Ткачук
офіцер ЗСУ, політолог

Рішення про лендліз без перебільшення можна назвати епохальним. 

США підтримували багато країн у їх визвольних війнах, але останній раз лендліз надавався лише під час Другої Світової Війни. Прийняття такого закону в 2022 році свідчить про величезну підтримку України, яка незважаючи на переважаючі сили противника, гідно дає відсіч росії у її загарбницький війні. 

США оцінює Україну як державу, споріднену у цінностях та як таку, що здатна перемогти у цій війні. Але потребує підтримки у зв'язку з серйозною різницею військово-промислових потужностей та мобілізаційного потенціалів. 

Також, важливим кроком стало створення коаліції "Рамштайн-40", яка без участі ООН визначає і надає Україні необхідну допомогу у боротьбі проти росії. 

Те лідерство у допомозі Україні, яке демонструє США, Велика Британія та Польща, стали хорошим прикладом для учасників ініціативи. 

Та вже стало зрозуміло, що війна не закінчиться за тиждень-два. А противник і досі переважає українське військо у кількості техніки. 

Відтак, військова допомога для України має бути не ситуативною, а перманентною. Тому лендліз має стати "вірусним" та надихнути країни-учасниці Антипутінської коаліції на серйозні рішення з підтримки України, а це означає – потужний внесок у боротьбу демократичного світу проти варварської росії. 

Адже в історію увійдуть ті, хто чітко і голосно скажуть – ми на стороні світла та добра, ми партнери українців у цій кривавій війні за світову свободу. 

Враховуючи потенціал та структуру військово-промислового комплексу, подібну програму військової підтримки могли б запровадити Німеччина, Франція, Швеція, Туреччина і навіть Японія та Південна Корея. 

І коли ми говоримо про допомогу, ми не маємо на увазі "віддати все". Умовний лендліз – це про правовий підтекст надання допомоги. Про спрощеність процедур. 

Ми бачимо, що низка країн ухвалили свої рішення щодо допомоги Україні, проте зброя не надходить так швидко, як могла би. І саме ухвалення відповідних процедур, що спростять надання зброї України, можуть стати прецедентом у світовій дипломатії та суттєвим вкладом у перемогу світу. 

Принцип зі "світу по нитці" не розброїть наших партнерів, але зролбить достатньо для того, аби ми перемогли ворога.

Особливо раціональним виглядало б таке рішення з боку низки європейських країн. Особливо, якщо звернути увагу на наративи, які йдуть з російських державних телеканалів, де експерти і політики різних рівнів вимагають подальшої війни на територіях балтійських країн, Польщі, Чехії і Центральної Європи.

Враховуючи погрози росії до Фінляндії та Швеції, за їх наміри до вступу до НАТО, програма з підтримки України може розцінюватись, як вклад в те, що російські танки не поїдуть територією Європи, а будуть зупинені в Україні силами ЗСУ і зброєю союзників.

Тож, вкотре наголошую, нові лендлізи –  це не просто підтримка України в її боротьбі за незалежність, а інвестиція в безпеку Європи та світу. 

Кожен буде обирати самостійно, але як показала практика Другої Світової війни, диктаторів і тиранів потрібно зупиняти на початку їх війн проти цивілізації. І якщо прогавити цей момент, то в горнилі війни можуть опинитись занадто багато країн і людей, які заплатять своїм життям за спроби примирення ворога.

 Давайте конкретніше: чим саме партнери можуть допомогти Україні. 

•     Танки: Leopard 2 (Німеччина, Швеція), Type 10, Type 90 (Японія), K2 (Південна Корея).
•     САУ: PzH 2000 (Німеччина), Archer (Швеція), Type 75 (Японія), K9 (Південна Корея ).
•     РСЗО: M270 (Німеччина Франція Японія ).
•     ППО: RIM-116 (Німеччина, Японія, Південна Корея), RBS 70 (Швеція), C-RAM, Patriot.
•     БМП: Marder, Boxer (Німеччина), CV-90 ( Швеція ), Type 89 (Японія), K21 (Південна Корея).
•     Протикорабельні ракетні комплекси: RBS 15 (Швеція), Otomat (Франція), Atmaka (Туреччина).
•     Винищувачі: F-16 (Південна Корея, Японія, Ізраїль, Туреччина), Viggen, Gripen (Швеція), Eurofighter Typhoon (Німеччина).  

Українські військові вже показали, що готові за лічені години чи дні освоїти нову техніку і застосовувати її в бою. Тож у наших партнерів немає бути сумнівів, що ця допомога виявиться неефективною. Також не зафіксовано і випадків захоплення іноземних зразків зброї.

Знову ж таки, сьогодні українська влада проводить суттєву роботу із залучення військової допомоги. Та ця робота має бути колективною. 

Українська діаспора зі свого боку має продовжити громадську роботу з тиску на владу країн, де вони проживають.  А також переконувати громадян країн-партнерів, що треба продовжити суттєву підтримку України.