Чи може держава відібрати землю у спадкоємців фермера — позиція ВС

З моменту створення С(Ф)Г обов’язки землекористувача ділянки здійснює господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Такий висновок зробив ВС в постанові №0440/6558/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

24 березня 2021 року                      м.Київ                               №0440/6558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — СТЕЦЕНКА С.Г.,
суддів: БУЧИК А.Ю., ТАЦІЙ Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Особи 1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа Селянське (фермерське) господарство «Роксолана» про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою Особи 1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.08.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Особа 1 звернулася до ДнОАС з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області,

третя особа — С(Ф)Г «Роксолана», в якому просила визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.08.2018 №451-ДК/0177Пр/03/01/-18.

2. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 6.08.2018 посадовою особою відповідача було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за ділянкою №*, відповідно до якого встановлено, що Особа 1 самовільно займає 10 ділянок, які розташовані на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Стосовно встановлення факту самовільного зайняття ділянок позивач зазначає, що у квітні 1997 року її батькові Особі 2 розпорядженнями голови Державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області надано в постійне користування ділянки для ведення фермерського господарства. У 1999 році Особа 2 заснував юридичну особу — С(Ф)Г «Роксолана». Головою даного С(Ф)Г був безпосередньо Особа 2. Інформація 1 Особа 2 помер. Рішенням Магдалинівського районного суду від 21.12.2017 у справі №179/1306/15-ц (рішення набрало законної сили 23.01.2018), було визнано за Особою 1 право власності на С(Ф)Г «Роксолана» по праву спадкування за законом. Стверджує, що хоча державні акти на право постійного користування землею і видавались на ім’я голови С(Ф)Г Особи 2, проте, фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г. Із цього часу обов’язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Посилався позивач також на таке: Особа 1 не є суб’єктом використання спірних ділянок, а користувачем виступає С(Ф)Г «Роксолана»; яке, як юридична особа, не припиняла свою діяльність і є діючим фермерським господарством по теперішній час; С(Ф)Г

правомірно використовує ділянки згідно з державними актами на право постійного користування землею, зареєстрованих у книзі записів державних актів від 7.04.97 МД №№420, 421.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням ДнОАС від 24.09.2018, залишеним без змін постановою Третього ААС від 17.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право користування ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Отже, Особа 1, використовуючи ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких ділянок, є суб’єктом правопорушення, передбаченого ст.125 Земельного кодексу, ст.53¹ Кодексу про адміністративні правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У березні 2019 року до КАС надійшла касаційна скарга Особи 1 на рішення ДнОАС від 24.09.2018 та постанову Третього ААС від 17.01.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

6. На обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що з моменту створення С(Ф)Г «Роксолана» обов’язки землекористувача ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Відзначає, що С(Ф)Г «Роксолана» є діючою

юридичною особою, не перебуває в статусі припинення та ліквідації, а тому ділянками користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична Особа 1 (позивач у справі), і користується даними ділянками на законних підставах <…>.

Позиція Верховного Суду

35. З матеріалів справи вбачається, що при перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо 10 ділянок, встановлено, що вони використовуються Особою 1 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Таким чином Особа 1 самовільно займає вказані ділянки, відповідальність за що передбачена п.«б» ст.211 ЗК та ст.53¹ КпАП, ст.197¹ Кримінального кодексу.

36. Доводи позивача полягають в тому, що вказаними земельними ділянками користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична особа Особа 1 (позивач у справі), і користується підприємство даними ділянками на законних підставах.

37. Як установлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням голови Державної адміністрації Магдалинівського району від 12.12.97 №74-р Особі 2 надано у постійне користування 10 ділянок для ведення фермерського господарства, які розташовані на території КДСП «Вікторія» Бузівської сільської ради.

38. 14.11.99 Особа 2 заснував С(Ф)Г «Роксолана» та став його головою.

39. Інформація 1 Особа 2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19.09.2014 серії №*.

40. Рішенням Магдалинівського районного суду від 21.12.2017 у справі №179/1306/15-ц визнано за Особою 1 право власності на С(Ф)Г «Роксолана», що належало Особі 2, по праву спадкування за законом.

41. Згідно із ч.1 ст.51 ЗК (тут і далі — у редакції на момент створення С(Ф)Г «Роксолана») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

42. Відповідно до положень ст.7 ЗК користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

43. Згідно із ч.1 ст.23 ЗК право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

44. З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки Особі 2 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб’єктові — голові створюваного С(Ф)Г.

45. Відповідно до чч.1, 2 ст.9 закону «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.91 № 2009-XII (у редакції на момент

створення С(Ф)Г «Роксолана»; втратив чинність 29 липня 2003 року — з моменту набрання чинності законом «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 №973-IV) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування ділянку, тобто за місцем розташування ділянки. Після відведення ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

46. Звідси законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г «Роксолана», було передбачено одержання ділянки як обов’язкової умови для набуття правосуб’єктності С(Ф)Г як юрособи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення С(Ф)Г, зобов’язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації С(Ф)Г. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення С(Ф)Г, без створення такого С(Ф)Г.

47. 19.06.2003 прийнято новий закон «Про фермерське господарство» №937-IV, яким закон №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

48. У ст.1 закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

49. Згідно із ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК.

50. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, установленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 закону №937-IV).

51. Отже, і на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов’язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

52. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської

продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст.42 Господарського кодексу визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

53. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст.44 ГК. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов’язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

54. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб’єктом такого використання може бути особа — суб’єкт господарювання за ст.55 ГК.

55. Аналогічні висновки Великої палати ВС викладені в постанові від 1.04.2020 у справі № 320/5724/17.

56. З аналізу приписів стст.1, 5, 7, 8 закону №937-IV можна зробити висновок, що після отримання ділянки фермерське господарство

має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов’язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна ділянка для ведення фермерського господарства.

57. Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов’язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі №6-20859св07, від 10.10.2007 у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 у справі №6-20275св07).

58. Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов’язків землекористувача ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується ВП ВС (див. аналогічні висновки ВП ВС, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 3.04.2019 у справі № 628/776/18).

59. Велика палата вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і

користування, так і юридичні обов’язки щодо використання земельної ділянки.

60. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення С(Ф)Г і подальшої державної реєстрації С(Ф)Г як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

61. У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина — засновника С(Ф)Г відсутня.

62. Адже правове становище С(Ф)Г як юрособи та суб’єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об’єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

63. У разі смерті громадянина — засновника С(Ф)Г відповідні правомочності та юридичні обов’язки щодо використання ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юрособою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

64. У постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 викладено правову позицію, згідно з якою у відносинах, а також спорах з іншими суб’єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх

суб’єктом є не фізична особа — голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

65. При цьому, ВП ВС відступила від раніше існуючої правової позиції та зробила новий правовий висновок про те, що в разі смерті громадянина — засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

66. Таким чином, аналізуючи чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, судову практику, а також обставини справи, колегія суддів ВС приходить до висновку, що хоча державні акти на право постійного користування землею, зареєстровані у книзі записів державних актів від 7.04.97 МД №420, 421, і видавались на ім’я голови С(Ф)Г «Роксолана» Особи 2, проте фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г «Роксолана».

67. Тому з моменту створення С(Ф)Г «Роксолана» обов’язки землекористувача ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

68. При цьому, С(Ф)Г «Роксолана» є діючою юридичною особою, не перебуває в статусі припинення та ліквідації, а тому земельними ділянками, які надавались померлому голові

фермерського господарства, фактично користується юридична особа С(Ф)Г «Роксолана», а не фізична Особа 1 (позивач у справі).

69. У зв’язку з указаним, колегія суддів ВС вважає, що відповідач невірно встановив під час перевірки, що Особа 1 використовує 10 земельних ділянок державної форми власності, розташованих на території Бузівської сільради за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання в користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких ділянок, тобто самовільно займає вказані ділянки.

70. Таким чином, припис ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 16.08.2018 не ґрунтується на вимогах закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов — задоволенню.

71. Частиною 2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

72. Закон «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

73. Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п.58): принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у

рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

74. Відповідно до ч.1 ст.351 КАС, підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права.

75. Враховуючи, що доводи касаційної скарги про порушення норм права знайшли підтвердження під час касаційного перегляду, ВС дійшов висновку, що рішення ДнОАС від 24.09.2018 та постанова Третього ААС від 17.01.2019 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Особи 1.

Керуючись стст.341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особа 1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Особи 1 — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.08.2018 №451-ДК/0177Пр/03/01/-18.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.