«ФОРМУЛА МИРУ» ЧИ «ЧОРНИЙ ЛЕБІДЬ»?

Михайло ВЕДМІДЬ.

НАРЕШТІ Конгрес США ухвалив масштабний пакет законопроєктів з іноземною допомогою Україні, Ізраїлю та Тайваню. Загальна сума передбачених асигнувань становить $95 мільярдів, зокрема понад $60 мільярдів для України.

Здавалося б, ця довгоочікувана — понад пів року! — новина мала супроводжуватись оптимістичними коментарями і прогнозами щодо ситуації на лінії фронту в Україні. Проте переможних і обнадійливих зауважень чомусь майже не звучало. Натомість більшість спостерігачів та експертів висловлювалися обережно. Переважно сходилися на думці, що ця американська допомога дасть змогу ЗСУ втримати подальший натиск російських військ і не дасть їм можливості захопити нові значні території. При цьому про наступ/контрнаступ українських захисників майже не йдеться.

«З поштовхом, який принесе військова допомога, як практично, так і психологічно, українці цілком здатні протриматися впродовж 2024 року і зруйнувати зарозумілу думку путіна про те, що час на його боці», — заявив директор ЦРУ Вільям Бернс. Проте після 2024 року Україна може опинитись у ситуації невизначеності. Серед причин — можливе переобрання колишнього президента США Дональда Трампа, який скептично відізвався щодо необхідності допомагати Україні у великих обсягах.

«До кінця 2024 року підтримка Заходу може знову досягти рівня початку та середини 2023 року. Але залишається велика невизначеність стосовно того, що станеться після цього», — зауважив керівник підрозділу Ukraine Support Tracker Кільського інституту світової економіки Крістоф Требеш.

За попередньою оцінкою його команди, новий пакет США містить приблизно 23 мільярди євро власне військової допомоги. В загальному плані вона забезпечить хіба що тимчасове полегшення, а якщо США не ухвалять подальших пакетів підтримки, то Україна, найімовірніше, наразиться на таку ж прогалину у підтримці в 2025 році, зазначив Требеш.

Своєю чергою Bloomberg цитує наукового співробітника київського Національного інституту стратегічних досліджень Миколу Бєлєскова. Експерт уважає, що схваленої Вашингтоном допомоги для України на понад 60 млрд доларів вистачить, аби сповільнити просування загарбників на фронті, проте для нового наступу українських захисників потрібна додаткова підтримка.

На такому загальному тлі навіть не дуже обнадійливий прогноз американського інституту вивчення війни (ISW) може видатись оптимістичним: «Україна, ймовірно, стабілізує лінію фронту в найближчі місяці й, можливо, зможе розпочати обмежені контрнаступальні операції наприкінці 2024-го або на початку 2025 року».

Хай там як, але війна рано чи пізно закінчиться. І цьому передуватимуть мирні переговори. Питання тільки в тому, з яких позицій і з якими «здобутками» вийдуть на перемовини всі «зацікавлені» сторони, передусім Україна та росія. І яку ціну доведеться заплатити за мир.

У цьому контексті цікавою видається публікація німецького видання Die Welt, яке минулого тижня оприлюднило інформацію про мирну угоду, яку Україна та росія мали намір підписати на початку «великої війни», після визволення Київщини та Харківщини.

Згідно з даними видання, які наводить «Дзеркало тижня», через кілька тижнів після початку російського вторгнення сторони розробили проєкт мирної угоди. Цей документ на 17 сторінок містив умови припинення війни, які узгодили 15 квітня 2022 року. Зазначається, що лише кілька пунктів мали обговорити особисто путін і Зеленський на зустрічі, яка так і не відбулась.

Угода передбачала зобов’язання України дотримуватися «постійного нейтралітету», відмову від членства у військових союзах, включаючи НАТО, а також відмову від «виробництва, отримання та купівлі» ядерної зброї. Крім того, Київ зобов’язувався не допускати іноземної військової присутності на своїй території і не брати участі у зовнішніх навчаннях та військових конфліктах. Водночас вступ до Європейського Союзу, так би мовити, не заборонявся.

Зі свого боку росія обіцяла не нападати на Україну. Для реалізації цього зобов’язання п’ять постійних членів Ради Безпеки ООН (США, Велика Британія, Франція, Китай, росія) мали б надати Україні комплексні гарантії безпеки. Якби стався напад, то ці держави повинні були б протягом трьох днів «підтримати право України на самооборону».

За документом, Крим та Севастополь мали бути виключені з гарантій безпеки, що фактично передбачало передачу контролю над ними росії. Те ж саме стосувалося частин Донецької і Луганської областей, які вже були окуповані рф до 24 лютого 2022 року. Проте росіяни хотіли, аби президенти України та росії визначили межі під час особистої розмови.

Невирішеним залишалось і питання про кількість військових та техніки. Росія вимагала, наприклад, щоб чисельність особового складу ЗСУ становила 85 тисяч — представники України могли погодитися на 250 тисяч, танки: 342 проти 800; бронетехніка: 1029 проти 2400; військові кораблі: два проти восьми…

Також видання наводить слова неназваного представника делегації від України, який сказав, що «це була найкраща угода, яку ми могли мати». «Озираючись назад, можна сказати, що тоді Україна була в сильнішій переговорній позиції, ніж зараз. Якби війна була закінчена приблизно через два місяці після її початку, це врятувало б незліченну кількість людських життів», — йдеться у тексті.

Сьогодні військово-політичне керівництво України наголошує, що переговори з рф можливі лише після повної деокупації усіх тимчасово захоплених територій. Але у світових залаштунках уже обговорюють, якими можуть бути компроміси на переговорах. Про те, що Захід здатен впливати на позицію України, добре відомо. От тільки до якої межі?

Утім, у справі завершення війни є різні варіанти. Дехто покладає надію на «Формулу миру» Зеленського. Хтось сподівається на Дональда Трампа, який у разі його обрання президентом США обіцяв встановити мир за 24 години. Решта, всупереч логіці й досвіду, все ще очікують значних поступок від путіна. Останній, до речі, теоретично має змогу перетворитися на великого миротворця всього за одну хвилину, зателефонувавши міністру оборони рф сергію шойгу і давши команду вивести російські війська з території України.

Так, наразі такий варіант видається фантастичним. І сподіватися на нього не варто. Та попри все «чорні лебеді» інколи таки прилітають…