Канонаду чуємо, та працю в саду продовжуємо, - фермер Петро Ляхович, Межівщина

   Фермер Петро Ляхович (зліва) з придбаним за зібрані кошти авто для воїнів ЗСУ. Фото з ФБ-сторінки П. Ляховича

   Такі реалії, наша Межівська ОТГ стала ближчою до фронту, є «прильоти». У сусідній Новопавлівській громаді значні руйнування. Ситуація важкенька. Веремія закрутилася по всьому світу. Ті зміни, яких очікує світова демократія. А те, що треба чимало чого міняти, це точно.

   Цими словами розпочав розмову із «ФП» відомий у Січеславщині хлібороб, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Межівського району Петро Ляхович. Із початком нападу рф у лютому 2022 року він, колишній солдат Групи радянських військ в Німеччині 65-річного віку, збирав людей у Межовій та селах, створив добровольчий загін тероборони, котрий невдовзі став ротою. Влітку підрозділ влився в Збройні Сили України, а чотирьох «дідів» пенсійного віку звільнили за станом здоров’я. Відтоді П. Ляхович постійно на зв’язку зі своєю ротою, котра воює на передовій, усіляко допомагає їй, іншим підрозділам та періодично організовує, із юними межівськими волонтерами, збори на різні потреби воїнів.

«Не так страшні московські воші, як українські гниди»

Окрім цього, праці у власному ФГ «Живоносне джерело», Петро Ляхович завжди цікавиться політичними процесами. І має власні, по-народному точні і влучні назви явищ та подій, дотичних до рідної держави. Далі про це розмова із ним.

- Якщо брати глобально, то коли б не Трамп, Європа б не об’єдналася навколо України. Наради в рамках «Рамштайну», конференції в Мюнхені реально дають нам змогу вистояти у двобої з московитським звіром. Якби не Дональд, Європа б і далі сиділа в тому гнилому болоті залежності. Нас б’ють, хоч і кажуть, що за одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть, тепер сусіди дужче відчувають свою необхідність протидії агресивній рф.

- Петре Васильовичу, зі США зрозуміло — їхній лідер невідь-чому тягне свою державу, котра опирається цьому, під дурного хату, тобто під лапоть московії. Демонстранти та публічні люди Америки вже наставляють його на праведний шлях. А якими є основні біди України, аби нам здолати, нарешті, орду?

- Ми 20 років на високі державні посади обираємо тих самих людей. Про відому, аби не помилитися, формулу «Трьох «П» міністра МЗС Геннадія Удовенка: Професіоналізм, Патріотизм, Порядність — під час виборів на державні посади мало хто й пам’ятає. Тепер основна проблема — під час війни мусимо бути єдиними, як ніколи. Сучасні влада і опозиція мають разом створити уряд Національної єдності, котрий отримає довіру народу. По-перше, нашу економіку давно слід перевести на військові рейки. І мобілізація має бути справедлива, а не вибіркова, як тепер.

- Стовідсотково підтримую, гадаю, наші читачі з цим згодні. Є й інші «зашквари»?

- Перебуваю на зв’язку із хлопцями в окопах, їм до живих печінок допікають постійні корупційні оборудки, зверху донизу: браковані міни, неякісні броніки, яйця по 17 гривень, закупи зброї та іншого утридорога, гігантські розкрадання гуманітарної допомоги, зокрема керівництвом Запорізької ОВА, тощо.

                                           Не можна «блідо» виглядати на міжнародній арені

Та як не парадоксально, жоден із українських топ-чиновників за це не притягнений до відповідальності.

- Певно ж, це давня «хвороба» нашого владного істеблішменту, котрий після подібної ганьби періодично іде в політичне небуття.

- Нам потрібна така єдність людей, котра була у 2022-му, і частково в 2023 роках. І фахова співпраця з державами-партнерами. Чому ми не наполягаємо на виконанні Будапештського 1994 року меморандуму, щодо безпеки України? Хай нам дадуть офіційну відповідь, що в ньому не так прописано? Чому війська «гарантів» меморандуму, як заявили Трамп і Стармер, не будуть воювати за нас? Та Будапештський меморандум — наша «козирна» карта, котрою ми досі не гра-є-мо! На цьому постійно наголошує Роман Безсмертний, він, як аналітик, мені імпонує.

- Абсолютно точно, ні на якому рівні ми не акцентуємо уваги на неухильному дотриманні Будапештського меморандуму, що, безперечно, вигідно лише московії. До речі, у нас в ООН вже 2 місяці (!) навіть Постійного Представника катма зараз, хоча Сергій Кислиця потужно відстоював українські інтереси.

- Так, меморандум — міжнародний документ, треба з ним постійно працювати, звертатися в раду Безпеки ООН тощо! Частково і через нашу пасивність всі міжнародні організації втратили ті безпекові функції, під які їх створювали.

- З цим важко не погодитися...

- Візьмімо рейдерство ФГ: для його викорінення, аби все йшло за законом, працюють юристи, адвокати, б’ють в набат ЗМІ. Так само й тут слід робити, адже напад ерефії на Україну є тим самим рейдерством, лише міжнародним, у величезних масштабах.

- Дійсно, тут має бути на висоті дипломатична служба, міцна перш за все напрацьованим досвідом і міжнародними зв’язками дипломатів. А ми в тих же Британії і США, та й в інших державах, перед повномасштабним вторгненням «обнулили» свої посольства. Тобто замінили досвідчених послів на людей... без жодного дня роботи в цій украй скрупульозній галузі. Це як за штурвал сучасного авіалайнера посадити людину, котра і батога в руках не тримала, а «соб» не відрізняє від «цабе».

- Кандидатури, які готує ОП на посади послів, почасти дивують, м’яко кажучи. Усіх відставлених чиновників саме туди засилають. Та й з цієї ж «опери» призначення, під час війни, на посаду міністра оборони держави людини, котра і дня не служила у війську. Потім дивуємося, чому на передовій міни браковані, не вистачає дронів і т. п.

- І справді, рідко яке призначення, на відповідальні посади, зустрічає підтримку громадськості.

- Є й ще питання — чому так сильно замінений генералітет, під час війни? Навіщо частину з них кинули за грати, без доведеності вини в суді? А ключове питання — безвідповідальність чиновників за наслідки ухвалених рішень. Та Україна витримає, питання лише в ціні, а вона надто дорога...

- Періодично виникають і питання бронювання.

- На всіх зустрічах ми говоримо про справедливу мобілізацію. Фермерів, які гарантують продовольчу безпеку держави і сплачують податки, не дають землі зарости бур’янами, слід бронювати автоматично, а ми все війною добуваємо. Хоча й відомо, що в Україні більше мільйона чоловіків ніде не працюють, не стоять на обліку в Центрах зайнятості.

                                                   Війна війною, а робота в саду — за розкладом

В саду, на улюбленій праці...

- Та і в Буковелі відпочивальників навіть побільшало... Петре Васильовичу, а як ситуація із озиминою? Наприкінці листопада, пригадую, вона у Межівщині ще не скрізь навіть зійшла.

- У грудні, завдяки теплій погоді, озимина таки посходила, густота нормальна. Зараз все під снігом, його небагато, але є. Біда в тому, що в грунті немає достатньо вологи. У грудні пробував орати, плуг на глибині біля 20 см дістає суху землю. Якщо до відновлення вегетації не підуть дощі, буде кепсько.

- А який стан Вашого саду на богарі?

- Вже два роки не можу провести належну обрізку. До нападу орди мені постійно допомагала бригада садівників із моєї рідної Вінничини, тепер такої можливості немає. Але ж робимо, що можемо, я щодня в саду, обрізаємо, скільки встигаємо за світловий день.

- Межівщина тепер неподалік лінії фронту з фашистськими зайдами. Це, вочевидь, заважає і хліборобській, і праці в саду.

- Ближче до фронту є «прильоти», на жаль, і до Межової орки діставали. Наше крайнє село від Донеччини — Новопідгороднє, там значні руйнування, як і в Новопавлівській громаді. Ми тут артилерійську канонаду теж постійно чуємо, та роботи в саду не припиняємо. Адже весна може бути ранньою, треба хоч щось встигнути зробити.

• - Петре Васильовичу, війна, як переконані наші партнери і стверджує генерал Григорій Омельченко, цього року завершиться. Щоправда, чомусь лише після підписання угоди про... українські корисні копалини. Які маєте плани на мирні дні?

  - Дуже чекаємо справжньої Перемоги, а не «заморожування» війни, на вигідних для кремля умовах. Та і всі земляки в краї трудяться і допомагають фронту, для її наближення. Основна маса людей в тилу, разом із бійцями Збройних сил – це цвіт нашої нації, що виборює сьогодні волю у війні з колоніальними військами. Найбільше прагну, щоб усі українці, всі воїни ЗСУ дожили до кінця війни. А після неї нас чекає дуже багато роботи: прибрати, нарешті, корупцію, розвинути для цього нашу партію «Сила єдності», відбудувати все зруйноване. Україна мусить розквітнути не гірше Польщі чи Словаччини, переконаний. Бог не без милості, як кажуть, а козак не без долі.

  - Хай Ваші слова обов’язково збудуться! Наснаги, здоров’я, оптимізму Вам, Петре Васильовичу, усьому Межівсьому краю і Україні! Лише завдяки нашій незламності — і на фронті, і в тилу, та справжній підтримці партнерів — ординська нечисть обов’язково згине з нашої землі, як роса на сонці.