СТАЛО ЯСНО, ХТО У ДНІПРІ «ШТІРЛІЦ», або Як виник витік у росію секретної інформації з КБ «Південне»

Потрібен невеликий вступ по суті до шоку та скандалу, котрі зчинився днями у Дніпрі в знаменитому ракетно-космічному КБ «Південне». А треба й сказати, що це КБ причетне не лише до створення унікальних ракетоносіїв та освоєння навколоземного і космічного просторів. Дякуючи йому, як колись дозволив собі висловитися з трибуни ООН радянський лідер Микита Хрущов, «наче сосиски» з конвеєра Південмашу сходили й грізні бойові ракети. Так от, а коли в Союзі РСР настала епоха гласності і в Україні виник Народний рух за горбачовську перебудову, на Дніпропетровщині заходилися гудити місцевого політичного діяча - зрозуміло, що періоду «застою» - Олексія Ватченка. Він у 60 – 80 роки минулого століття тривалий час очолював тут обком компартії, і, ясна річ, знаходити гріхи, за які заслуговував навздогін докорів, не становило труднощів. Але ось тепер, уявіть собі, раптом згадали і добрим словом. Якраз надзвичайна резонансна «пригода» в КБ «Південне» цьому й прислужилася.

Це КБ у ті ще перші роки, як Південний машзавод у Дніпропетровську перейшов у підпорядкування оборонного міністерства, починав свою історію не окремим самостійним підрозділом, а на правах заводського відділу. І от у 1996 відмічали 90-ті роковини від дня народження легендарного директора Південмашу Олександра Макарова. Надали почесному ювіляру слово. Поміж іншого Олександр Максимович повідав і про те, як створювалося знамените згодом КБ. Набирали в нього суто молодих спеціалістів, кращих випускників вузів, які досі готували кадри для авіації та атомної промисловості. Адже кадрів для створення космічних апаратів і тих же бойових ракет раніше не готували в Союзі. То набирали з вузів на ті часи Ленінграда, Москви, Воронежа, Саратова та інших переважно російських міст. Якщо хочете знати, в кінцевому рахунку зібрали майже п'ять тисяч чоловік.

- Цей процес тривав кілька років, - розповідав Макаров, - однак можете уявити, скільки відразу знадобилося квартир, щоб задовольнити потреби на ту пору надсекретного КБ. Яке ще й перебувало під наглядом перших осіб ЦК партії. Запрошує якось мене Ватченко. Лишаємося наодинці і він несподівано запитує: ти чого це заходився тічками завозити сюди нам кацапів? Я спершу подумав, що Олексій Федосійович жартує. Спробував і собі також звести це на гумор. Коли воно не так. Ватченко гнівався справді всерйоз. Хіба немає, продовжував, здібних хлопців серед випускників українських вузів? У Києві, Харкові, підказував, та і на недавно відкритому фізико-технічному факультеті у Дніпропетровську?

Макаров виправдовувався тим, що не він вирішує, ким комплектувати КБ. З москви надсилають уже погоджені кандидатури. Йому нічого іншого не залишається, як приймати. На що Ватченко несподівано вимогливо порадив і москву, якщо знадобиться, уміло переорієнтувати на українських хлопців та дівчат, ніскільки не менш талановитих і здатних у перспективі розвивати нову і особливо важливу галузь в країні. Навіть пообіцяв і сам підсобити у цім ділі.

- А то чує моє серце, - сказав ніби Олексій Ватченко, - що рано чи пізно боком вилізе нам ця суцільна кацапщина в такому КБ…

Схоже, що як у води дивився, прогнозуючи по суті небезпеку, колишній перший секретар комуністичного обкому в Дніпропетровську. Правоохоронні органи України щойно затримали, а суд на два місяці уже і передав під варту інженерку КБ «Південне», яка працювала на російські спецслужби. У даному випадку мова йде про більш ніж злодіяння та зраду, оскільки «підозрювана не просто коригувала ракетні удари по місту і одного разу по Південному, як відомо, машинобудівному заводу», а і «злила ворогу-противнику інформацію про український оперативно-ракетний комплекс «Сапсан». Не випадково уже зараз ця справа набула розголосу найгучнішого шпигунського злочину у сфері надсучасних технологій, які становлять державну таємницю. росії, судячи з усього, передано відомості про нашу військову розробку, котра ще перебуває в стадії опрацювань.

Хто на це зважився? Суд оприлюднив, а адвокат затриманої підтвердив прізвище жінки, яка в Державному КБ «Південне» імені М. Янгеля працювала інженером. Давно отримавши, до речі, статус інженера 1-ї категорії відділу проектування літальних апаратів і таким чином за так званою формою 2 мала доступ до документів загалом та науково-технічних проектів зокрема, котрі в КБ позначаються грифом «Таємно» та «Цілком таємно». Це Резеда Індусівна Перькова, в дівоцтві Мінгазова, 1960 року народження. Народилася в Казані російського Татарстану, а у Дніпропетровськ потрапила після закінчення тоді ще в Ленінграді Балтійського воєнно-технічного інституту. Це нині університет ім. Д. Устинова. Відразу треба сказати, що прибула вона разом з іншим своїм однокурсником і теж випускником Валерієм Перьковим. Котрий, як не важко здогадатися, незабаром і став її чоловіком. На цьому «цікаве» не кінчається. У Перькових народилося два сини. То старший Тимур ще недавно тривалий час працював також в КБ «Південне» інженером, а менший Євген працює і зараз у ньому. Таким чином виникла у дніпропетровському середовищі передових за світовими мірками конструкторів, техніків та інженерів родина здатних «творити, дерзати і не відступати», як нею захоплювалися у колективі. Нічого грішного та крамольного все це, погодьтеся, віщувати ніби одначе не могло.

Та сталося інакше. Кажуть, що несподіване і непередбачуване. Чому з москви «вийшли» саме на Перькову, для українського слідства, наскільки ми зрозуміли, не секрет. Але про це покищо ухиляються говорити. Тим паче про те, як саме «вийшли» на Резеду Індусівну. Зате точно знають, що 2 червня ц. р. жінка отримала на свій месенджер у Вайбері від співробітника департаменту оперативної інформації 5-го управління фсб росії євгена зикова пропозицію на «плідну і вигідну співпрацю».

Відомо слідству і те, що прізвище цього пана зикова на сайті НАЗК значиться серед воєнних злочинців, до яких застосовані санкції. Перьковій він написав в дусі сучасної російської пропаганди, а саме: «Політична та економічна незалежність зруйнована. Україна поневолена та керується з-за кордону. Усвідомте реальне становище держави. Допоможіть росії. Це єдиний спосіб захистити український народ, який над усе потребує повернення до своїх історичних джерел союзу з росією». Далі відразу йшов і перелік кількох моментів, які цікавили феесбешників в першу чергу, та запит про її можливості. Також погоджувалося надалі «спілкування» в месенджері телеграм.

Перькова нерішуче, вагаючись, побоюючись бути спійманою, одначе довгої паузи на роздуми не взяла. Відгукнулася, даючи зрозуміти, що згодна: «Я підготую, систематизую та подумаю. Стрьомно. В СБУ не сплять». Відомо, що слово стрьомно у російській мові жаргон, котрий означає щось на зразок сорому, совісності, незручності та боязні. Але яку совість мала на увазі Резеда Перькова, якщо незабаром сама натякнула своєму «куратору», що «новий український ракетний комплекс в КБ проектується під орудою дуже близької мені людини». І це справді так. Ще торік керівник групи високоенергетичних пристроїв автоматичних систем КБ Валерій Перьков у відкритій пресі сказав про розробку новітнього зенітно-ракетного комплексу «Кільчень», яку ведуть керовані ним спеціалісти. І більше нічого не сказав.

 Тобто ніяких таємниць не розкривав. Але пообіцяв громадянам України, що створювана система вдвічі буде потужнішою і на порядок кращою від відомого наразі американського аналога ЗРК «Patriot». Тепер дружина Перькова Резеда Індусівна, за даними СБУ, «скопіювала і переслала в фсб рф тридцять фотознімків презентаційних матеріалів про проект цієї зенітно-ракетної системи». Ще навздогін докинула, що має «оновлені технічні вимоги до «Кільчені», якими конструкторам КБ поставили завдання зробити так, щоб ЗРК працював по цілях, які летітимуть низько аж до 5 метрів від землі».

Але ще більш нетерпляче зацікавив москву інший проект українських ракетобудівників. Вона забажала дізнатися, чи справді відновлені роботи зі створення новітнього оперативно-тактичного комплексу далекої дії «Сапсан» - аналог російського «Іскандеру»? Роботи починалися ще 17 років тому, та несподівано були припинені за часів президента віктора януковича. Правда, сім років тому тодішній секретар РНБО Олександр Турчинов повідомив, що «наші конструктори відпрацьовують оперативно-тактичну ракету, а вона за своїми параметрами перевершить той проект, який свого часу отримав назву «Сапсан».

І далі: «Ми тепер створюємо виробництво повного циклу, отож від ракетного палива і закінчуючи бойовою частиною ракети, яка відповідатиме кращим стандартам оперативно-тактичних виробів, які є у світі». То як наразі можна судити, російським розвідникам від тих і до цих пір не вдавалося мати ясності, як складається у нас ситуація з проектом «Сапсан», хоч дуже хотіли знати.

І як тільки ж росія почала повномасштабну війну з Україною, забажала ясності «щодо таємного ракетного комплексу». Намагаючись уточнити, новий проект «Грім» - це той же «Сапсан» чи чимось інший? І Перькова з Дніпра мерщій повідомила російському спецслужбовцю, що так, «до теми «Сапсан» зараз повернулися і женуть та вимагають льотні випробування навіть раніше від наземних». А незабаром на російській авіабазі в Новофедорівці біля Сак у Криму, як відомо, серед білого дня пролунали вибухи. Для росіян вони стали громом серед ясного неба. Адже Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний визнав, що це були ракетні удари українців.

За даними москви цього бути не могло ніби, позаяк «в Україні немає ракетних комплексів такої дальності». І євген зиков з москви відразу поставив питання руба: «Чи не могли українці завдати удару саме «Сапсаном» або «Громом»? Особливо враховуючи, «що оборонне міністерство України ще півтора роки тому заявляло, ніби «Сапсан» готовий уже на 80%. Може, запитував пан зиков, запустили дослідні зразки, «тому поясніть, будь ласка, на якій там усі стадії готовності?»

Що ж, уродженка Казані постаралася сказати усе, що знала. А саме таке: «Сапсан» дорівнює «Грому». На 2. 07 був на стадії готовності і виходу. Нині виготовлення зупинене, але не скасоване». Далі ще й сповістила новину: «Сапсан» створюється відразу у двох варіантах «різних калібрів і дальністю враження». Уточнила параметри та можливості того й іншого варіантів. Якщо, мовляв, не знали, то тепер знайте! І тепер ця Резеда Перькова, перебуваючи в становищі ще підозрюваної, за даними ВВС News Україна, а її адвокат Сергій Потьомкін це підтверджує, вперто не визнає власної вини.

А що, цілком може завтра заявити, що оскільки не Україна її батьківщина, бо вона вважає себе з «руського міра», то в якій зраді Батьківщині її звинувачувати? Чого доброго ще заявить, що все життя вірою і правдою служила Радянському Союзу і буде служити, позаяк путінська ж росія явно воліє його у тому чи іншому вигляді відродити!