Двадцять два роки тому в Києві, 16 вересня приблизно в 22.30, журналіст Георгій Гонгадзе вийшов на вулицю, був викрадений спецпідрозділом МВС, і вбитий особисто генерал-майором Олексієм Пукачем.
З того часу загибель Георгія служить оберегом для українських журналістів, прикладом свавілля монопольної влади проти свободи слова.
На жаль, розслідування справи Гонгадзе стало також і ганебним «оберегом» для украінських президентів, «оберегом» від будь-якого судового переслідування, символом недієздатності українського правосуддя та символом «відмазки» впливових та заможних людей навіть якщо вони причетні до особливо тяжких злочинів.
Дуже було б повчально для усіх сучасних молодих журналістів подивитись, як кілька років усі телеканали відмазували Кучму, як ганебно дискредитували Гонгадзе, які закидали йому, загиблому, мерзенні звинувачення, що він і не журналіст, що він політик, що не треба його жаліти, що десятки годин записів його голосу - монтаж, що президент непричетний, що це все провокації. Але усі факти причетності Кучми просто очевидні.
Дякую, Георгію, ти поклав своє життя за нашу свободу.
Ми усі знаємо, де б ти був зараз і як би ти відстоював зараз нашу свободу, якби тебе не вбили за наказом президента.
Сумний ювілей загибелі Георгія дуже не люблять згадувати усі украінські президенти після Кучми. Якось незручно. Бо інакше можуть запитати владу - а чому Кучма не дав пояснень у суді? Чому він позбавлений навіть зобов’язання виступити в суді та дати пояснення багатьом кричущим фактам? Чому Пукача не допитають повторно слідчі органи, адже він сам про це прохає?
Діючий президент, звичайно, нічого не говорить про справу Гонгадзе взагалі. Це не зручно для рейтингу, а, значить, для влади не важливо.
Юрій Бутусов, сторінка ФБ.
