Ой піду я до роду гуляти, таж у мене увесь рід багатий...

Така Україна зараз. Показує це у FB Верховна Рада України і зазначає:

«Цілі поля пшениці палають через обстріли ₚосійськими ракетами.
Це відбувається по всій країні. Наша земля горить.
На нас чекає дуже важка зима, але це стосується не лише нас, але й усього світу, якщо ми не зупинимо ворога».

А мені приходить на спогад кіноповість Олександра Довженка " Україна в огні". Уривки з кіноповісті вперше були надруковані російською мовою 1943 року, а українською — 1962 р. Відомо, що Сталін заборонив кіноповість як для друку, так і для екрану.
Про що ж там так написано, що заборона діяла тривалий час ?
Про звичайну українську родину Запорожців, які, збираючись  разом, завжди  співали улюблену материну пісню: "Ой піду я до роду гуляти, Таж у мене увесь рід багатий…",  про те, як вони зустріли війну на своїй землі, про діда Демида, якого німці  повісили за те, що його бджоли покусали німецьких солдат, про поліцаїв, які зросли  із селян, про воєнні випробування і жах, які дехто із родини не пережив.

Та сама кіноповість, тільки  2022 року. ТА сама Україна, що палає... Навіть просто розібрати на Довженківські цитати:

"Горять жита на многі кілометри, палають, топчуться людьми, підводами… Ревуть аероплани. Мечуть бомби. Розсипаються вершники по полю, мов птиці… Крик, і плач, і височенний зойк поранених коней."     

"Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди, навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту… Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова „нація“ остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників…     "( із слів німця про українців)

"Сотні нещасних людей, розстріляних, покалічених, з вирізаними на грудях і на лобі зірками, згоріли тієї ночі в селі, замкнуті в палаючих клунях і церквах. Розплатилися за німецький хворобливий сон тяжкими муками у вогні українські діти".

"Димом сходили обрії. Вогняні вали з громом і гуркотом не один раз перекочувалися із сходу на захід і з заходу на схід. Мертві танки чорніли на полях грізними своїми тушами, неначе вимерлі страховища в пустелі. І куди не поїхати, куди не піти,— всюди несло духом непохованого людського трупу. Міновані нескошені поля були сповнені зловісних таємниць".

"Як билися люди! Немов цілі століття незламної упертості і бойових щедрот розкрилися раптом в Вернигорах, Труханових, Вовках і Якимахах. Рідна батьківська земля умножила їх гнів і силу бойового запалу. Вони немов уросли в землю, і коли німці були вже зовсім близько, вони встали як один і пішли в атаку якраз проти середини грізного німецького валу".

Це Олександр Довженко і його " Україна в огні".
І наша Україна ідентична сьогодні Довженківській.

І нам треба обов'язково перемогти, щоб заспівати ту саму розлогу українську пісню: "Ой піду я до роду гуляти, таж у мене увесь рід багатий..."
Дужий і багатий, це свята правда!