Я пишаюсь своїми дніпрянами!

У телеграм - каналі  міський голова Дніпра Борис Філатов запропонував городянам опитування  з приводу "бути чи не бути міській ялинці". Його лояльність і типу демократичність оцінили 47 відсотків дніпрян, які висловилися " за " встановлення новорічної ялинки. А від 53% людей, які "проти" - я в захваті.   Пишаюся такими  українцями, справжніми, не бутафорними.  
Це ж як треба любити своїх співгромадян, щоб запропонувати їм місце ялинки "може бути Привокзальна площа. Щоб можна було швидко укритися у підземці".
Агоов, хто   піде до яскравої ялинки зі своїми дітьми, щоб загадати одне-єдине бажання "Перемоги Україні", і повеселитися досхочу? Це, мабуть, ті, хто очікує з фронту батька або сина. Чи та, хто чекає коханого разом із майбутнім малям, і серце рветься на  три частини?
Чому славний мер не запитує у січеславських оборонців - встановлювати ялинку чи ні. Навіщо давати розростатися  дніпровському нахабству і зарозумілості у воєнний час?
"Вот мы можем"
Так, ми можемо кошти, передбачені на встановлення ялинки і її демонтаж, витратити для наших  месників.  

Міський голова оперує тим, що свято потрібне дітям.
 

"Дітям серед всіх цих тривог і переживань варто залишити хоч трохи передноворічних радощів і відчуття різдвяного дива.

Вони на це заслуговують",  - вважає Борис ФІлатов.

Не сперечаюсь. Але як бути юнаку - студенту, родину якого переїхав на Сумщині ворожий танк, і хлопець втратив частину ноги,   або 14 - річному Михайлу з Херсонщини, який  витягнув з підірваної на міні машини сестру та матір. А брата і ще одну сестру втратив назавжди. Їх думка теж важлива? Але їм наразі не до опитування.
Як  гірко звучить, але все виглядає так, як залицяння чи підігрування.  Окремим соціальним верствам. Тим, котрих війна не колише, колишуть тільки зелені папірці.
У Дмитра Павличка є рядки такі:

...Нема вітчизни? Гроші заробляй,
Як долар є, вітчизни вже не треба.

Я знаю: син в зелений папірець
Закоханий, а батько – в Україну.
Сумний цей світ, не знати, де тут мрець,
А де живий вогонь встає із тліну?
 

"Тож тисніть «у захваті», якщо вважаєте, що ялинка потрібна.
Або ставте «злість», коли переконані, що цьогоріч все ж не до неї",  - підказує Борис Філатов.

 Він думає, що римське "хліба і видовищ" переважить українське "Як будемо живі, то будем і ситі".
Отож, ні захвату, ні злості немає. Просто є розуміння часу. І всім, хто "за" ялинку,  бажаю добрих свят. Це значить, поділитися добром з бійцем у лікарні чи з дитиною без рідні. Усміхнутися Новому Року і сказати : "Я став іншим  - і це моя Перемога".