Хлібороби боронять Січеславщину і Україну

Свого часу Степан Бандера пророчо зазначив: «і прийде час, коли один скаже «Слава Україні!», а мільйони відповідатимуть «Героям слава!» Слова Провідника українського народу збулися, його гасла звучать сьогодні у Бучі і Маріуполі, Новій Каховці і Мелітополі, де люди виходять на мітинги протесту з державними прапорами і закликають озброєних окупантів забиратися додому. Україна не піддалася путлеру, героїчні українські бійці показують зайдам, що їхні плани «бліцкригу» провалилися. В режимі воєнного стану діють і хлібороби, для всіх головне завдання – вигнати з рідної землі російських фашистів.

Сільські, міські і обласна ради Дніпропетровщини 5 березня одностайно підтримали прохання президента України Володимира Зеленського про закриття не ба над Україною, та направили відповідні звернення до президентів США, Франції, канцлера Німеччини, прем’єр-міністра Великої Британії, Генсекретаря НАТО, урядів та парламентів країн, членів НАТО. Слід негайно закрити українське небо від російських ракет і винищувачів, які обстрілюють дитячі садки, лікарні і житлові квартали. Про настрої людей у Придніпров’ї і те, що відбувається у ці воєнні будні, розповідають сьогодні голови районних та обласної Асоціацій фермерів і приватних землевласників. Тетяна Ілієнко, Покровський район:

- Усі наші люди молодці, міцно згуртувалися і зносять для фронту та біженців продукти, теплі речі і ліжка, готують коктейлі Молотова. Велика вдячність родинам Вакуленків, це ФГ «Україна», Найдьон та всім землякам. Мій чоловік працює на крані, ставлять плити на блокпостах. Люди дуже занепокоєні тим, що творять окупанти в сусідньому Енергодарі, на Запорізькій атомній станції. Це страшна загроза для всього людства. А з Волновахи їде багато біженців, дехто навіть везе собачку чи котика… Щойно захисники попрохали купити хліба, ми до нього вирішили додати і меду. А онучка й каже: треба на кожній баночці написати «Слава Україні!»
        Ось так діти додають стійкості нашим воїнам. Ритм життя став напруженим, аж на другий день озвався з Павлоградського району Олександр Щербина:

- Цю війну не можна пояснити здоровим глуздом. Наважитися на такий ідіотизм - просто неймовірно. Куди ти лізеш? В Україні півмільйона воїнів із бойовим досвідом, а тепер буде іще більше. На четвертий день вторгнення у нас сталася аварія, перекинувся військовий тягач. Фермери одразу поставили його «на ноги», долили масла, дали теплі речі водію, продукти. Водій, десь років із тридцять йому, вразив усіх нас своїм непереможним духом. Він три доби не спав, погано їв, але в нього одна думка – вперед, на ворога! Подякував нам, сів, зціпив зуби і поїхав змітати нечисть з рідної землі. У Черкаському ворожа ДРГ полізла, то наші бійці одних поклали, інші втекли. Піклуємося про призваних резервістів, фермери з Межиричів допомагають. Звичайні люди відривають від себе останнє, а несуть солдату.

Путін неабияк згуртував націю. З нашої подачі створили територіальну оборону, робимо патрулювання, спорудили  блокпости, де слід. В Піщанській громаді більше ста чоловік набирається, патрулюємо вулиці. В Орлівщині прийшла молодь, очі в них горять, хлопці з АТО принесли автомат, провели вишкіл, розповіли, що дисципліна у війську має бути залізною. Усі роблять можливе й неможливе для головного – перемоги.

Віктор Ковальчук, голова Апостолівської районної АФПЗ:

- Причиною війни вважаю дебілізацію вищого ступеню російського суспільства. Воно живе в ізольованому світі і щасливе тією милостинею, що дають. Після 24-го лютого допомагаємо усім, чим можемо, нашим захисникам і біженцям. Думаю, тиск світової спільноти на терористичну імперію лише посилюватиметься, і їхня атака незабаром захлинеться. Та коли нам судилося загинути у війні з цими фашистами, то зробимо це стоячи. Всі захоплені мужністю наших захисників, які цілодобово в окопах і на блокпостах. Треба особливо дбати про них, бо їм ще треба генофонд України відроджувати, для майбутнього.

Вікторія Головко, Царичанський район:

- З початком повномасштабної війни люди в нас неймовірно згуртувалися, фермери беруть участь в теробороні, допомагають, чим треба. Депутати Царичанської ОТГ зібрали кошти на вантажну «Газель», депутат облради Гошгар Мухтаров виділив на другу, ми своєю родиною – на половину третьої. Гуртом спорядили три авто, Віктор Ткач з Михайлівки закупив необхідні для бійців запчастини, добавили продуктами і відправили на фронт під Харків і Чернігів. Андрій Сумський організовує тероборону в Преображенці, Мухаді Чумаков – у Юр’ївці, Віталій Моня в Могилеві. Наша родина прихистила біженців із Мелітополя, маму й доньку.

Всі дуже серйозні, люди не рахуються ні з чим, у всіх дуже високий бойовий дух. Треба встигати на цій землі робити добрі справи, тоді про людину буде гарна пам'ять. Добре слово про людину, мовлене із багатьох уст, додає їй життєвих сил. Путіна вже нічого не врятує, дивуюся, як він ще тримається після всіх прокльонів, що отримав за вбивства і руйнування в Україні. Він думав, його вояків тут хтось зустрічатиме. Та не треба нам нікого, самі в усьому розберемося! У нас є своя Батьківщина, а у вас – своя, то й не пхайтеся сюди. Головне для нас – воля і свобода, вашу тюрму народів ми ніколи не сприймемо, боротимемося до перемоги.

Володимир Кравченко, Софіївський район:

- Дуже серйозні виклики постали перед державою, тому в нас абсолютна єдність у протидії ворогу. Дещо варто робити швидше, у Бердянську, для прикладу, теробороні не дали зброї, і місто захопили. Біля міськради кількасот чоловік потім зібралися з державними прапорами, співали гімн України. І таке не лише в Бердянську, а і Новій Каховці, Мелітополі, Херсоні. А коли окупант зажадав телефон місцевого жителя, той відмовив, і він його застрелив. Це абсолютне зло насувається на нашу землю, тому боротимемося проти нього всіма можливими методами.

Василь Хоменко, Магдалинівський район:

- Ми в своєму районі укріплюємося, робимо коктейлі Молотова, запас продуктів, збираємо гуманітарну допомогу, перераховуємо кошти на армію. У Магдалинівці збирали все з Приюту, Олександрівки, Топчиного, інших сіл, далі на передову. У Дніпро возили допомогу дітям із розбитого в Харкові будинку. Україну хочуть стерти з лиця землі, і ніхто поки по-справжньому не допомагає, ні НАТО, ні США. Фермери беруть в руки зброю, будемо воювати з нападниками.

Петро Матвій, Криничанський район:

- В краї достатні сили тероборони, є кому воювати, хлопці завзяті. Групування іде по громадах, у Криничанській ОТГ добре все організовує фермер Олександр Дорошенко із села Світлогірське. Разом із цим іде призов, кого визначає військкомат, збір продуктів і теплих речей для наших воїнів. Це справжня війна, що виникла з волі однієї людини, тож готуємося до неї теж по-справжньому.

Ігор Гура, Солонянський район:

- Росія планувала напад на Україну в 2014-му довго, а зробила це дуже підступно. Але і ми, і світ вводили такі санкції, що просто смішно. Сьогодні треба, щоб українське небо закрили, а вони бояться. Та чого тепер боятися, коли агресор перейшов усі «червоні» лінії? Це нерозумна війна, Європа, мабуть, прозріє аж тоді, коли до її кордонів усе докотиться.

В Солонянщині одразу найактивніші взяли на себе нелегку ношу волонтерства, зібрали всього багато. Не вистачало борошна, то намололи, постачали все до Харкова. Формується тероборона, по громадах, є патрулювання. У Василівку Запорізької області зайшли окупанти, одразу у фермерів забрали солярку, увесь запас на сівбу, отакі «визволителі». У нас людей вистачає, але тероборону треба навчати, що конкретно робити в разі наближення ворога. Безперечно, і зброю треба завчасно дати, а не як у Києві - у свинячий голос. Та й про сівбу треба не забути, скоро виходити в поле.

Анатолій Гайворонський, голова АФПЗ Дніпропетровської області:

- Росія дуже не хоче, щоб Україна жила краще за неї, в цьому головна причина війни. Але ж за авторитаризму, як у них, ніякого розвою немає, ми всі це добре бачимо. У Придніпров’ї усі фермери активні, всі беруть участь в теробороні, допомагають коштами і продуктами українській армії. Путін щось там казав про кордони 1945-го, так от, в Українську народну республіку раніше - сто років тому - входила Кубань! Тож тепер нам слід всю українську землю зібрати до купи. Переконаний, все буде нормально, бо агресор кидає в бій дітвору по 18 років. Воювати з гідним противником – честь для воїна, а з дітворою… Привильно, що ми їх беремо в полон і по-людськи ставимося, бо в майбутньому, як учить Сунь-цзи, вони можуть воювати за нас. Безперечно, справедливим є і наказ Сил спецоперацій ЗСУ: артилеристів, що обстрілюють мирні квартали, в полон не брати. Буде важко, але ми вистоїмо, бо маємо головне – єдність армії, влади і народу.

Від автора: Україна за майже 900 років протистояння із суздальцями, московитами, комуністами, тепер росіянами, що одне і теж, знову в огні. Приблизно в сороковій за ліком війні. Але сьогодні Україна як ніколи єдина, від Сяну до Дону, а тому обов'язково переможе. Чотири століття тому, восени 1618-го,  Петро Конашевич-Сагайдачний із Військом запорізьким низовим узяв в облогу дерев’яну тоді Москву і мав сили стерти її з лику Землі. Але пожалів, бо почув церковний православний дзвін. Пізніше, 1659-го, гетьман Іван Виговський під Конотопом вигубив з козаками за допомогою татар упень московське військо, але на Москву не пішов. Хоча там була страшна паніка, і цар з усіма три дні копав рови. Сьогодні колишні співмешканці по імперії не шкодують нікого, від початку війни загинули 38 дітей, кілька тисяч мирних жителів. Рада на ці злодіяння одна: збройною рукою зупинити одурманених пропагандою сусідів, а ще належними, а не смішними санкціями, як було досі. Бо Росія розуміє лише силу, і більш нічого, за висновками багатьох експертів, зокрема директора Інституту Росії Володимира Огризка.. А загравання з нею і якісь домовленості, до того ж десь у глухій пущі, не варті навіть паперу, на котрому писані. Це ще Бісмарк зауважив. Тому тримаймо стрій.