Сертифікація в агросекторі - ринкова необхідність чи додаткові можливості для фермерів?
Ситуація із сертифікацією в агросекторі України наразі у стадії переходу від обов'язкових державних стандартів до системи добровільної сертифікації та впровадження високих європейських стандартів якості у межах євроінтеграції. З одного боку — держава скасувала обов’язкову сертифікацію продукції ще у 2018 році, надавши бізнесу більше свободи. А з іншого — діє обов'язкова відповідність технічним регламентам та вимоги для виходу на ринки ЄС.
Сертифікація в агросекторі вже давно перестала бути не просто формальною процедурою, ставши інструментом конкурентоспроможності та нових можливостей для розвитку бізнесу.
Саме зараз тема сертифікації набуває особливої актуальності у зв’язку з чіткими термінами євроінтеграційних процесів та динамічною трансформацією стандартів на світовому ринку. Це стосується як галузі рослинництва, так і впровадження оновлених норм у сфері нових правил благополуччя тварин.
У матеріалі покроково розкриваємо, чому сертифікація важлива для українського бізнесу, а головне — розповідаємо про її переваги для агровиробників.
Сертифікація, що забезпечує виробникам лідерство на європейському ринку органічних продуктів
Останні п’ять років Україна входить у топ-5 постачальників органічних продуктів до ЄС. У 2024 році ми увійшли до топ-3. Зважаючи на те, що станом на грудень 2024 року в Україні лише близько 350 тис. га сільськогосподарських земель мають статус органічний чи перехідного періоду. Це приблизно становить 1,2% від загальної кількості сільськогосподарських угідь в Україні.
Одним із перспективних стратегічних напрямів, який обирають українські виробники, є органічне виробництво. Це сектор високих стандартів, де особлива увага приділяється якості, контролю та простежуваності виробництва продукції. Хоча шлях сертифікації вимагає ретельної підготовки, він є цілком реальним і відкриває перед бізнесом унікальні можливості.
Українські органічні фермерські господарства часто мають ефективну структуру, що дозволяє їм самостійно керувати всім циклом виробництва: від вирощування сировини та переробки — до реалізації продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Сертифіковані органічні господарства є значно гнучкішими в питаннях експорту порівняно з виробниками неорганічної продукції. Вони мають можливість напряму представляти свою продукцію на провідних міжнародних виставках, самостійно знаходити іноземних партнерів та укладати вигідні контракти на постачання за кордон.
Станом на кінець 2024 року в Україні налічується 436 органічних операторів, з них 364 — сільськогосподарські виробники.
У питаннях сертифікації та дотримання стандартів ключовим фактором є реальне впровадження процесів, адже саме це формує справжню цінність продукту. Документальна формальність без фактичних змін не забезпечує розвитку — перевагу отримують компанії, які обирають шлях повноцінної сертифікації та інтегрують високі стандарти у свою щоденну роботу. В контексті євроінтеграції України завчасна підготовка є стратегічно важливою. Це дозволяє українському бізнесу бути готовим до запитів міжнародних мереж та впевнено почуватися на ринку. Сертифікація відкриває двері до перспективних та преміальних ринків, де українська органічна продукція цінується як високоякісний продукт з вищою доданою вартістю.
Крім того, сертифікація безпосередньо підвищує маржинальність бізнесу. Вона дозволяє продавати дорожче завдяки якості та меншій конкуренції. Органічна сертифікована продукція має вищу цінову премію завдяки гарантованій якості. Як результат, міжнародні покупці надають перевагу сертифікованим фермерським господарствам, що стає основою для укладення довгострокових контрактів.
Варто зазначити, що сертифікація є ефективним інструментом не лише в органічному секторі. Це універсальний механізм побудови довіри, зміцнення репутації та професійної роботи на внутрішньому та світовому ринках.
Сертифікація — не юридичний обов’язок, а ринкова необхідність
У питанні сертифікації важливо розрізняти виконання законодавчих вимог та відповідність очікуванням ринку. Держава поступово делегує бізнесу більше свободи, створюючи умови для саморегулювання через чітке дотримання технічних регламентів та стандартів безпечності виробництва. До прикладу, у сфері харчової безпеки діє система HACCP — вона аналізує ризики на всіх етапах виробництва, зберігання та реалізації, а не лише перевіряє готовий продукт. Чи, до прикладу, будь-які пестициди чи агрохімікати, що ввозяться або виробляються в Україні, підлягають обов’язковій державній реєстрації, щоб гарантувати їхню безпечність.
Хоча, дотримання ринкових вимог є добровільним для фермерських господарств, проте саме додаткова сертифікація відкриває доступ до високомаржинальних каналів збуту. Зараз в Україні відбуваються певні позитивні зміни, коли стандарти, які раніше вважали «престижними» переходять до розряду «життєво необхідних». Наприклад, сертифікація відповідно до стандарту ISCC, що підтверджує сталість виробництва та відкриває доступ до європейських покупців сировини та біопалива. Або ж сертифікація Halal, що є ключем до перспективних ринків Близького Сходу та Ізраїлю.
Українські фермери з досвідом розуміють, що іноземні покупці зазвичай наполягають на міжнародній сертифікації, оскільки вона гарантує єдині підходи до контролю якості та безпечності продукції.
«Золотий стандарт» добровільної сертифікації, чи що перетворює сировину на дохідний актив
В Україні найбільш поширені стандарти ІSO 22000 та FSSC 22000. Хоча обидва стандарти базуються на безпечності харчових продуктів, однак FSSC 22000 є розширеною схемою сертифікації, що має ширше міжнародне визнання, зокрема серед великих корпорацій..
- FSSC включає всі вимоги ISO, але вона додає більш суворіші галузеві технічні вимоги, так звані ISO тести, що робить його більш визнаною системою GFSI, глобальної ініціативи з безпечності харчових продуктів. Можна сказати, що система FSSC 22000 — це більш визнана система, яка стоїть вище у рангу та більш доцільна для великих харчових виробництв. Тобто, для постачальників, які експортують в мережі. Також ця система обов’язкова для ритейлерів.
- ІSO 22000 більш підходить для малих виробництв, закладів громадського харчування.
- Крім того, зараз в Україні набуває поширення світовий стандарт сертифікації сільськогосподарської продукції GLOBALG.A.P. Аграрії, які пройшли цю сертифікацію, зазначають, що підготовка до впровадження GLOBALG.A.P. допомогла систематизувати свої процеси та зробити чітку систему контролю — від посадки умовної картоплі до відстеження партій поставки.
Як «змінити мислення» власної компанії?
Для того, щоб отримати всі переваги сертифікації, необхідно дотримуватися принципу єдності слова та справи: коли задекларовані у документах стандарти повністю відповідають реальним процесам у полі чи на виробництві, формуючи фундамент безкомпромісної довіри.
Експерти радять на шляху до сертифікації впровадити чотири практичні кроки:
- Gap-аналіз або діагностику — під час якої зовнішній консультант чи внутрішній аудит чітко визначить стартову позицію та шлях, куди варто рухатись.
- Провести навчання топ-менеджменту, щоб першочергово власник компанії зрозумів, що сертифікація — це про сильну позицію на ринку та репутаційну стійкість.
- Інвестиції в розвиток інфраструктури.
- Валідація та верифікація всіх процесів виробництва.
Наявність сертифіката усуває технічні бар'єри для експорту та забезпечує впевнене позиціонування на внутрішньому ринку, що і, відкриває шлях до динамічного розвитку компанії та зростання доходів. Компанії, що інвестують у сертифікацію отримують реальну перевагу в залученні іноземних інвестицій та вибудові довіри з боку партнерів та споживачів. Тому саме сертифікація стає тим самим інструментом менеджменту, який підтверджує надійність українського постачальника перед світом.
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я