У Ниві Трудовій у двох фермерів «віджимають» землю

В найбільш небезпечному сьогодні - через регулярні артобстріли окупантів - Апостолівському краї Січеславщини «намалювалося» іще одне, додаткове лихо для хліборобів. І теж рукотворне. Лише йде воно не від одержимої божевільною ідеєю кремлівської тічки, не із окупованих територій Херсонщини, а від своїх, українських за підписаною присягою, держслужбовців. Котрі в умовах війни перш за все мають думати начебто за громадян своїх сіл, можливість їхньої праці, умови життя і безпеки тощо.

У Нивотрудівській ОТГ роблять дещо інше, що суперечить українським законам. Чи то в керівних головах громади, чи спершу у потенційного вигодонабувача уроїлася ідея своєрідного «гоп стопу», тобто план відібрати у двох – до речі, абсолютно спроможних - фермерських господарств ріллю, на яку давно виготовлені державні акти! П’ять років тому в Апостолівщині вже було подібне. Тоді Апостолівська прокуратура тривалий час затято боролася не із порушниками закону, а із… спадкоємцями кількох засновників ФГ. У яких теж пнулася «віджати» землю, під «державозахисним» соусом:  «то ж батьки фермерували, а вам - зась!» Відбилися, в усіх прокуратурах і судах, із Верховним включно. Ці тривалі баталії докладно висвітлював «Фермер Придніпров’я». Читачі дивувалися тоді свавіллю апостолівських правоохоронців, які скосили урожай ячменю із 16-ти фермерських гектарів Олександра Зозулі, накладали багатотисячні штрафи і вчинили інші, незаконні дії щодо своїх годувальників.

«Або віддайте землю по хорошому, або заберемо через суд!»

Тепер нова халепа для хліборобів, і росте вона теж із державного «кореня». А здійснюється за двома різними схемами. Про це розповідь голови селянського (фермерського) господарства «Калаур» Володимира Калаура із села Новоукраїнське:

- Одразу після строкової служби в армії 19 грудня 1991 року я повернувся в рідне село. Батьки все життя в колгоспі, мама дояркою, тато теж на тваринницькій фермі. Вирішив і я не цуратися сільської праці. Сподобалася нова ідея про родинне господарювання на землі, його якраз дозволила Верховна Рада. Подав заяву, і 17 квітня 1992 року Апостолівська районна рада виділила мені із земель запасу в довічне, успадковуване володіння 22, 5 гектари. Створив селянське (фермерське) господарство «Калаур», Статут, усе оформив. Вкрай непросто було на старті, та допомагали і батьки, і вся рідня – брат Сергій Бондар, сестра Світлана Фарина із чоловіком Віталієм, дядьки і тітки, двоюрідні брати і племінники, а згодом і моя дружина та діти. Дали неугіддя, болото, клімат помінявся, почали обробляти. «Спрягалися» технікою, як і всі першопрохідці. Потім у 1997-му Апостолівська РДА поруч мого поля розділила сто гектарів на чотирьох фермерів, і я отримав 22, 4 га. Оформив цей єдиний масив 44, 9 га одним державним актом 27 березня 1998 року. Все було б добре, якби не війна рф та несподівані зазіхання на землю мого фермерського господарства.

Якось запрошує мене нивотрудівський сільський голова Ірина Пелецька. І в ОТГ юрист ввічливо так дає для підпису договір, а далі напрямки: «нам потрібна земля! Ми вже назбирали 200 гектарів, але цього мало. Або підписуйте договір про передачу землі по хорошому, або заберемо її через суд!» Пелецька пояснила: «відбираємо землю через воєнний стан, хочемо віддати її інвестору на рік, він свинокомплекс тримає, м’ясо вирощує для армії». Люди добрі, а ми хіба не годуємо армію? Можу напряму передати зерно, лише слід пропустити його через податкову. Ми ж зараз і так помагаємо армії усім, чим можемо. Виходить, хтось лапу наклав і на фермерську землю, під час війни хоче на ній нажитися? Голова відкинула мою пропозицію. А на ріллю сусіда, Анатолія Гергеля, вже і наказ сільради вийшов – забрати! Мій адвокат застеріг – ніяких підписів, закон на вашому боці! Отакочки й живемо, вже два суди пройшли, чекаємо третій у травні.

Господарський суд двічі повернув позовну заяву сільраді Ниви Трудової

Після відмови Володимира Калаура на «гешефт» із добровільної здачі землі у Нивотрудівській сільраді взялися за роботу. Її представник Віталій Скубенко подав до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву із кількома вимогами: визнати рішення Апостолівської районної ради народних депутатів від 17 квітня 1992 року про надання В. Калауру земельної ділянки площею 22, 5 га недійсним. І розпорядження Апостолівської РДА № 52-р від 27 січня 1997 р. про виділення земельної ділянки 22, 4 га у постійне користування - також нікчемним. А вже опісля повернути усю землю гамузом у комунальну власність Нивотрудівської сільської ради.

Першу вимогу В. Скубенко мотивував переважно тим, що після введення в дію нової редакції Земельного кодексу з 13 березня 1992 року Апостолівська райрада не з тим формулюванням видала В. Калауру землю. Є в матеріалах справи і лист голови Криворізької РДА Євгена Ситниченка, відповідь на звернення І. Пелецької, де він погоджується, що в цих документах є бюрократичні негаразди – не вказаний номер рішення 9 сесії 21 скликання Апостолівської ради, на підставі якого виділялася земля, не заповнена графа «який мешкає» тощо. Така позиція є доволі дивною, адже Криворізька РДА - правонаступник Апостолівських райради і РДА, і «спадкоємець» мав би бодай про людське око піклуватися за «честь мундиру».

Певно ж, правову оцінку виявлених невідповідностей може дати лише суд. Водночас зауважимо, що всі неточності документів 90-х років породжені своєрідною інерційністю радянсько-колгоспної системи і лише зародженням правової держави. Чи не кожен колгоспник, для прикладу, при досягненні пенсійного віку мусив оббивати пороги суду для підтвердження стажу через негаразди, скорочення і т. п. у трудових книжках. Та і до бюрократичних операцій із землею тоді ставилися переважно зверхньо. Мало хто вірив, що вони всерйоз і надовго. Для прикладу у Прядивці, що в Царичанському районі, під час складання списків на земельні паї до них не внесли голову колгоспу…

Цікаво, що у позовній заяві Нивотрудівської сільради, де Криворізька РДА є відповідачем № 1,  на бюрократичні негаразди звернена увага лише зараз, через три десятки (!) літ. Позивач пояснив: про порушення вимог земельного законодавства Нивотрудівська сільська рада дізналася лише 08. 09. 2021 року, в момент передачі ОТГ земель із державної власності в комунальну, тому процесуальний термін позовної давності не порушений. А з початку розгляду справи про документальні недоліки 10 січня 2022 року суддя Господарського суду Дніпропетровської області О. Васильєв двічі повернув позовну заяву Нивотрудівській сільраді. У ній теж виявлені недоліки – не сплачене судовове мито, неясні позовні вимоги. Вони вже усунені, і адвокат В. Калаура Владислав Пивовар у запереченні на першу позовну заяву зазначив:  

- Особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння, за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння. На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид — «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, позаяк речове право, захищене статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право. Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

А ще адвокат В. Пивовар попрохав суд надати час на підготовку відповіді на позовну заяву з уточненими вимогами. Одним словом, закрутилися судові «жорна», згодом Феміда ухвалить свій вердикт. Володимир Григорович Калаур вірить, що хліборобська справа, якій він з родиною присвятив усе своє трудове життя, для Ниви Трудової і держави вагома і потрібна, а тому суд відкине претензії сільради, ініційовані інвестором, тридцятилітньої посивілої вже давнини.                                                                                                                                                           

«Наказую забрати землю!»

Іще більш дивовижний вердикт ОТГ після початку широкомасштабної російської агресії отримав сусід В. Калаура Анатолій Гергель, голова приватного підприємства «АВІ». Начальник військової адміністрації Нивотрудівської сільської ради Андрій Ровнов 29 березня 2022 р. видав наказ № 06 «Про припинення права користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності». У ньому з посиланнями на Конституцію України, ЗУ «Про правовий режим воєнного часу», зі згадкою інших нормативно-правових актів і довідок, «з метою забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів для потреб як громади, так і жителів Криворізького району в цілому в умовах правового режиму воєнного стану», геть несподіваний рішенець:

1. Припинити дію Акту постійного користування, на підставі якого мале підприємство ФГ «АВІ» використовує земельну ділянку площею 48, 1 га на території Нивотрудівської сільської ради, та вилучити дану з. д. із постійного користування ФГ «АВІ».
2. Виконкому Нивотрудівської с/р звернутися до органів Національної поліції з метою виявлення посадових осіб ФГ «АВІ», які можливо причетні до порушення законодавства України.

І того ж 29 березня Андрій Ровнов видає і наступний наказ № 07 «Про надання права користування земельною ділянкою на час військового стану», в якому із точнісінько таких, як і в попередньому наказі, підстав ухвалює:

 1) погодити передачу земельної ділянки площею 48, 1 га для користування компанією «Стронг – інвест» на час військових дій».

Такими «документами» військова адміністрація Ниви Трудової претендує на всеукраїнський «рекорд» зі знаком мінус – із нехтування законів держави. Навіть Верховний Головнокомандувач не може двома розчерками пера в одного громадянина відняти оформлене на нього майно, а іншому – віддати. А сільський керманич вирішив, що він - спроможний. Хоча є в Нивотрудівській ОТГ і справжні рекордсмени. Приміром, молодша донька фермера Володимира Калаура, Лілія, стала чемпіоном України з кікбоксингу в 2015-му у своїй віковій групі. А в 2017-му і в боксі, на Універсіаді студентів, вона теж здобула найвищий титул. Ниві Трудовій пишатися б такою наполегливою дівчиною і батьками, що її зростили, а не додавати їм клопоту про день завтрашній. А причини «атаки» сільради на їхні господарства Анатолій Гергель бачить такими:

- Це класичне рейдерське захоплення землі. Отой наказ військової адміністрації, де навіть назва мого господарства – неправильна, не має ніякої юридичної сили. У мене все зроблене згідно із законодавством, документи «залізобетонні». На 48, 1 га оформлені 4 працівники - два трактористи, сторож і голова. Адвокат усе перевірив, сказав, тут ні до чого причепитися. Якось минулого року викликали мене в сільраду, буцімто зайва земля є. Коли перевірили, то ця зайвина якраз компенсується площею, котру я виділив під дорогу. Тоді голова із заступником кажуть: «дітям потрібна площадка, дайте на неї 50 тисяч». Добре, відповідаю, але я сам її придбаю. Замовив, зробили, але коли привіз, то в сільраді інтерес до неї пропав.

Учора мене із адвокатом знову викликали в сільраду, тепер пропонують «компенсувати всі затрати по землі». Та мені від них нічого не треба! Є комбайн і вся техніка, озимина вчасно підживлена, в гарному стані, рілля підготовлена до сівби, маю насіння і пальне. Вважаю, своїми діями у такий тяжкий воєнний час керівництво Нивотрудівської сільради підриває довіру людей не лише до себе, а і до президента України В. Зеленського. Бо вони святим іменем України відновлюють призабуте в нас рейдерство.

«Все робимо за законами воєнного стану»

Такий коментар своїх дій стосовно ПП «АВІ» дав «Фермеру Придніпров’я» начальник військової адміністрації Нивотрудівської сільської ради Андрій Ровнов. І пояснив: «підприємство «АВІ» тривалий час працює на землі на підставі рішення сесії, яка не була проведена, тобто працює незаконно. У мирний час це буде обов’язково доведено. Ми все робимо за українськими законами». Більш предметно ситуацію прояснила нивотрудівський сільський голова Ірина Пелецька:

- У мене особисто до фермерів претензій немає, а є до тих, хто надавав їм землю. Коли постав новий Криворізький район, то наша земельна комісія перевіряла законність видачі землі. Ми не могли не реагувати на виявлені порушення, по СФГ «Калаур» справа в суді, який ми виграємо. Віталій Скубенко вже не працює, ми зараз найняли юридичну фірму для супроводу справи у суді. По «АВІ» не встигли до широкомасштабного вторгнення рф подати позовну заяву, тому вилучення землі провела наказом військова адміністрація. А ТОВ «Стронг-інвест» (один із бенефіціарів – Сергій Касьянов, колишній голова Дніпропетровської ОДА в 2005 році – прим. авт.) звернувся до Криворізької РДА з проханням про виділення землі, тому йому за наказом і передаємо землі. Товариство компенсує фермерам понесені затрати, а земля йому потрібна для вирощування зерна, годівлі ним свиней. Договір оренди укладемо на рік, під 8 % нормативно-грошової оцінки землі, сільраді так краще наповнити бюджет. Фермери на ставках податку, який менше, із наповненням бюджету у нас складна ситуація. Через рік вони можуть прийти і оформити землю в оренду, через аукціон. Перевага на ньому надається людям, які раніше обробляли землю.

Із крайнім твердженням очільника громади важко погодитися. Бо на аукціоні виграє учасник, який запропонує кращі умови. Зі згаданою групою компаній КСЖ Агро Сергія Касьянова, які працюють в усіх сегментах агроринку, звичайному фермеру сподіватися на перемогу в аукціоні – це як лучнику змагатися із танком. З іншого боку не все так очевидно із віддачею. Як виробника з визначеними ставками податку в Нивотрудівській громаді І. Пелецька назвала і ПОГ «Добробут». А це підприємство, за інформацією його виконавчого директора Олександра Сердюка, перерахувало з початку широкомасштабної агресії рф «Стронг-інвесту» С. Касьянова 100 тисяч гривень – на закупівлю м’яса за ринковими цінами для Збройних сил України. І голова Асоціації фермерів Апостолівського району Віктор Ковальчук переконаний, що не далекий агрохолдинг, а місцева громада – великий чоловік тепер: «усі, як один, фермери для фронту – той кабана зарізав, інший борошна дав, гуртом склалися грошима, і так постійно. А де зараз оті великі агрофірми? Тож і виходить, що віддача від фермерського гектара більша, особливо в час війни».

Майбутнє українського села, як не раз лунало з поважних київських трибун, за фермерством та кооперацією. За тими людьми, що тут вродилися і добре згодилися. У Апостолівщині і Криворіжжі, на батьківщині президента України В. Зеленського, місцева і державна влада чомусь до Києва не дослухається. Можливо, їм слід не забути недавнє застереження проти «віджимів» у час війни секретаря РНБО Олексія Данілова, висловлене в квітневому інтерв’ю «Українській правді»:

- Я можу сказати, що у нас існує закон про геопросторові дані, який ще не запрацював на повну потужність. Як закінчиться війна, це буде закон номер один. Завдячуючи йому, ми маємо чітке уявлення, де чия власність, оскільки зараз вже з'явилося багато ділків, які готуються переписати власність. Вже йде шалений процес підготовки до переписування активів. Але вони не розуміють - якщо ти хочеш заволодіти чиїмись активами під час війни, то до тебе буде більш ніж багато запитань. А сьогодні, крім місцевих «помічників», є й діячі з боку російської федерації.

Підготував Григорій Давиденко.