Які саме рослини вживали в їжу пращури українців до появи улюблених овочів?
За матеріалами інтернет-видань
29.01.2026
4175
Наші пращури ще на світанку Київської Русі в 9 столітті мали (на сучасний погляд) досить обмежений харчовий раціон, куди не входили білоголова капуста, ріпчаста цибуля, морква, буряк, не кажучи вже про картоплю, огірки та помідори, що з’явилися в наших теренах значно пізніше. Про це пише культуролог Дмитро Воронський.
На його думку, наші пращури українці-русини в той час широко вживали в їжу інші рослини, поки їх з плином часу не замінили більш смачніші дари полів та городів.
Окремо торкнемося питання появи найвідомішої та навіть культової страви української кухні червоного борщу, через який навіть виникла справжня холодна битва з нашим північно-східним ворогом.
Які саме рослини вживали в їжу пращури українців до появи улюблених овочів?
По-перше, слід назвати цикорій.
Цикорій – багаторічна висока трава з блакитними квітками-кошиками. Він повсюдно росте в Україні на полях і в лісах. Вперше вживати траву в їжу почали в Єгипті, потім почали вирощувати і в Європі. Напій виготовляють з меленого кореня. Цикорій часто використовують, як заміну кави. З появою Русі, а можливо й раніше українці-русини залюбки вживали напій з кореня цикорію. Навіть у 21 століття, певний відсоток українців, п’є його, хоча в другій половині 19 століття чай сильно зменшив ряди любителів цикорію.
Цікава довідка. Перші згадки про чай в Україні датуються рубежем 17-18 століття, однак через високо дорожнечу, до другої половини 19 століття його пили тільки досить заможні люди, і то переважно на свята, або під час приймання значних гостей. В середині 18 столітті в Києві 100 грамів чаю вартувало, так само як відгодована свиня вагою у 250 кілограмів.
Також у 1980-90-х роках, в України відбувся кавовий бум, пов'язаний з надзвичайно широкою популяризацією кавових напоїв, що також зменшило ряди прихильників цикорію.
У вказану епоху 9 століття наші пращури окрім дикорослих ягід та грибів, вживали в їжу молоді пагони, листя та коріння кульбаби, лопуху й аканту (аканфу), молоді пагони хвойних дерев, а також листя лободи, м’яти, щавлю та кропиви. Широко вживалися жолуді та каштани. В їжу також йшла така рослина як латаття біле (Nymphaea alba, інші назви: жіноче латаття, водяна лілія, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава) — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих. Цибулини (товсте підводне кореневище) білого латаття їстівні, нагадують на смак їстівний каштан. Перед приготуванням його вимочують у воді, кілька разів міняючи її. З кореневища вимиваються дубильні речовини, а після варіння чи смаження повністю зникає гіркуватий присмак. З кореневища білого латаття можна навіть отримати борошно, так само як з каштанів та жолудів.
Окремо слід зазначити, що до кінця 19 століття дуже широко на теренах України вживалася в їжу така рослина як борщівник. Саме ця рослина дала назву найулюбленішій українській страві борщу. Раніше з молодого листя борщівника, що на смак нагадувало моркву, наші пращури робили салати. Стебла та старе листя цієї рослини варили й отримували смачну юшку, що віддалено нагадувала курячий бульйон. Їли також кореневище борщівника воно солодке, тому що містить багато цукру. З розварених рослин, навіть робили поживне пюре яка давали малим дітям. Борщівник також квасили та робили напої на його основі.
Треба наголосити що з 20 століття борщівник в їжу перестали вживати, через поширення інвазійних, отруйних видів цієї рослини. легкості схрещування з занесеними отруйними видами борщівника та важкості розпізнавання міжвидових гібридів. Зафіксовані летальні випадки дітей молодшого віку, що куштували отруйні гібриди борщівника, отруйній сік цієї рослини при потраплянні на шкіру, може викликати дерматоз ІІІ ступеня, а при потраплянні в очі може спричинити сліпоту. Так що в ніякому разі не намагайтеся готувати щось з борщівника чи навіть брати цю рослину до рук.
Утім в давні часи на теренах України росли лише їстівні види борщівника. За даними етимологічних словників слов'янських мов, слово «борщ» походить від праслов'янської назви рослини «бърщь» (сучасна назва борщівник), що первісно використовувалась при приготуванні юшки або підкисленого супу чи журу з підкисленим борошном. Слово пов'язане (через те, що в борщівника гостре зубчасте листя) з пра-і.є. *bhrstio-, від якого також походять давньоіндійське bhrstih («зубець, вістря, край, кут»), давн-англ. byrst («щетина»), ірландське barr («маківка, верхівка»), та інші.
Для слов'янських форм слова «борщ» значення «борщівник» первісне, потім «юшка з борщівника» і нарешті, спочатку лише в українській мові, «юшка, суп з буряка і капусти», звідки російською борщ, чеською і словацькою boršč, кашубською bwršč, болгарською борш, сербохорватською боршч, словенською boršč.
Також, сама назва борщівника (борща), ймовірно пов'язана з праслов'янським словом «брашно», що вживалася на позначення їжі взагалі.
Всі знають, що борщ як перша страва в Україні ділиться на три різновиди: червоний борщ, зелений борщ та холодний борщ. Найпоширенішим різновидом борщу є червоний борщ, який варять з червоного буряка та білоголової (качанної) капусти з можливим додаванням помідорів картоплі та ін.
Не має сумніву, що найбільш давній, це зелений борщ, юшка з листя та стебла борщівника з додаванням, щавлю, кропиви, лободи та ін. Теоретично, можна припустити, що таку архаїчну юшку (зелений борщ) почали готувати, ще на теренах України, приблизно з часу появи вогнетривкої кераміки, близько 5,5 тисяч років до н. е. на наших землях. Можна припустити, що спочатку борщівник тисячі років спеціально варили для малих дітей, і лише з плином тисячоліть він виокремився в самостійну страву відому, як зелений борщ.
Другим, вірогідно з’явився холодний борщ, або холодник. Найархаїчніший варіант холодного борщу без додавання буряків. У квас, або молоду сироватку додавали сметану, круто зварені яйця, свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику та вживали холодним, пізніше, в холодний борщ, почали додавати за різними рецептами буряки чи огірки. Холодний борщ з буряком чи огірком, вважається улюбленою першою стравою литовської кухні. Вірогідно, що литовці перейняли її в давніх русинів-українців приблизно в 13 столітті.
Ну, що ж ми плавно підійшли до королівської страви традиційної української кухні червоного борщу, унікального своїм тонким кисло-солодким смаком. На жаль достеменно невідомо коли саме, були винайдено рецепт борщу з поєднанням червоного буряку та качаної капусти.
Найдавніший точно датований запис про борщ належить німцю, Мартина Ґруневеґа під час його відвідин Києва в 1584 році, він занотував, що поруч з річкою Борщагівкою, є борщовий майдан, або торг, де начебто торгували борщем. Пряма цитата Ґруневеґа: «До того ж русини рідко, або швидше ніколи не купують борщу, а кожен робить його у себе вдома, бо це їхня щоденна їжа і напій». Більшість дослідників, вважають, що під цим роком згадується саме червоний борщ. Друга точно датована дата про вживання борщу 1598 рік, Іван Вишенський описуючи українських селян писав: «поливку албо борщик хлепчют». На думку історика Сергія Леп'явка, слово «поливка» в наведеному контексті означало загальну назву рідкої страви, тоді як борщ вже мав своє власне ім'я. Перші документальні згадки про буряк в борщі відносяться до 1760-х років. Хоча не має сумнівів, що вже на кінець 16 століття на теренах України, вже був відомий рецепт бурякового борщу.
Також не має сумнівів, що вже перші згадки про борщ, на теренах України, називають його звичайною, повсякденною стравою для наших пращурів українців-русинів. Теоретично, буряковий борщ, могли вигадати в 14 столітті, коли на теренах тогочасної України, почали масово вирощувати буряк. Імовірно з тої пори спеціально для приготування червоного борщу, почали використовувати буряковий квас в котрий могли додавати акант та борщівник. Буряковий квас домінував для підкислення червоного борщу до 1920-30-х роках, коли його витіснили свіжі помідори, томатний сік, соус або пасту. Разом з тим, лишилися й старі рецепти борщу, де не використовували помідори, а лише, буряк, який тушили, або додавали до борщу в сирому, дрібно нарізаному виді.
В сучасний час на теренах України, мінімум 300 рецептів приготування борщу, це найулюбленіша перша страва українців, яка готується у всіх без виключень регіонах, де проживає український етнос.
6 жовтня 2020 року Експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини при Міністерстві культури та інформаційної політики України внесла «Культуру приготування українського борщу» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Ініціював цю важливу справу Євген Клопотенко, який створив громадську організацію «Інститут культури України» та організував «борщову експедицію», в рамках якої були зібрані родинні рецепти борщу з різних куточків України, а також фотографії й документальні підтвердження того, що рецепти передавалися принаймні трьом поколінням в одній родині.
1 липня 2022 року на 5-му позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини український борщ увійшов до списку Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Теги: Література
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ