МАКСИМ КІТ З КОТОВКИ: ЧОМУ У ФЕРМЕРСЬКОГО РОДУ НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ

Про таких, як він, колись казали: «мажори», «білі комірці». А він, несподівано для всіх, подався в фермери — на трактор, і більшу частину свого життя проводить у полі без краватки, а у запиленій від степових вітрів «робі».

Престижна освіта — Максим Кіт закінчив Харківський юридичний університет імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Прокуратура та слідство (кримінальна юстиція)» — пророкувала блискучу кар'єру й високооплачувану роботу в теплих кабінетах НАБУ, СБУ, службі кримінальної поліції, де немає степових вітрів, пилу, брудних чобіт і максимум комфорту.

Доля розпорядилася інакше й розвернула спокійне життя Максима на 180 градусів. До цього він уже встиг попрацювати деякий час у харківській юридичній фірмі «Легіон».

— Несподівано у батька відмовили нирки, і йому терміново потрібна була операція за кордоном. Українські лікарі не давали ніяких гарантій, — згадує ті трагічні моменти Максим.

Але залишалося 70 гектарів землі, які обробляв батько. Що робити з нею? І хоча операція пройшла успішно, Юрій Миколайович ще не скоро зможе повернутися до своєї звичної справи — попереду чекав довгий процес реабілітації. Максим Кіт приймає рішення, гідне справжнього чоловіка — продовжити батькову справу і повертається у рідну Котовку.

Цікаво, що сам Максим ніякої трагедії в цьому не бачить — навпаки. Каже, що саме тут, у Котовці, вдихнув на повні груди свіжого повітря і відчув, що нарешті знайшов те, чого хотіла його душа, задихаючись на міському асфальті!

Так, у 2019-му офіційно з'явилося на світ фермерське господарство «Легіон Плюс», а у дипломованого «прокурора» Максима Кота почалися звичайні хліборобські будні.

— Другу університетську освіту здобував уже в полі — під відкритим небом і на чистому повітрі, — жартує Максим. — Зате як захоплююче!

Почали з традиційного обробітку, який практикують і понині, і 128 гектарів (господарство розширило свої землеволодіння) засіяли кукурудзою, пшеницею, соняшником.

— Попервах важкувато було з технікою, — зізнається Максим Кіт, — бо банки не дуже охоче кредитують невеликі й до того ж молоді господарства, як наше.

— Доля ще раз мені посміхнулася — звела з людиною, що стала для мене другом, порадником, Анатолієм Івановичем Гайворонським. Він допоміг нам оформити кредит за програмою «5-7-9». Сподіваюсь, ми його отримаємо, щоб розвиватися далі.

Хоча й зараз фермерське господарство не пасе задніх і цьогорічну посівну зустріло у всеозброєнні — має всю необхідну техніку для обробітку: плуг, культиватор, обприскувач придбали за власні кошти. На період жнив винаймають лише комбайн.

— Нова для мене справа дається нелегко, — не приховує Максим Кіт, — але я жодного разу не пожалкував, що за неї взявся.

Одержали дотацію за програмою виплат сільгоспвиробникам — по чотири тисячі за гектар: 240 тисяч, безкоштовно — дві тонни добрив.

До слова, Максим Кіт категорично не підтримує режим економії, коли мова йде саме про добрива та якісний посівний матеріал.

— Кілька років поспіль віддаємо перевагу насінню від «Сингенти» і застосовуємо подвійний обробіток фунгіцидами, — розповідає Максим.

Торік господарство виростило соняшник з високим вмістом олії, за що й одержало відчутну доплату від заводу «Потоки», куди зазвичай здають вирощене. Та й сам соняшник вдався нівроку — зібрали по 35 ц/га.

Завдяки вдалому географічному розташуванню, а саме — близькому сусідству з каналом Дніпро-Донбас, Максим Кіт планує у майбутньому вирощувати овочі в теплицях, адже воду для поливу можна брати прямісінько з каналу! Пустує й свинарник, що був колись побудований на землях господарства — чому б і його не використати за призначенням?

— Головне — є резерв, значить, є стимул розвиватися, — не приховує оптимізму Максим. — Колись же має закінчитись цей період вимушеного виживання, і на зміну йому прийти час розвитку.

Тим більше, що Максиму Коту є для кого старатися. Підростає неабиякий стимул — маленький Іванко, якому трохи більше двох рочків. Свої перші кроки зробив саме на батьковому полі.

Історія кохання Максима — то взагалі окрема розмова. І, можливо, вона не варта була б того, щоб виносити її на люди, якби не одне «але»...

Настя Кондратюк, саме та Настя — дочка фермера з Новопавлівки Сергія Максимовича Кондратюка, що трагічно загинув при загадкових обставинах, і стала дружиною Максима. Маленький Іванко, що у них народився, названий на честь дядька — брата Насті, теж фермера — Івана Кондратюка.

А відтак, є велика надія на те, що фермерський рід не обірветься — його продовжать наші українські Іванки і засіють наші українські поля хлібом. Уже під мирним небом.