СПОЖИВЧИЙ КОШИК УКРАЇНЦЯ

Споживчий кошик українця: за межею виживання

Олена КОЩЕНКО.

   Як відомо, мінімальні заробітна плата і пенсія, розмір соціальної допомоги ´грунтуються на базових стандартах вартості життя в країні. Таким є вміст споживчого кошика українця. Що сьогодні є в ньому і наскільки цього достатньо для повно-цінного життя?

                        _{Норми визначає уряд}

   ВЛАСНЕ, а що мається на увазі під поняттям «споживчий кошик»? Кожна людина має право на мінімально прийнятний спосіб життя в тій спільноті, членом якої вона є. Для цього уряди країн затверджують для своїх громадян споживчий кошик — базовий набір найнеобхідніших харчових продуктів, товарів непродовольчої групи і різних послуг. Він є своєрідним маркером для розуміння того, яку допомогу слід надавати бідним людям. Зазвичай споживчий кошик обчислюється у товарах, спожитих людиною протягом місяця або року, і послугах, наданих їй.

Уряд визначає вміст такого кошика на підставі даних профільних відомств, як-от Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики тощо. Згідно із законом України «Про прожитковий мінімум», передбачено його переглядати не рідше ніж раз на п’ять років. Проте необхідний мінімум вартості життя для жителя нашої країни фактично є незмінним із 2000 року. 2015-го Кабмін вирішив переглядати споживчий кошик щороку. У 2016 році список продуктів і речей справді поверхово переглянули, і більше до цього питання так і не поверталися.

   Вміст споживчого кошика залежить од віку людини. Його окремо визначено для дітей до 6 років, від 6 до 18 років, а також для працездатного і непрацездатного дорослого населення. Український споживчий кошик містить 335 найменувань товарів та послуг. Загалом він сумний і досить аскетичний.

   Що стосується харчів, то, поділивши річну норму на дні, одержимо сувору картинку жорст-кого заощадження. Бо дорослим людям потрібно сидіти чи не на хлібі й воді, щоб вижити. Мінімальний добовий раціон українця працездатного віку складають приблизно 220 г хліба, 22 г борошна, 11 г вермішелі, 42 г різних круп, 260 г картоплі, 139 г інших овочів, 166 г фруктів, із пів склянки соку, півтори склянки молока, 14 г вершкового масла, 36 г твердого сиру, одне яйце, 83 г свинячого м’яса, 4 г сала, 33 г м’яса курки, 56 г риби, 14 мл соняшникової олії, 17 г кондвиробів, 64 г (8 ч. ложок) цукру, 0,27 г (вважайте, одна сьома частина стандартного одноразового пакетика) чайної заварки…

Не краща ситуація і з предметами гардеробу. Урядовою постановою визначено, що українцеві у розквіті літ належить купувати зимову куртку раз на вісім років, зимове взуття — раз на п’ять років, плащ або костюм — раз на п’ять років, труси — п’ять одиниць раз на два роки, шкарпетки — сім пар на рік, синтетичні колготки або панчохи — раз на рік тощо.

Споживчий мінімум українця протягом року передбачає також по кілька брусків туалетного та господарського мила, пів кілограма прального порошку, 250 мл шампуню. А ще крем для взуття, тюбик зубної пасти, одну зубну щітку, флакон одеколону, один гребінець, 12 рулонів туалетного паперу. Також до життєво необхідних речей включили вату, бинт, валідол (10 пігулок), заспокійливі в асортименті, парацетамол (10 пігулок), стільки ж анальгіну, дротаверину та активованого вугілля. В аптечці на рік ще є йод, зеленка, пластир, термометр і джгут.

Як бачимо, до передбачення серед базових речей для дорослого українця мобільного телефону і послуг мобільного та інтернет-зв’язку, не кажучи вже про планшети і ноутбук, у владних «апологетів» тотальної діджиталізації та цифровізації населення руки так і не дійшли. Як і до розширення переліку лікарських засобів.

                          _{А як у них?}

А ТЕПЕР порівняймо вміст українського споживчого кошика хоча б із мінімальним набором товарів і послуг у країнах Євросоюзу. Візьмімо ту ж Польщу, економічного твердого «середняка» євроспільноти (за рівнем купівельної спроможності найзаможніша країна — Люксембург, найбідніша — Болгарія).

Споживчий кошик поляка налічує 400 найменувань товарів і послуг. А його мінімальний добовий набір продуктів має такий вигляд: хліб — 245 г, макаронні вироби — 30 г, крупи — 81 г, картопля — 600 г, інші овочі — 300 г, фрукти — 190 г, цукор — 8 ч. л., кондитерські вироби — 45 г, соняшникова олія — 10 г , м’ясо свинини — 165 г, м’ясо курки — 90 г, сало — 20 г, ковбаса — 85 г, риба — 70 г, молоко — 200 г, вершкове масло — 25 г, твердий сир — 65 г, яйце — 1 шт. Як бачимо, добовий раціон жителя Польщі значно перевищує наш. Українці споживають більше хіба що олії та молока.

Так само буде не на користь наших громадян і порівняння мінімального набору предметів гардеробу жителя Польщі.

У Франції споживчий кошик включає понад 500 найменувань товарів і послуг. Зокрема, в ньому є вино, зазначені регулярні відвідування їдальні та перукарні, а також придбання продуктів для котів і собак, витрати на таксі та оренду автомобіля. Крім того, є обов’язкові витрати на придбання лаків для волосся, гелів для душу та численних косметичних засобів, а також цілих 14 найменувань квітів.

   Споживчий кошик німця нараховує майже 480 найменувань харчів, інших товарів та послуг першої необхідності. Навіть найменш забезпечений німець має право на фотоапарат та відеокамеру, сканер і принтер, а також тонометр. Ще у рамках визначеного урядом споживчого кошика він може дозволити собі замовити піцу додому, скористатися фітнес-центром або солярієм, придбати готові страви та тістечка.

У споживчому кошику для працездатних громадян Великої Британії, яка не так давно вийшла зі складу євроспільноти, значиться чи не найбільше найменувань товарів і послуг — майже 750. Зокрема, держава гарантує британцю покриття витрат на під’єднання до Інтернету, а також послуги садівника. До його життєво необхідного кошика додали і вартість квитків у театр та інструментів для ремонту будинку, відвідування футбольних матчів і басейну…

До того ж у вищеназваних країнах майже щороку переглядається вміст споживчого кошика — з урахуванням не лише інфляційних процесів, а й новітніх потреб життя. Відповідно там зростають мінімальні зарплати та пенсії. А в нас?

                       _{Навздогін за галопуючими цінами}

           А У НАС ось уже понад два десятиліття вміст споживчого кошика існує ніби сам по собі, а мінімальні зарплати і пенсії, як і соціальні виплати, — самі по собі. Реальні ціни на товари і послуги в Україні давно вже не вкладаються у показники, враховані у споживчому кошику.

Та навіть якщо харчуватися за тими мінімальними стандартами, які для нас «щедрим» розчерком пера під постановою прем’єр-міністра якоїсь там каденції визначив Кабмін, то вийде, що вартість цього скупого набору продуктів на місяць, не враховуючи меду, какао та кондитерських виробів, перевищить 3 тис. гривень. Тоді як із 1 січня 2023-го розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить «аж» 2684 грн.

І до цього списку нібито гарантованого громадянинові державою забезпечення життєвих потреб на мінімальному рівні не увійшли оплата комунальних платежів, купівля ліків, багато інших непередбачуваних, але невідворотних витрат, які є у всіх родинах…

За останніми статистичними даними, з 10 мільйонів українців, що працевлаштовані офіційно, чи не кожний другий сьогодні отримує мінімальну зарплату. Тож не дивно, що так багато співвітчизників-трударів не «дотягують» до чергової виплати, а деяким часом просто нема чого їсти. В Україні навіть існує таке поняття — «трудова бідність», або «працюючий злидар». Тобто у нас за межею бідності перебувають не тільки безробітні, пенсіонери, студенти, а й ті, хто офіційно працює і платить податки. Це ганебне явище для будь-якого суспільства, нації. Працююча людина не повинна одержувати заробітну плату, якої вистачає хіба що на злиденне животіння.

Що вже казати про пенсіонерів, у яких мінімальна пенсія за віком сьогодні дорівнює 2093 гривням. Звісно, вартість споживчого кошика для людини, яка втратила працездатність, є меншою. Але і для цієї категорії очевидна різниця між мінімальною пенсією та вмістом споживчого кошика. Те ж саме можна сказати про студентські стипендії та виплати отримувачам соціальної допомоги, які у багатьох нижче рівня «мінімалки»…

             _{Замість післямови}

   ЗАГАЛОМ, за твердженням експертів, найраціональнішою є така структура споживання, коли на харчі витрачається близько третини доходів, непродовольчі товари (одяг, меблі) — 47 %, решта — на послуги і дозвілля. В Україні про це навіть близько не йдеться: співвітчизники левову частку доходів (майже дві третини) витрачають на харчові продукти (у європейських домогосподарствах, за даними Євростату, ці цифри становлять 12-18%). Через що деякі непродовольчі товари і послуги не згадуються взагалі.

За понад два десятиліття, відколи переглядався споживчий кошик, в нас багато що змінилося: економічна ситуація у країні, ціни на продукти та ліки, тарифи на компослуги тощо. Й у цьому змаганні зарплати і пенсії, на жаль, плентаються далеко позаду. А урядовці й досі споживчий кошик, що є прожитковим мінімумом, розраховують як фізіологічну норму виживання. Саме виживання, а не життя. Тим часом, відзначають фахівці, людина має не тільки не померти з голоду, а щодня мати сили ходити на роботу, працювати, накопичувати резерви для підвищення кваліфікації й оздоровлення організму. У політекономії це має назву «Просте відтворення робочої сили». Про розширене — створити сім’ю, народити дитину, чи й не одну, та мати можливість допомагати батькам або іншим літнім родичам, навіть не йдеться.

   "Сільські вісті".