Солохині теревені

Моя фішка  "спостерігати за людьми і дивитися, як вони діють"  не завжди мені на користь. Я це знаю, але природа дала таку чіпкість за все оточуюче, що куди від неї дінешся?
...Попереду по Січеславській Набережній іде молода жінка з двома чоловіками. Розмовляють російською.  Між ними бігає мала кралечка років 3-4-ьох, така собі дзиґа  з різнокольоровими косами. Чарівна малеча щось собі муркоче - наспівує, а потім як смикне маму за плаття!
- Іванка! Не балуйся, будь ласка! - промовляє лагідно українською жінка. І далі  з чоловіками продовжує російською. Це ж треба, подумала я, привчає дитину до української. У всіх своя схема дій, але ця -  про україномовне майбутнє Іванки!
Заходжу до магазину "Акварель". Велика черга дорослих і дітей. Перед касиром лежать олівці, обкладинки, альбоми, блокноти, гелеві ручки, відібрані покупцями для оплати. Дівчинка з мамою переді мною обирає у національному стилі брелок. Їх бачить знайома і вітається.
- Привєт! Как Лєна выросла!
- О, привіт. Ти звідки?
- Та приехала уже...
- А ми вирішили для школи скупиться. Лєн, вибирай скоріш, за мною людей купа!
- Я прям не узнаю вас...
- Мам, да, я виросла і хочу, щоб ти купила оцей, де українською...,- від слів малої  їх знайома скривила обличчя так, що я пирснула від сміху.  Тим, кого змінює війна, і вона змінює не тільки спосіб життя, а і  їх мову -  чистий респект. Мама з донькою не викаблучувалися, вони вийшли з магазину і сказали:"До побачення!",  на що касирка розцвіла: " І вам гарного дня і настрою". І знайома ошелешено дивилася їм вслід.
Заходжу  в соцмережі. Мовний скандал. Жінка з Луцька запитала в продавця парфумерії у Дніпрі :"Ви з України?" Бо та пропонувала  продукцію російською. І у відповідь таке: "Да,  из русского города Днепропетровска. А ты чьих будешь?"
- Это духи не для тебя, а для русскоговорящих людей из Днепропетровска. Не для тебя, из Волыни. Иди отсюда. Счастья тебе... не видать", - звуковий ряд б'є гірше "градів".
Це просто за межами здорового глузду. Наступного  лютого 10 років російської війни. І Дніпро не просто славетне через мовні сутички, а геніальне. Йому немає рівних у мовних війнах. Взяти хоча б Підгородненську ТГ. ЇЇ очільник Андрій Горб навчає депутатів говорити українською. Спочатку він робив зауваження депутату міськради Пришедько про перехід на українську, а потім опублікував  у соцмережах відео про їх конфлікт щодо вживання української мови. Як результат, депутат Підгородненської громади за порушення мовного закону отримав штраф в розмірі 3400 грн. І ви серйозно сподіваєтеся, що ці оплачені кошти повернуть його до "доброго вечора", а не "здравствуйте"?
Наразі Андрій Горб звернувся до мешканців громади з приводу його можливого відсторонення від головування. І в цьому нібито теж винна українська мова, а саме конфлікт з депутатом Пришедьком.
Я так спостерігаю, що українська стала добрим інструментом дізнання "свій - чужий". Але за тривалий час вона не стала принципом "свій до свого по своє".
Науковці вважають, що цей принцип зародився серед українців Австро-Угорщини в кінці XIX століття і діяв в Галичині в 1920-1930-х за часів польської окупації. Люди гуртувалися, щоб протидіяти експансії польського та єврейського капіталу, і стимулювали розвиток вітчизняного виробництва та  власного бізнесу.
Наразі це гарне гасло зручно використовують в сучасній риториці, але чи воно приживається в наших тривожних днях і не менш тривожних ночах?
 

Світлина - з відкритих джерел