Солохині теревені

У вас є страва, яка переносить вас додому, і від якої стає тепло і затишно? Це не моє питання. А Теда Лассо із одноіменного американського спортивного комедійного серіалу. Головний герой, трохи простакуватий, поставив це запитання своїй партнерці і не почув відповіді. Я не його партнерка, та й він досить далеко, щоб мене почути, але свою відповідь маю.
Мене завжди ятрили сирники. Мамині. У моєму дитинстві вона  їх так часто готувала, що вони були у нас не десертом, а окремою  повноцінною стравою.

Причому, всі знали: є на столі сирники - є хороший настрій в сім'ї. Не знаю, як їй вдавалося в маленькій грудочці сиру вмістити велику порцію  благоговіння, щоб нею освіжати втомлених від навчання і праці рідних.

У неї сирники були особливі. Жовті, як кульбабка, через домашні яйця, солодко-ванільні, просочені  густою сметанкою, і завжди рівні кружечки з високими бортиками, можливо, трохи менші за абрикосину.
І смак  - чисто сиру, а не борошна з сиром. Ну які ще інгредієнти? Може, трохи її думок, переживань і відбитків маленьких пальців.

І де б я не подорожувала, замовляла на сніданок прості сирники, щоб себе потішити і відчути різницю. Смачніших не було. Та й не буде. Навіть у мене. Зараз, коли прийшов час маминої не спромоги, то я стаю сирниковою феєю. Заношу їй на тарілці сирники, і вона вигукує, як я в дитинстві:" О-о-о, сирники!"

Пробувала різні інстаграмівські викрутаси: запікати в духовці, і додавати до тортів та  кексів, робити крем з банановим наповнювачем, чізкейки з желатином, львівський, залитий шоколадом... Та воно ж не різноманітність рулить, а смаковий відбиток дитинства.
Я знаю по собі, що можеш їсти креветки в часниковому соусі, але домашнього сирника не вистачатиме. Задоволення від їжі не настане таке, щоб аж гай шумів! Хто б що не казав, а добра їжа - це своє приготування. Що вклав - те й забрав.

Найбільша складова рецепту - охота до роботи. Які б інгредієнти не придбав, а з яким настроєм приготуєш, в смак передасться. Без охоти зроблене -  не швидко поїдається і лежить на столі, як непотріб. І так само в шлунку.
Десь мимохідь побачила, що перш, ніж готувати буряк, його гладять, вимивають і щось примовляють. Такий заведений був ритуал.  І овоч тоді інакше себе поводив на пательні.

Витівки, - скаже хтось. Не знаю, але оце добре відношення до овочів, рослин, дерев трохи шокуюче і, разом з тим, природнє. У мене був стоматолог, який вітався зі мною, а коли на прийомі відкривала рота,  - з моїми зубами.
Я не хотіла вас заплутати думками, які зачіпаються одна за одну. Головне, що в мене є страва, яка дає мені надзвичайну насолоду. Повертає затишок і тепло дому. І зараз стоїть переді мною та забирає до себе в обійми з тривожної реальності.