Будьмо здоровими!

Із книги українського письменника Мирослава Дочинця "Триб. П'ятикнижжя про карпатського знатника Андрія Ворона":

Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Це твої найкращі вчителі. Я помічав, що в таборах, де було голодно і холодно, молитовні люди чулися здоровими і міцними духом.

• Будь – як вода. Нема перепон –  вона тече. Гребля – вона зупинилася. Прорвалася гребля – знову потече. У круглому посуді вона кругла, у чотиригранному – чотиригранна. Тому вона й найсильніша. І дерево живе доти, доки гнеться. Будь і ти гнучким і м’яким. І тілом, і душею.

Більше рухайся. Камінь, що котиться, мохом не поростає. Клопоти нас тримають на землі. Не ухиляйся від них, але й не дай їм панувати над тобою. Ніколи не бійся починати і вивчати нового діла – і обновишся сам.
Але рухайся  – із смислом.

• Ми дивуємося, чому так легко плаває риба у товщі води…Чому так легко літає, майже не махаючи крильми, птах у повітрі…Чому такий спритний кріт у твердій землі... Тому що вони знають свій ритм – чергування сили і спокою. Усе життя цьому треба вчитися й нам, усвідомлено вслухаючись у кожну клітинку – чого вона хоче. А найкраще це робити при ходінні пішки. Навчишся володіти своїм ритмом – і будеш, як риба у воді, як птиця в небі. І все задумане здійсниться, а життя буде легким.

Я ніколи не був на курорті, жодну неділю не пролежав. Мій відпочинок – це зміна занять. Нерви відпочивають, коли трудяться руки. Тіло відновлює  сили, коли працює голова.

• Мене питають молоді: «Діду, не набридло вам стільки жити?». – «Ні, це не моя жура. Але мені однаково, чи проживу я 100 днів, чи 100 років. Я однаково проживу їх у тихій радості, вгадуючи кожної хвилини, що від мене чекає Бог. Я дивлюся на світ Його очима, Його вухами слухаю».

Світлина - інстаграм kerstinpohling