ІНФОРМАЦІЙНА ПАНОРАМА ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тетяна ВАСИЛЕНКО.

За Укрпошту взялися в Шацьку

СЕКРЕТАР селищної ради Богдан Тимощук зустрівся з жителями громади та обговорив проблеми нестабільної роботи Шацького відділення Укрпошти.

Він пояснив, що перебої з доставлянням кореспонденції були спричинені тим, що відділення не мало постійного працівника. Нині людину підібрали, вона проходить стажування, тож найближчим часом місцева пошта повноцінно запрацює.

Представник місцевого самоврядування запевнив: зробить усе можливе, щоб Укрпошта почала функціонувати належним чином, а люди вчасно отримували якісні послуги.

Звісно, якби влада на місцях у цьому питанні працювала так, як у Шацьку, газети (в тому числі «Селяночка») значно швидше долали б шлях до передплатників. Бо проблема з поштарями, на жаль, закорінена й системна: доставляти кореспонденцію просто нікому! А Смілянський усе розповідає байки про те, що наші люди, мовляв, працювати не хочуть… Опустіться на землю, «льотчики» з Укрпошти!

_{На захист Вітчизни — без ТЦК}

У ПРИМІЩЕННІ ЦНАПу Луцької міської ради запрацював 43-й в Україні Центр рекрутингу ЗСУ.

«Створення Центру рекрутингу на базі ЦНАПу — один із кроків для розуміння: влада відкрита до самостійного вибору кожним військової частини. Інформація, яка тут надається, має стати корисною для наших майбутніх військових», — зазначила заступник луцького міського голови Ірина Чебелюк.

«Державі дуже потрібні воїни, — сказав уповноважений Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець. — Без людей нічого не їздить, не стріляє і ворог не зупиняється. Щоб кожен міг подумати, зважити, розвіяти якісь страхи, і працюють такі центри. Прийдіть, зателефонуйте, запитайте про себе чи свого родича. Не хочете самі — нехай прийде друг, брат. Наші центри саме для цього створені».

Для охочих знайти своє місце у ЗСУ є чимало можливостей. Зокрема, у базах рекрутерів в Україні є близько десяти тисяч вакансій. Крім бойових посад, дуже потрібні водії, слюсарі, електрики, механіки.

«Важливий момент: людина, яка хоче добровільно мобілізуватися в ту чи іншу військову частину, навіть не заходить у ТЦК. Алгоритм побудований так, що ти потрапляєш в армію, не взаємодіючи з територіальним центром комплектування. Така можливість є, будь ласка, користуйтеся», — наголосив Олексій Бежевець.

_{Не втрачає віри та надії}

НА ПОЧАТКУ повномасштабного вторгнення Руслан Якоб отримав важке поранення в зоні бойових дій — довелося ампутувати ногу.

Родом чоловік із Запоріжжя, працював плавильником металу. Після реабілітації ж переїхав на Волинь, у Горохівську громаду.

«Війна змінила його життя, але не зламала дух. Це надзвичайно позитивна молода людина, що продовжує повноцінно жити з великим бажанням працювати і навчатись», — розповідають фахівці Горохівського управління Луцької філії Волинського ОЦЗ, які допомагали чоловіку знайти роботу.

У травні він влаштувався на одне з місцевих підприємств лаборантом спектрального аналізу. Тут подбали й про комфортне робоче місце для людини з обмеженими можливостями: встановили пандуси, облаштували зону відпочинку. Ці кошти відшкодувала держава через службу зайнятості: отже, у виграші й новий працівник, і роботодавець.

Від початку року вже 65 роботодавців Волині скористалися компенсацією фактичних витрат за облаштування 69 робочих місць для осіб з інвалідністю.

_{Хто не на фронті, той для фронту}

ЖИТЕЛІ села Озеряни Боратинської громади неустанно підтримують наших військових: збирають продукти і закрутки, які передають захисникам.

«Приносять люди те, що мають удома. Ніхто нічого не шкодує, бо в кожного є хтось із родичів чи знайомих на війні. Від початку вторгнення в нас усі допомагають. Хтось продуктами, хтось роботою. Хто не на фронті, той для фронту», — зазначила волонтерка, мешканка села Катерина Луцюк.

Волонтерок не зупиняють ані погані дороги, ані нестача транспорту.

«Якось не було транспорту, а допомогу в селі зібрали. Наші жителі не розгубилися і попросили допомогти водія рейсового автобуса. Усе запакували й доправили до волонтерського центру. Керманич навіть коштів не брав», — пригадала мешканка села Ірина.

Селяни кажуть: допомагатимуть військовим до перемоги. А тоді сприятимуть, аби захисники адаптувалися до цивільного життя.

_{108 років не межа}

ЖИТЕЛЬКА села Чарторийськ Маневицької громади Катерина Карпівна Коць відзначила… 108 років. Її життя — то приклад величезної витримки та мудрості.

Були вітання та подарунки: й від родини, і від представників місцевої влади.

Карпівна приймала привітання з вдячною усмішкою, розповідаючи гостям про свою долю. Вона послала їй чимало випробувань: Друга світова, повоєнна відбудова… Нарешті дочекалася омріяної незалежності, нині ж знову страшна війна… Онук Михайло — в почесних лавах наших захисників.

Родина довгожительки — безцінна спадщина, яку залишає для наступних поколінь: три доньки, 9 онуків, 11 правнуків і 10 пра­правнуків.

Історія Катерини Коць нагадує: навіть за найтемніших часів можна залишатися світлом для інших, даруючи їм віру, любов і незламну силу духу.

_{У коровай держави}

ЩОНАЙМЕНШЕ 1,15 мільйона тонн зернових та зернобобових за середньої врожайності 48 центнерів із гектара вже намолотили аграрії краю: останні погожі дні дають змогу завершити збір.

Серед культур пізнього дозрівання зібрали 2,7 тис. тонн гречки з площі 2,1 тис. га (100 %) за середньої врожайності 13 ц/га, 196 тис. тонн кукурудзи з площі 25 тис. га (55%, 80 ц/га).

Соняшник із площі 20 тис. га видав до 30 центнерів, соя ж упевнено перетнула цю позначку.

Уже зібрали 333 тис. тонн солодких коренів за середньої врожайності 450 ц/га, процес у розпалі.

Також волинські аграрії завершують сівбу озимих культур під урожай 2025 року. Так, повністю засіяні площі під озимий ріпак: 50 тис. га, що на 12,4 тис. га більше, ніж торік. А, приміром, озимий ячмінь зайняв 7,5 тис. га зернового клину.