«А побийте бусурмена та вертайтеся здорові!», - цінність роману «Холодний Яр»

За матеріалами інтернет-видань 03.11.2024 140

Україна сьогодні в огні: бійці 93-ї Окремої механізованої бригади "Холодний Яр"

«Дуріть себе, чужих людей,

Та не дуріть Бога.

Бо в день радості над вами

Розпадеться кара.

І повіє огонь новий

З Холодного Яру»

(Т. Г. Шевченко)

Роман в двох частинах «Холодний Яр»

Автор: Юрій Горліс-Горський

Джерело: читач Оксана Пономарьова, сторінка ФБ.

Книга, взята у бібліотеці, видана у Донецьку, 2014 р.

Це скарб! Історико-документальний роман «Холодний Яр» відтепер впевнено вкарбовується у ТОП моїх улюблених книг. Сумнівів навколо неї було чимало, адже здавалось, що це буде така собі хроніка подій у мінімальному художньому оформленні. Власне, воно то так. Але ж як це виявилось цікаво!

Автор, пройшовши надскладний шлях воїнастежинами Холодного яру та його околиць, занурює читача у вихор повстанської боротьби з перших вуст. Читач несеться, як у прямому ефірі, через ліси, яри, корчі у напрямку чи то Мельниківських хуторів, Мотриного монастиря, Медведівки, Камʼянки чи то Чигирина. Вивідує і знешкоджує червоних “товаришів”, що прийшли ненависними гостями “умиротворювати” непримиренних.

Ні, тут немає художніх штучок, розлогих сюжетних ліній, інтригуючих любовних історій і т.п. Але життя повстанців насичене такою кількістю подій, трагедій, поворотів, несподіванок, ідей, боїв…, що, сидячи на дивані з чашкою чаю, мимоволі задумуєшся, чи могло це в такому обʼємі бути насправді? Могло. І було. І саме цим книга безцінна. Кажуть, що навіть воїни УПА послуговувались нею для вивчення тонкощів повстанської боротьби і особливостей лісового життя. Саме холодноярські землянки стали прототипами легендарних криївок.

Герої — всі, як один, такі, що заслуговують вічної памʼяті та безмежної вдячності всіх прийдешніх поколінь. Потомки Залізняка і гайдамаків — ті, хто вкотре розбурхав легендарний вогонь з Холодного Яру!

«К чорту наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний павячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших “приятелів” шанувати їх, Україна ніколи не буде щасливою».

«Я християнин і вірую в Бога, але я не згоджуюся з Христовим заповітом підставляти праву щоку, як тобі приліплять ляща по лівій. Така засада для українців погубна, бо маємо таких добрих сусідів, що будуть бити поки влізе і соромно їм ніколи не стане, бо бʼють вони нас не для розваги, а тому, що їм потрібні багатства нашого краю».

«Уяви собі, що було би з нашими бідними ворогами, якби хоч на половині України була така холодноярщина?»

«— А побийте бусурмена та вертайтеся здорові!

Якась думка пронизала мене і помалу оформилася. Чи випадкова ця одноманітність прощання? Чи не прадідівське то добро? Виступає із села загін козаків-мельничан… Не тепер, а колись… проти татар чи іншого якого турка… На воротях батьки, сестри і кохані… «А побийте бусурмена та вертайтеся здорові!…» Не чути на вулиці плачу, йдуть близькі у бій, та це річ звичайна і неминуча. Не підуть вони — прийдуть бусурмени і виріжуть — навіть тих, хто у колисці. На межі України і “Дикого поля” мали право битися лише загартовані серця…»

«Холодний Яр зробив ще деякі зміни в моїй душі. Я і до нього “не боявся загибелі”, бо … не показував цього перед іншими. Тепер я чомусь дійсно спокійно дивився їй в очі».

«Ідуть колони твердим кроком непереможних. Не лякають їх тюрми, ні кулі, ні голод, ні холод північних таборів. Полягли борці — воскресають в нових.»

Тепер я просто мушу відвідати ці історичні місця!