Біда не лише навчить, але й провчить

                                  Багато хто ще пам”тає та іронічно пригадує, як колись чи не всі підряд сільгоспроботи у нас називали битвою за хліб. А цьогорічну весняну сівбу ярих можна сміливо прирівнювати до другого фронту в Україні. Аграрникам нашої області у складних умовах запеклої війни належить засіяти понад 1 мільйон гектарів угідь. Наперекір ворогам-окупантам і уже явно у стислі строки трохи припізнілої весни. Адже відразу необхідно намагатися отримати цього року пристойний урожай, щоб не випробовувати свій народ ще й недородом у полі. То при цій нагоді директор знаного на Дніпропетровщині Інституту зернових культур НААНУ Владислав Черчель закликає сільгоспвиробників врахувати усі промахи та прикрі помилки, яких, на жаль, припустилися фермери в останні роки.

Владислав Юр”євич радить пильно проаналізувати, у якому стані озимі на даний час і робити висновки. Минула зима загалом видалася сприятливою для колосових. Однак не обійшлася без кількох нетривалих хвиль  похолодань та відлиг. Це суто українські кліматичні особливості. І ось результат: краще ці «особливості» перенесли зернові вітчизняної селекції. А сорти іноземної, перш за все французької та німецької, насамкінець втратили чималу частку своєї вегетативної маси. Звідси порада Владислава Черчеля надто не захоплюватися «заморськими» сортами, оскільки вони не адаптовані до наших умов. На цей рахунок європейський клімат не тотожний і для ярових культур, бо і влітку суто український чимдалі більш спекотний вирізняється власними «нюансами». Дійсно фермерам перевагу варто надавати насінню вітчизняної селекції, котре і швидше та ліпше пристосовується до кліматичних змін у бік потепління. Своїм вченим-селекціонерам - довіряймо! Вони не гірші від європейських та й навіть світових.

І друге, на що звернув увагу директор Інституту зернових культур: гірше виглядять нині озимі, попередником для яких був соняшник. Отож надмірне захоплення цією вигідною для аграрників культурою, коли соняшник домінує всюди, обертається все більш помітнішим виснаженням земель. Це ж бо ясно усім, як Божий день, а продовжуємо спокушатися та зловживати. Чи не доти, поки біда не просто навчить, а провчить? Тож давайте цієї весни бодай трохи скоротимо посіви «привабливої» олійної культури та почнемо перейматися родючістю наших чорноземів!