БУЛА ПО БАТЬКОВІ - СТАЛА ПО МАТЕРІ

ПРЕЦЕДЕНТОМ У ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

назвала всеукраїнська газета "Сільські вісті" випадок, який стався щойно у столичному Києві. 

Там 16-річна дівчина Станіслава Литвиненко, яка отже досягла зрілого віку, отримуючи вперше у своєму житті паспорт, принципово зажадала змінити своє ім’я по батькові (патронім) на ім’я по матері (матронім). Зрозуміло, що в Свідоцтві про народження було вписане ім'я її батька. Біологічного батька, як кажуть, оскільки він не ростив і не виховував дівчину-дочку, бо розлучився з її матір"ю ледве не наступного дня, як молода жінка залишила пологовий будинок. Так от, матір Станіслави звати Леся, тому в паспорті тепер так і записали: Лесіївна. А значить вона стала, стверджують "Сільські вісті", першою громадянкою України, котра взяла собі «жіноче» ім’я по батькові.

Ви уже зрозуміли, що таке дійсно несподіване рішення юна киянка ухвалила не випадково. Чи не як забаганку. Вчинок дівчини став виявом перш за все її вдячності рідній матусі, яка змалку й до повноліття займалася утриманням та вихованням доньки. А з іншого боку це був вияв уже дорослої дівчини її неприязні до того чоловіка, котрий облишив Станіславу у матусі на руках зовсім маленькою. Від тих пір і до цих вона навіть ніколи не бачила в очі свого такого непутнього татуся. Який отож жодного за шістнадцять літ разу не знайшов нагоди не те що принести дівчинці гостинця, а навіть щоб провідать-побачить її. То чи не завелика справді честь такому біологічному батьку, щоб дочка носила його ім'я?! Якщо він зовсім не переймався її долею, то чому вона мусить увесь свій вік тепер мало не щодня нагадувати собі про нього! 

Новина, повідомляють "Сільські вісті", спровокувала запальні дискусії з цього приводу у соціальних мережах. До речі у відгуках та коментарях на подію в Інтернеті більшість підтримали 16-річну дівчину. Так і писали: «Правильно вчинила. Навіщо дитині все життя тягнути за собою у паспорті ім’я біологічного батька-зозулі, яке для неї, по суті, вже нічого не значить?». Багато хто навіть обурювався, коли від «горе-батька на згадку його ім’я у паспорті лишається». Також вистачає таких, хто вбачає в записуванні в паспорті імені по батькові людини відголосок традицій радянського минулого: «Чому дитина носить ім’я, яке їй дав батько, а чим матері гірші?». Хоча взагалі-то патроніми після основного імені з’явилися ще в Стародавній Греції.

«Життєві обставини нашої сім’ї вплинули на вибір Стасі взяти моє ім’я по батькові. А й справді, у нашому традиційно патріархальному суспільстві здебільшого обов’язок виховання дитини падає саме на жіночі плечі. Жінка для своєї дитини робить усе, жінка ладна вмерти за своє дитя і буквально вмирає при пологах…» — так емоційно висловилася мама юної феміністки, яка, вочевидь, стала для своєї доньки прикладом щасливої та сильної жінки.

Життя, як мовиться, саме розставить крапки у цій історії. Може, комусь із батьків-зозуль (а таких вистачає) це буде гарним приводом замислитись? І газета запропонувала своїм читачам на цю тему подискутувати чи й посперечатися: вартий приклад Станіслави Литвиненко свого наслідування чи ні? То ми одразу говоримо, що на нашу думку і навіть переконання вартий. А єдине, з чим хочемо посперечатися з газетою, так це з тим, що молода киянка насправді не першою в Україні стала громадянкою, записана по матері. Більше, ніж тридцять років тому подібне уже було, як то кажуть, у нашому селі - у райцентрі Покровському Дніпропетровської області. Там тоді юна й бідова наречена Валентина Йосипівна вийшла заміж за хлопця з сусіднього села. Вийшла через тиждень після знайомства з ним, і вже коли завагітніла, зрозуміла, що фатально помилилася. Коротше, розлучилася з "судженим" ще до того, як наодила синочка Костю. Сьогодні навздогін зрештою не будемо судити "необачне чи невдале заміжжя Валентини? А тільки коли появився у неї Костік, вона  принципово наполягла записати, що по батькові він Валентинович.

Звичайно, їй ніби легше було цього домагатися, бо ім'я Валентина носять і чоловіки. Та райцентр не настільки великий населений пункт, щоб люди не знали: молода матуся своїм ім'ям по батькові записує новонародженого сина. Багато хто заперечував, відмовляв її це робити. Та жінка-мати наполягла: маю право! Сьогодні її Костянтину Валентиновичу, відомому пасічнику-бджоляру у своєму краї, уже виповнилося 35 років від роду. Ясна річ, що одружений, має і виховує донечку, Лару Костянтинівну. От і вирішуйте, дозволяти чи ні в Україні називати-величати дітей і по матері!