«Чи бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за весь світ?»

Історія встановлення свята Покрови Богородиці пов’язана з подією чудесного визволення Константинополя від нашестя ворогів. Про це повідомила Дніпровська єпархія Православної Церкви України.

Зазначається, що передання розповідає про особливе явлення Божої Матері у Влахернському храмі Царгорода під час Всенічного бдіння, «о четвертій годині ночі», тобто за чотири години після заходу сонця, що означає приблизно 11-ту годину вечора за нашим ліком часу. Явлення це побачили святий Андрій Юродивий та його ученик Епіфаній.
Як розповідається у житії святого Андрія, він разом з великою кількістю народу перебував на молитві у Влахернському храмі, знаменитому тим, що в ньому зберігалася Риза Пресвятої Богородиці, а тому він вважався головним Богородичним храмом столиці Східної Римської імперії. Спонуканням до такого велелюдного зібрання було те, що Царгород опинився перед загрозою раптового нападу ворогів у той час, коли військо перебувало у поході. Відтак, місто виявилося фактично беззахисним перед супротивниками і єдиною надією залишалося уповання на милість Божу і заступництво святих.
Наприкінці Всенічного бдіння Андрій Юродивий побачив величне видіння – від вівтарної частини храму на висоті явилася Божа Матір, Яку обабіч супроводили святі пророк Іоан Предтеча, Її родич, та апостол Іоан Богослов, названий Її сином, а також сонми ангелів та святих. Пречиста Діва довго молилася зі сльозами, а потім зняла зі Своєї голови мафорій чи омофор, тобто верхнє покривало, і розпростерла його над народом. Від цього покрову виходило сяйво, подібне до сяйва сонячного та сполоху блискавки.
Святий Андрій був вражений видінням та спитав ученика свого Епіфанія: «Чи бачиш, брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за весь світ?» «Бачу, святий отче, і вжахаюся» – відповів учень. Після цього Богородиця у видінні відійшла, але святий Андрій відчув, що особлива сила божественної благодаті, яка супроводжувала подію, залишалася над молільниками.
Невдовзі вороги відступили від Константинополя, бувши вражені та налякані бурею, яка раптово здійнялася на морі та розбила і розкидала багато їхніх кораблів. Відтак місто, хоча і без допомоги війська, завдяки заступництву Пресвятої Діви було врятоване.
З Царгороду шанування заступництва Богородиці та прославлення Її чесного Покрова поширилося на Київську державу в часи після Хрещення Руси, а встановлення особливого святкування в наших землях дослідники пов’язують з іменем великого князя Київського Володимира Мономаха та Печерським монастирем.
Від того давнього часу свято Покрова Богородиці, в якому Вона прославляється як незмінна тепла молитвениця за вірних та весь світ, а також як заступниця і захисниця, до Якої за допомогою звертаються всі потребуючі, міцно утвердилося в нашій Церкві Руси-України. З особливою повагою до нього ставилися українські козаки, маючи завжди на Січі головним своїм храмом Покровську церкву. Відтак,  в українській церковній та суспільній традиції шанування Богородиці-Захисниці переплелося з пошаною до козаків, як борців за свободу і віру православну. Цей зв’язок видимим чином відобразився у особливому типі ікон свята, який названо «Козацька Покрова», де під розпростертим омофором Пречистої Діви зображуються схилені у молитві ієрархи, гетьмани та козаки.