ЧИ ВИННІ СВИНІ В ТОМУ, ЩО ЇХ ПОГОЛІВ'Я ЗМЕНШУЄТЬСЯ?

Олександр ВЕРТІЛЬ.

Сумська область.

Навіть гіпотетично важко уявити наш щоденний продовольчий стіл без свинини, численних смачних страв із неї, не кажучи вже про сало, яке стало своєрідною візиткою української національної кухні. І хоч поки що все це можна без особливих проблем придбати на ринках, у фермерських магазинах та багатьох інших торговельних точках, усе ж тенденція до зменшення обсягів вирощування і виробництва щоденного делікатесу неухильно зберігається.

СУМЩИНА не виняток. Якщо раніше на селянських обійстях у сажах рохкало зазвичай від одного до кількох капловухих, то тепер там або порожньо, або ж на десяток дворів у середньому знайдеться одне-двоє поросяток.

Утім, в області є хоч і поодинокі, однак справжні господарські осередки, де традиційно спеціалізуються на свинарстві й мають від цього певний економічний зиск.

Наприклад, ТОВ АФ «Вперед», що в селі Миколаївка Сумського району, в якому впродовж багатьох років господарське кермо вправно тримає досвідчений організатор виробництва аграрій-практик Віктор Кураш. За його словами, свинарство трудомістке і складне, проте не настільки, щоб відмовлятися від нього. Так, були роки, коли на фермах утримували понад 10-12 тисяч голів, а нині від 6 до 7 тисяч. Але ж зберігаються робочі місця для місцевих селян, господарство має стабільні прибутки, сплачує податки до бюджету тощо.

Як і СТОВ «Піщане» імені Шевченка, яке на сьогодні залишається одним із провідних виробників свинини.

Загалом же на Сумщині вирощують та утримують свиней майже 40 суб’єктів господарювання, що гарантує стабільне виробництво м’яса, принаймні у найближчі роки. У тваринництві, свинарстві зокрема, важливе значення має наукова складова, а саме — племінний фактор. Адже без належної роботи над селекцією, чистотою породи навряд чи можливі загальні успіхи.

У Сумській області традиційно сконцентрований доволі потужний і сучасний науковий потенціал. Тут розташовані Інститут сільського господарства Північного Сходу НААНУ, Сумський національний аграрний університет, які забезпечують науковий супровід упроваджуваних технологій та готують висококваліфіковані кадри. Є підприємство зі статусом суб’єкта племінної справи з розведення великої білої породи та ландрас, завдяки чому товарні господарства одержують високоякісний ремонтний молодняк. Так, на фермах ДП «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ», єдиного в області племінного господарства, де мають племінний репродуктор з розведення свиней великої білої породи, утримують 100 свиноматок основного поголів’я, а молодняк планують наростити до тисячі.

Як повідомив старший науковий співробітник Інституту сільського господарства Північного Сходу, зоотехнік-селекціонер дослідного господарства ІСГ Північного Сходу НААН кандидат сільськогосподарських наук Олександр Бордун, в основному стаді племінного репродуктора з розведення свиней великої білої породи утримують п’ять кнурів-плідників трьох генеалогічних ліній та 100 свиноматок п’яти родин. Тут вирощують свиней великої білої породи від селекційно-генетичних компаній Hypor та RA-SE Genetics відповідно французької та англійської селекцій, забезпечуючи племінним молодняком господарства Сумської, Чернігівської, Харківської, Полтавської областей і реалізовуючи його населенню, фермерам.

В області переважає велика біла порода — 86 відсотків, решта — ландрас, від яких залежить успішність галузі. За результатами наукових досліджень, обидві пристосовані до умов північного регіону України, добре ростуть, а за відтворювальними, відгодівельними та м’ясними показниками відповідають вимогам першого та еліта-класу. Так, за належної годівлі й утримання за рік свині набирають вагу від 180 до 210 кілограмів, а забійний вихід туші перевищує 80 відсотків.

Тобто область обрала оптимально правильний селекційно-племінний шлях. І все ж залишаються бар’єри-гальма, що стримують розвиток галузі.

Сьогодні чи не найголовніша проблема — повномасштабна агресія росії, насамперед на прикордонних територіях (між іншим, згадуване ТОВ АФ «Вперед» розташоване саме там), що значно підвищує бізнесові ризики через обстріли, загрози життю тваринників, пошкодження інженерної інфраструктури тощо.

Так само небезпечні захворювання тварин, передусім на африканську чуму. Цього року траплялися непоодинокі випадки втрат усього поголів’я свиней в окремих господарствах.

Упродовж багатьох років проблемною залишається відсутність ринкової інфраструктури, зокрема переробних підприємств — на Сумщині працюють кілька великих м’ясокомбінатів. У той же час стандарти ЄС передбачають наявність спеціально обладнаних забійних цехів, де б дотримувалися загально­прийнятих санітарних та інших норм. Поки що в області переважає так званий дворовий забій тварин, що унеможливлює поставки м’яса для приготування страв на харчоблоках установ і підприємств.

Не на користь галузі також низька купівельна спроможність населення, подорожчання низки ветеринарних препаратів (деякі зросли на третину і більше), преміксів, інших кормових добавок — на 10-30% відсотків.

Дорожчають концентровані корми через зростання закупівельних цін на зерно — а в структурі собівартості корми займають близько 70 відсотків.

Разом з тим залишаються позитивні обнадійливі тенденції, з-поміж яких утримання закупівельних цін до більш ніж 60 гривень за кілограм живої ваги, що майже вполовину перевищує довоєнний рівень. У поєднанні із вищезазначеним фактором це дає змогу виходити на собівартість кілограма свинини до 50 гривень, або досягати рентабельності виробництва в межах 20-25 відсотків.

Словом, поки що мінуси переважають і тиснуть на галузь. Однак із часом вони неодмінно стануть плюсами, і насамперед — це перемога над ворогом, відкривши нові перспективи розвитку свинарства як однієї із провідних галузей у гарантуванні продовольчої безпеки.

                                                    (Всеукраїнська газета "СІЛЬСЬКІ ВІСТІ")