Чому козацька Новомосковщина обрала сакуру, а не дубочки?

Як повідомив Міський голова - Сергій Рєзнік, у Новомосковську з’явиться перша алея сакур. Він, зокрема, зазначив, що місто стане привабливішим, якщо цієї весни будуть посаджені сакури. А судячи з першої алеї, будуть і наступні.

Яскраве дерево - яскрава подія, але хіба для козацької землі, де дуби споконвіку уособлювали могутність, вишні асоціювались з райським куточком, липи з медовим повітрям, а верба... Немає пояснення, чому  міська влада  навмисне обирає не притаманні нашій землі рослини, чи свідомо обирає символом весни і гармонії японську сакури. Та ми ж в Україні! І наші національні дерева мають прикрашати міста і села. Це ж не просто механічна справа - треба насадити дерев, щоб цвіли.  Коли такою алеєю йтиме людина, про що думатиме, чим захоплюватиметься? Японською, а не українською вишнею. Або дубом, який переживе тих, хто його садив, та й увіковічить його через кілька поколінь. Он, у Підгородньому зростає крислатий "дуб Коваля". І всім нагадує, що був такий знатний бандурист на Придніпров'ї Олекса Коваль, бандури робив, як Антоніо Страдіварі - скрипки, і слава про нього у розлогих гілках Україною шириться. За словами його доньки пані Лесі, нібито дуб може жити й тисячу років, і весь час вбирати в себе почуту родинну інформацію. А хтось сяде під ним, і зчитає її своїми думками.
Так це чи ні, не доведено, але наша земля не для сакур та європейських кленів. Про що вони можуть нам розповісти? І нащадкам нашим?

На фото - запорізький дуб з о. Хортиця, який, за переказами, знав багатьох українських лицарів козацтва