Давнє ремесло соломоплетіння опановували в Підгородненській ТГ Дніпропетровщини

У Підгородненському міському будинку культури ім. Т.Г. Шевченка відбувся неймовірний майстер-клас з соломоплетіння та соломопошиття. Повідомила ФБ - сторінка громади.
Зазначається, що навчання  провів заслужений працівник культури України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва Микола Чирва. Він поділився своєю майстерністю з вчителями малювання та праці ліцеїв, гімназій та інших освітніх закладів Підгородненської громади.

Учасники не лише опанували нові техніки, але й отримали натхнення для впровадження традиційних народних ремесел у навчальний процес. Ця  культурна спадщина силою педагогів передасться їх вихованцям, - зауважили учасники майстер-класу.

Якщо подивитися в історичне минуле соломоплетіння разом з сайтом we.org.ua, то воно з’явилося ще на зорі цивілізації, коли люди, намагаючись виразити своє розуміння навколишнього світу, намагалися закарбувати його в своїх витворах.
Людина навчилася сплітати гнучкі корені, гілки, стебла рослин, смуги шкіри тварин. Вирощуючи хлібні злаки для харчування, наші предки не спішили позбутися того, що залишилося після збирання урожаю і обмолоту зерна. Соломою вкривали покрівлю житла, використовували на корм і підстилку худобі. З неї виготовляли найрізноманітніші речі – головні убори, дуже красиві іграшки і прикраси, предмети побуту тощо. Плетіння із соломи не є характерним мистецтвом, ремеслом однієї країни. Повсюдно, де люди вирощували хліб, існувало це ремесло. Але кожний народ додавав в соломоплетіння щось своє, неповторне, що є традиційним для його культури та звичаїв.
Прабатьківщиною цього ремесла справедливо було б вважати Єгипет, тому що ця країна є колискою землеробства. Не випадково і в наші дні один із прийомів плетіння називається «єгипетським символом родючості», або «арабською клітинкою», що підтверджує східне походження соломоплетіння. Але обряди, в яких були задіяні атрибути із соломи, існували не тільки в Стародавньому Єгипті, а були поширені в усіх народів, які займалися землеробством. У слов’янських народів існував звичай спалювати солом’яні опудала на масляну, в ніч на Івана Купала і під час інших свят. «Смерть» солом’яного опудала символізувала початок весни і відродження життя. У народів Європи було прийнято в кінці зими виходити в поле з солом’яними жайворонками і закликати весну. Особливо необхідно підкреслити використання атрибутів із соломи в період збирання урожаю зернових культур.

Під час жнив у всіх народів Європи існували звичаї прикрашати перший і останній сніп, зібраний з поля; залишати на полі в заставу майбутнього врожаю незжаті останні колоски, сплітаючи їх між собою; прикрашати вінками із колосків нового урожаю голови жінок, які жали зернові. Наші далекі предки вірили, що в останньому снопі залишається дух хліба, який може набувати обличчя людини або якоїсь тварини.