«Демуряни для ЗСУ» сплели за рік 85 маскувальних сіток

85 маскувальних сіток для фронту виготовили волонтери з селища Демурине Межівської громади, які об’єдналися у волонтерську групу «Демуряни для ЗСУ».  

Як і рік тому, у приміщенні велелюдно. І знову …  кипить робота за розмовами та жартами… Волонтери завершують виготовлення величезної маскувальної  сітки.

Цими днями виповнюється рік, як у Демуриному почала свою роботу волонтерська група «Демуряни для ЗСУ».

Хочеш, не хочеш, а ювілей!

   З одного боку він надзвичайно трагічний, бо лише підкреслює: скільки вже часу наша країна протистоїть російським окупантам. А з іншого, для волонтерів з Демуриного – це також і рік єднання та спільної праці на ПЕРЕМОГУ !

Цілий рік вони виготовляють маскувальні сітки, збирають продовольчі посилки на передову та у шпиталі.

Як все починалося…  

– Підказала нам ідею відома волонтерка Лідія Миколаївна Чередник, – розповідає Алла Яківець, колишній завгосп місцевої школи, суперадмін групи «Демуряни для  ЗСУ»  – Порадила, як організуватись, чим можемо бути корисними нашим Захисникам. 

Так, ми не маємо коштів, але в нас є руки, і головне – величезне бажання зробити свій внесок у ПЕРЕМОГУ! Наприклад, плести сітки або напекти пиріжків чи наварити борщу та передати на передову.

Разом передивляємось перші повідомлення у Viber групі  «Демуряни для ЗСУ  від 12-13 жовтня 2022 року:

 «Ця група створена, щоб організувати допомогу нашим захисникам. Я думаю, що ми – демуряни не повинні стояти осторонь в допомозі ЗСУ. Давайте обговоримо в нашій групі: як, коли і що ми можемо зробити».

«Добрий вечір. Всі домовилися, що завтра працюємо на 14-00».

«З собою беремо гарний настрій, ножиці і старі непотрібні речі, які будемо різати.

У сусідів теж можна потрясти горище і шафи».

І далі…

«Ми сьогодні ударно попрацювали – зробили першу сітку!».

У волонтерів Демуриного багато помічників і в кожного своя роль, так би мовити, місія…

Мати – берегиня –  староста Наталія Горячко, дружина загиблого Героя-земляка Сергія Горячка, яка, без вагань взяла волонтерів під свою опіку, надала приміщення і постійно допомагає по мірі сил та можливостей.

– Як ми могли залишитись осторонь? – говорить Наталія Сергіївна. – Коли у дівчат з’явилась така ідея, бажання – одразу запропонували їм нашу гостинність і допомогу. Сьогодні ми – одна велика родина.

У її кабінеті бачимо подяку від особового складу та командування 36-ї бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського…

Лідію Миколаївну Чередник, волонтерку, яку, без перебільшення, знає не лише Дніпропетровщина, а й вся Україна, сміливо можна охрестити ідейним натхненником волонтерської групи. Їх співпраця лише  міцніє з кожним днем…

Процитуємо один із вдячних постів від Лідії Миколаївни:

– Якщо існують якісь невимовні слова, якими можна висловити подяку, то вони були б на користь цих людей. Простих, нічим не видатних. Але з великими серцями, щедрою душею, умілими руками і безмежним бажанням діяти в ім’я Перемоги!

Це – команда мешканців Демуриного, які майже щотижня передають, відправляють захисникам на передову чи у госпіталі все, що може стати в пригоді.

Низький уклін Вам, люди! Перемога буде за нами!

 За рік виготовили 85 маскувальних сіток!

У демуринських волонтерів вже справжній конвеєр з виготовлення маскувальних сіток.

Працюють конкретно по замовленням: від волонтерів, військових частин, окремих підрозділів, на прохання рідних та близьких, які відстоюють Незалежність України на фронті.  Зокрема, цю сітку плетуть на замовлення підрозділу брата однієї з волонтерок –  Євгена.

За цей час вони пройшли великий шлях вдосконалення технології виготовлення сіток: пробували різні методики вплітання, матеріали тощо.

Алла Яківець:

– Переймаємо досвід наших, вже можна сказати, колег-волонтерів, спілкуємо з ними. Щось ми пізнаємо корисне, щось вони переймають у нас. До речі, привіт волонтерам до сусіднього Першотравенська (Наталії Халецькій)!

   За цей період значно зросла швидкість роботи – з  придбаними сітками та рулонами агроволокна. Сьогодні на сітку йде десь 1,5 – 2 години роботи. Згадують, що перші сітки могли плести навіть кілька днів.

– Та й були вони (сітки) дуже важкі. – говорять вони. – Але потім ми дізнались, що значно легші можна виготовити з агроволокна. Почали придбавати цілі рулони. Допомагає з цим і Наталя Сергіївна Горячко, і директор ТОВ «Нива-ПГК» Віктор Горевий.

Місія Васильовича –  перший помічник, янгол-охоронець, який завжди приходять на допомогу. Буквально днями Горевий  придбав і привіз 20 сіток – 3 на 6 метрів.

–  Віктор Васильович придбаває сітки та агроволокно за власні кошти і особисто привозить нам, – відзначає Алла. – Подякуйте йому обов’язково! Від нас усіх і від наших Захисників!

Бачимо кілька рулонів із зеленим та коричневим агроволокном, але демуряни говорять, що вже замовили біле, бо не за горами зима, а білі мухи полетять ще раніше…

З неприхованою гордістю волонтери показують десятки фото від вдячних воїнів з різних підрозділів, де їхні сітки маскують техніку, бліндажі та позиції під Ізюмом, Бахмутом та в Авдіївці.

85 маскувальних сіток (!!!) за цей час виготовили невтомні демуринські волонтери.

Але лише, як-то кажуть одними сітками…

Педагоги, пенсіонери, бібліотекарі та переселенці 

– Ми і печемо і варимо, і квасимо. – говорить Алла Яківець. –  Коли сітки їдуть на Дніпро (до Лідії Чередник) – то завжди намагаємось передати до шпиталю щось домашнє, добреньке. Це все хтось постійно доставляє, тому також згадайте  величезну допомогу ще одного надійного  помічника – Оксани Дейнеги. Це наш рятівний єднальний ланцюжок.

…Демуряни наперебій розповідають, хто – що принесе до чергового продуктового збору, який вже поїхав на передову, буквально, 12 жовтня.

Сміються, що традиційно починають збір ніби з дрібниці, а завжди виходить так, що ледве все влазить у автомобіль.

(Від ред: Прохають також подякувати волонтеру, голові Асоціації фермерів Межівщини Петру Ляховичу, який останнього разу передав чималеньку кількість смачних вітамінів бійцям).

Раз на тиждень або, як мінімум, двічі на місяць волонтери, в т. ч. голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Межівського району Петро Ляхович, передають посилки з випічкою, консервацією тощо як на фронт, так і на шпиталі.

Збираються волонтери  як на роботу:  з понеділка  -по п’ятницю, переважно по обіді, а якщо треба – то і у вихідні дні.

– 13 жовтня 2022 року плести першу сітку прийшло більше 20 чоловік – розповідає Алла Яківець. – Сьогодні ви також бачите не всіх помічників. Частина, наприклад, вдома нарізає матеріали.

   Сьогодні у складі «Демуряни для ЗСУ»  наближають Перемогу – працівники культури, дитячого садка, колишні працівники початкової школи, бібліотекар, жителі громади, пенсіонери та… навіть  переселенці.

У кожної з них захищає Україну син або чоловік, онук, брат чи племінник.

До речі, саме під час візиту «Межівського меридіана» завітала переселенка з Велико новосілківського району Донецької області, села Вільне Поле – Ольга. Приємна жіночка, але з помітним сумом в очах. Звичайно, прийшла не з порожніми руками, а з пакетом, заповненим нарізаними стрічками.

З біллю і гордістю розповідає про рідне село, яке довелося залишити під обстрілами російських терористів. Вона мріє і впевнена, що обов’язково повернеться додому:

– У нас дуже гарно, затишно. Чудове село, яке ми називали маленький Париж. Саме так…

Виїхала з рідного дому Ольга разом з чоловіком 17 квітня минулого року під обстрілами окупантів. Ділиться, що буквально минулого четверга набралися сміливості та їздили додому. Побачили побитий будинок, вікна, дах… та знищений автомобіль. У сусіда по вулиці пряме влучання в дім…

– Їхали на тиждень, до двоюрідною сестри чоловіка, яка мешкає в Демуриному. Перечекати… – згадує Ольга,  – І ось вже минуло півтора роки… 

Але її настрій одразу підіймається, коли розповідає про допомогу Захисникам, про те, як дізналася про волонтерів і вирішила, що теж хоче бути корисною. З’ясувалось, що Ольга добре знає лікаря Анатолія Станіславовича Статєву з Великої Новосілки, який вже рік живе і працює в Межовій.

У Вільному Полі Ольга працювала директором будинку культури, тож обов’язкове фото на згадку – з колегою Вадимом Івановичем Стрікаловим, директором Демуринської філії Центру культури та дозвілля. Він, як завжди, один з активістів, «відповідальний» за гарний настрій, невимушено атмосферу, щоб працювалось веселіше…

 Захисникам – від команди невтомних демурян!

Найменша волонтерка, яку ми побачили цього дня – маленька Марійка.

Їй лише 4 роки, але вона вже помічниця і теж обов’язково сьогодні зав’яже свій бантик на маскувальній сітці… Дівчинка  прийшла з мамою Іриною, яка працює у дитячому садочку.

Це дуже зворушливо… І водночас боляче за те, що дитинство отаких українських дівчаток та хлопчиків проходить під час війни, коли зачинені школи та дитячі садочки та постійно лунають звуки сирен повітряної тривоги.

Сьогодні у групі Демурине і ЗСУ – 45 чоловік, проте найбільш активні – 10 -15.

– Звичайно, хочеться, що б нас було більше, особливо коли є замовлення, наприклад, на 5-7 сіток, – говорить Алла Яківець.  – Тоді не вистачає робочих рук. А так – нам допомагають багато… Закликаємо земляків і в інших куточках громади, у Межовій – об’єднуватись: плести сітки, робити окопні свічки, збирати продовольчі вантажі  та разом наближати ПЕРЕМОГУ!

…Сітка закінчена, її дбайливо знімають, згортають, а в середину… обов’язково кладуть листа:

«Сітка для вас, дорогі наші Захисники. Від команди невтомних демурян. Дякуємо вам за те, що виборюєте ПЕРЕМОГУ!

Ми разом з вами, допомагаємо, чим можемо…

Чекаємо на Вас вдома. Все буде Україна!»

 …Алла, Наталя, Віта, Ірина, Людмила, Оксана, Любов, Світлана, Ольга, Лідія Володимирівна та Валентина Миколаївна, Наталя Сергіївна, Вадим Іванович та всі, кого не було цього дня…

Шановні демуряни, ви – справжні молодці!

Щиро бажаємо таким же дружним, волонтерським колективом відсвяткувати нашу ПЕРЕМОГУ!

Віримо, що вона – не за горами!

СЛАВА УКРАЇНІ!

підготував Євген ТРАВНЕВИЙ,

   "Межівський меридіан".