«Десь тополю вітер долу нагинає та співа вона, тополенька, співа!»

Ці поетичні слова  українського діяча Петра Перебийніса спадають на думку, коли слухаєш бандуру. Більш національного інструменту в Україні немає. Більш виразнішого і тоншого  в передачі емоцій -   теж. І більш елегантнішого, я впевнена.   Концерти січеславських  "Чарівниць" дали мені тверде підгрунтя так думати. Кожен рух бандуристок, доторк до струн, постава, вбрання, голоси - все завжди відточено до найменших дрібниць. Тому така зустріч завжди справжнє свято! І якщо хтось скаже, що бандура  - це розлога журлива кобзарська пісня, то відразу заперечу.  Бандура настільки потужна, що передасть, як квітують конвалії, як падає з голови капелюх, як заспокоює мамина колискова, як молиться маленька україночка...

За словами  Світлани Овчарової, однієї з керівниць капели бандуристів «Чарівниці», заслуженого працівника культури України,  якщо на наступний день після концерту життя слухачів не змінилося на краще - концерт був поганий.

"Ось так! Тому кожен концерт капели «Чарівниці» є справжньою мистецькою подією, коли всі ми, завдяки великому мистецтву, переносимося в інший світ, маємо величезне щастя єднання, незалежно від того, скільки публіки - двісті чоловік або двісті тисяч, повинні стати одним цілим!"- зазначила пані Світлана.

У більшості слухачів, на мою думку, життя змінюється відразу після  концерту.  Вони встають зі своїх місць окрилені і зачудовані мелодіями, які ще довго звучатимуть десь у підсвідомості.
Саме так сталося і цього разу на традиційному квітневому концерті капели бандуристів «Чарівниці» у Концерт холі Дніпропетровської академії імені М. Глінки.  
Колектив презентував нову концертну програму «Ніжне серце моє у долоні бандури цвіте».

Як зазначають керівники капели Світлана Овчарова та Марина Березуцька, це  пісенний уклін захисникам України, які мужньо виборюють  право всіх українців бути ними. Окрім авторських пісень прозвучали твори композиторів-класиків, сучасних українських композиторів, українські народні пісні в сучасному аранжуванні та обробках.

Концертна програма розпочалася із  твору, написаного для баритону і капели бандуристів дніпровською композиторкою Валентиною Мартинюк «Дніпро-ріка славетна України» на слова Валентини Здоренко. Пафосна, масштабна, сильна мелодія пронизує наскрізь, і зрозуміла кожному, особливо нині, під час російської війни. Соло виконав талановитий співак, баритон Марко Скрипченко, (клас вокалу М.М. Герасименка).
У першій половині концерту, зокрема, прозвучали два номери із «Урочистої меси» одеського композитора Олега Польового «Sanctus» та «Benedictus». Автор написав її для жіночого або дитячого хору і камерного оркестру. Але спроба виконати цей твір з бандурою і  з органом перевершило всі очікування! Відбулося дивне поєднання звуків української бандури і органу (партія органу – Юлія Петухова), що  додало твору надзвичайної експресії і чуттєвості (диригент – Діана Буйновська, кл. викл. Овчарова В.С.).

"Сольні виступи кращих бандуристів академії, а саме П. Лісняк, Д. Лучко, А. Башмакової, Д. Буйновської, М. Корнієнко, переконали слухачів в тому, що  бандурі підвладна музика будь-якої складності. Це може бути  українська арія чи   романс у супроводі бандури, або віртуозний інструментальний твір у стилі модерн. Сучасна українська академічна бандура може легко це продемонструвати!"- запевнила Світлана Овчарова.

У другій частині концерту капела емоційно-натхненно виконала романс Ярослава Лопатинського «Горить моє серце» (солістка Тетяна Окіпна). Також прозвучали твори українських композиторів Володимира Шаповаленка, Жанни Колодуб, Ігора Гайденка, Тетяни Афанасенко.
Шедевром програми стала пісня-романс Валентини Мартинюк «Маленька українка». Вона  написана пані Валентиною на слова видатної української письменниці ХІХ століття Олени Пчілки (солістка Олена Завгородня). Тихо й проникливо звучали сріблясті звуки бандури, перепліталися  і перетворювалися в переливи вітру і колихання трав в степу! А на цьому фоні звучали проникливі слова дівчинки: «Ось мою молитву, прийми, Отче Боже, нехай Україні вона допоможе». Такими словами наразі кожен українець завершує свій день і вечір.

Після концерту чимало людей дізналися, що краса бандури - у надзвичайній майстерності виконавців, у професійності і досвідченості керівників капели, у добірній постановці програми, у харизматичній ведучій концерту. До речі,  незмінною ведучою концертних програм бандуристів впродовж багатьох років є Олена Завгородня, артистка академічного фольклорно-хореографічного ансамблю «Славутич».
 І після того, як академічний Концерт хол залишили відвідувачі, тут довго ще стіни зберігали шум гучних оплесків, аромат живих квітів від вдячних шанувальників бандури і зачаровану атмосферу пісенного катарсису. Цим глибоким оновленням завдячуємо бандурі,   бо...
"Як заграє та бандура веселкова
та й на всі свої проміння-голоси –
не мелодія росте у ній, а слово,
помережене краплинами роси.
...І сумну струну весела доганяє,
і за струнами видзвонює трава.
Десь тополю вітер долу нагинає
та співа вона, тополенька, співа!"