Григорій Сковорода не гнув спину і перед царями

     Ганна Черкаська, письменниця, сторінка ФБ:

    - Григорій Савович народився 22 листопада (3 грудня) 1722 р. у с. Чорнухи, Лубенський полк. Хоча із дев’яти років лишився круглою сиротою, але здобув найкращу на той час освіту, і став учителем по життю.

    П’ять років перебував за кордоном: у Будапешті, Братиславі, Відні, Італії, Празі.

У молодості Сковорода мав одружитися з дочкою хуторянина Оленою Майор, але перед вінцем задумався, як зміниться його життя. Уявив подробиці, зібрав речі – пішов світ за очі. Навіть зрадів Сковорода, коли дізнався, що Олена Павлівна вдало вийшла заміж.

   Сковорода знав більше 10 мов, грав на скрипці, бандурі, гуслях, флейті; умів поводити себе на публіці, бо багато років прожив при імператорському дворі та за кордоном. Він відмовився від блискучої кар’єри, став мандрівним філософом. Босоногий мандрівник носив торбину з сопілкою із слонової кістки, оправлену золотом, і книгу, писану в Давній Русі.

   Коли треба було знайти в Україні ідейну, чесну та чисту людину, шукали її між “сковородинцями”, тобто учнями цього дивного чоловіка.

   Навіть перший на території України університет - Харківський - постав на Слобідській Україні, де найбільше жив і навчав Сковорода.

   Кошти на новий університет посипались головним чином од учнів Сковороди, його знайомих і приятелів. Довгий час говорили, що Харківський університет – це пам’ятник учителю від учнів.

   Аристократ духу, він жив, як античні філософи, за канонами свого вчення. “Світ ловив мене, та не спіймав”.

   Веселий, балакучий Сковорода, у неділю, 29 жовтня (9 листопада) 1794 р. обідав із друзями, читав їм свої вірші. По обіді пішов до дуба, почав копати біля ньогомогилу. Скінчив роботу, зайшов до кімнати, переодягся і ліг на лаві на віки вічні.

   Учень і друг Сковороди, Михайло Ковалинський, у маєтку якого учитель упокоївся, написав першу книгу про Г. Сковороду, а у своїй садибі в селі Сковородинівці створив музей учителя.

   А працюючи педагогом у Харківському колегіумі, Сковорода власну систему оцінювання створив. Замість балів він писав справжні вироки: “вельми туп”, “справжнє безглуздя”, “досить гострий”, “звірок востроє” тощо.

   Якось катерина ІІ забажала побачити відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, окрім Сковороди.

   На питання катерини, чому він не кланяється, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся?