Інститут Майдану і майбутня доля влади

     "21-24 листопада 2013: непідписання Угоди про Асоціацію України з ЄС та початок демонстрації представників громадських об'єднань та студентської молоді на самій площі Майдан (2-3 тисячі людей щодня). Тому Майдан ще має назву Євромайдану. Були поставлено кілька палаток, у яких постійно чергували молоді протестувальники. Водночас на найближчій площі починається демонстрація, ініційована трьома партіями політичної опозиції: Батьківщина (Юлія Тимошенко), Удар (Віталій Кличко) і радикально-націоналістична Свобода (Олег Тягнибок).

       На пропозицію опозиції об'єднатися громадські протестувальники відповіли відмовою та запропонували політикам виступати на Майдані без політичних прапорів та ознак. Об'єднання не відбулося. Майдан з самого початку заявив про себе, як про широкий громадський рух."

      Ця відмова громадян протесту єднатися з політиками вказала на особливість Майдану. Із самого початку він постає з глибин історичної пам'яті вільних українців як незалежна громадська інституція. Якщо завгодно, як зріле громадянське суспільство, воля якого не залежить від політичної влади. Натомість претенденти на владу отримали повчальний урок відмови, який указав на її місце, назавжди залежне від воли громадянського суспільства в демократичній Україні. Владно постав позачасовий український, демократичний інститут Майдану.

      Це урок і напуття також і теперішній владі народовладдя. Під час війни громадська самоорганізація, інститут Майдану, не лише не зник з суспільної конституції України. Він у мільйони разів посилений у надзвичйному героїзмі комбатантів, відповідальній праці волонтерів, гідній поведінці переміщених українців, впертості бізнесу та суворій витримці містян. Він не дуже гучно, але помітно, являє себе в соцмережах і незалежних ЗМІ як громадський контроль за грубими помилками гілок влади. Він спрямовує створення незалежної візії "Україна після перемоги". І, кінцево, саме він виставить оцінку і собі, і, у першу чергу, діючий владі за ціну Перемоги.

       Той, хто сподівається увійти у післявоєнну політичну історію країни лише на гаслі "Перемога!", помиляється. Під час війни солідарність влади і громадськості задля єднання нації у могутній кулак, який розтрощує голову російського гада, необхідна і зрозуміла. Втім, після Перемоги Інститут Майдану, тисячократно посилений, підведе детальний баланс і громадський аудит якості політичних дій і урядування за місяці війни. І скаже його вагоме слово: Ми обираємо вас. Або - не вас.

Саме цю власну гідність Інституту Майдану ми і відзначаємо у ці дні.