Історія свята Святої Трійці

23 червня Православна Церква святкує величне свято на честь Святої Трійці. Цього дня ми згадуємо подію зішестя Святого Духа на апостолів. Таким чином світові була вповні явлена Свята і Животворча Тройця: Отець, Син і Святий Дух. Саме звідси і походить назва свята.

Друга назва – П’ятдесятниця, запозичена зі Старого Завіту. Адже зішестя Святого Духа відбулось у день старозавітньої юдейської П’ятдесятниці, яка була встановлена на честь дарування Синайського законодавства через 50 днів після Пасхи. На це свято апостоли разом з Пресвятою Богородицею зібрались в домі матері апостола Марка для спільної молитви, що був розташований на Сионській горі. Саме тут відбулось сходження Святого Духа у вигляді вогненних язиків на апостолів.
Цей божественний вогонь просвітив розум учеників Христа, і відкрив їм істину пришестя у світ Сина Божого. Зішестя Святого Духа знищило в їх серцях страх, і зробило з них мужніх проповідників Воскресіння Христового. Водночас вони отримали різні дарування, серед яких розуміння різних мов. Завдяки цьому дару, апостоли проповідували слово Боже, Святе Євангеліє усім народам аж до краю землі.
Так розпочалось швидке зростання Церкви Христової. Лишень в самий день новозавітної П’ятдесятниці, після полум’яної проповіді апостола Петра, навернулось 3000 людських душ. У цьому можна побачити символічну паралель зі старозавітньою П’ятдесятницею. Адже як відомо зі Священного Писання, у першу старозавітню П’ятдесятницю, за поклоніння золотому тельцю, загинуло 3000 юдеїв, а в новозавітню стільки ж спаслось. І це спасіння розійшлось по всьому світу.
Так від Сіонської горниці благодать Божа поширилась, по невідомим і небаченим раніше людьми, краям, державам, містечкам. Усюди де проповідували апостоли, поставали нові громади християн, засновувались незалежні Церкви.
 Хоча перша християнська громада була нечисельною, і складалася з людей, не обдарованих жодними величними дарами: кілька рибалок, домогосподарок, селян і  митар, але через них Господь збудував Церкву, що існує вже понад два тисячоліття. Менше ніж за триста років християнська Церква стала офіційною релігією Римської Імперії, а сьогодні Вона нараховує мільйони вірних.
На свято Трійці існує традиція прикрашати храми і оселі гілками дерев, травами і квітами. Цей звичай, очевидно, перейшов зі старозавітніх часів. Як відомо, юдеї на свято П'ятидесятниці прикрашали синагоги й будинки гілками дерев, зіллям і квітами. Крім того, в це свято у храм приносили перші плоди жнив, які в Палестині завершувались до того часу (Лев. 23. 16, 20. Числ. 28, 26). «Юдеї, прикрашаючи будинки листям і плодами, - говорить свт. Григорій Ніський, - тим самим зображують новозавітну Церкву, що постала після закону».
Освячені квіти є символом життєдайної сили Пресвятої Тройці, яка оживляє кожного віруючого.

Дніпровська єпархія Православної Церкви України