ХТО НА ЛЮБИТЕЛІВ ШОКОЛАДУ ЗУБИ ТОЧИТЬ?

           Одні кажуть, наче це випадковий збіг, але інші іншої думки, в якій ні на
йоту не сумніваються: у Дніпрі буквально протягом трьох днів постраждало
дві шанувальниці шоколаду, і це, мовляв, наслідок теперішніх реалій, який
рано чи пізно мав статися - і от стався. За першим разом мешканка обласного
центру потрапила раптом в лікарню з дискомфортом та болями у шлунку.
Причому жінка відразу зрозуміла, в чому найшвидше тут річ: вона того дня з
апетитом ласувала батончик шоколадної цукерки «Eat me», і несподівано-
зненацька відчула, що, відкусивши в черговий раз, разом зі смакотою
проковтнула «щось не те». Зовсім не горішок. Натомість щось підозріле, а то
й небезпечне. Але, говорить, було пізно…
       То як повідомляли уже місцеві інтернет-сайти, рентген підтвердив, що в
її шлунку хай і невеличкий, десь три міліметри в діаметрі, отож як мисливська
дробинка, але… металева скалка. Чи треба наголошувати, що це
надзвичайний випадок, з приводу якого слід бити в набат? А виробник такого
небезпечного батончика Eat Me ТМ, уявіть собі, спершу став, як то кажуть, у
позу: такого не могло бути, і квит! У нас, ледве не закричали, усі сертифікати
та дозволи на виробництво шоколадів з горішками, а також постійний і
прискіпливий неначе контроль, коли нізащо «не проскочать» будь-які і
найдрібніші стороні домішки та все інше тому подібне, не передбачене
технологічними процесами. Більше того, запевняли і запевняють досі, що у
тих випадках, коли навіть щось раптом «інородне» і потрапить в продукцію,
вона автоматично вибраковується «поза будь-якою волею людського
фактору».

      А де ж тоді у даному випадку взявся металевий «камінчик»,
пояснити виробники ну ніяк не можуть, «хоч ти трісни» - уявляєте? Правда,
ТОВ «Нові продукти України», яке займається реалізацією батончиків даної
торгової марки, через день завили, що разом з виробником проводить
власне внутрішнє розслідування «скандальної пригоди», тільки от висновків
цього розслідування покищо катма – немає. Як досі немає, зауважте, і
твердих підтверджень стосовно «технічних можливостей «виловлювати» на
лініях та потоках батончики із вмістом сторонніх домішок». Якщо споживачі їх
не дочекаються, то це привід зупиняти «фатальне» виробництво – ви згодні?
Адже шоколади люблять не лише дорослі, а в першу чергу діти, починаючи з
малюкового віку. Чи можна миритися із загрозою їхньому життю та здоров’ю,
яка криється у солодких кондитерських виробах?
         А справді ж трапився «дивний» збіг: ще через день - інша знову таки
жінка в одному зі супермаркетів придбала повновагову плитку молочного
шоколаду Milka MMMAX – доволі популярного, до речі, який не залежується

на полицях магазинів. То і на неї очікував прикрий неприємний сюрприз –
замість цільного обсмаженого фундука попався… напівзогнилий людський
зуб. Об нього жінка ледве не власний зламала. І як проходити мимо такого
«нещасного випадку», бо тут «неординарну подію» ладні трактувати тільки
як пригоду або рідкісне явище!
   Та ні, люди добрі, не в шоколадах з загрозливою «начинкою» насправді
ж то річ. Річ у якості, надійності, безпечності і всіх інших продуктів
харчування, які ми вимушені купляти в мережах як оптової, так і роздрібної
торгівлі. Існує досить ніби і державою створених, і громадськими
формуваннями служб та організацій з захисту інтересів споживачів, але хіба
часто-густо, на превеликий жаль, купляємо ми не молоко, сметану чи кефір,
не вершкове масло чи всілякі сирки, не ковбаси, балики та сосиски й
сардельки, а що називається «котів у мішках» - чи, пак, пакетах. Даруйте,
одначе дійсно сумлінних і ретельних, а особливо не продажних
споживгарантів нині і серед білого дня з вогнем не знайти. Теперішній
головний лікар обласної клінічної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко,
ще будучи очільником обласної санітарно-епідеміологічної служби, якось на
прес-конференції занепокоєно заявляв нам, журналістам, що все більше і
більше в Україні виробляється продуктів харчування, які швидше треба
вважати не сповна, у умовно їстівними. То чи шоколадні дві оці пригоди мов
окропом на голови і не засвідчили, що процес умовного продовольчого
забезпечення не просто триває у нас, а й наростає? Адже якщо тепер завести
й продовжити мову також і про те, які згубні домішки, замінники натуральної
сировини, жири і приправи і т. д., і т. п. безкарно закладають виробники
наїдків у свою продукції, так ми й за день не розкажемо про усі подібні
зловживання та свавілля.