Інтерв’ю з керівником лікарні в Дніпрі

Юлія Підгола, Поліна Паламарчук

Понад 95% пацієнтів однієї з лікарень Дніпропетровщини після лікування повернулися до своїх родин, каже її керівник гендиректор Сергій. Медики закладу обмінюються досвідом з іноземними фахівцями та розпочали проєкт допомоги родинам поранених військових. Про сотні операцій на добу, необхідність донорської крові та найскладніші моменти в роботі лікарів у 2023 році — гендиректор лікарні Сергій розповів Суспільному.

Яким 2023 рік був для вашого медзакладу?

Вкрай важким. Дуже багато було прийнято поранених героїв. Кожного дня працюємо напружено: 50-100 операцій. Робимо все можливе, щоб хлопці, які до нас поступають із лінії фронту, виживали. І сьогодні кожна оперативка і кожний збір наших лікарів присвячені тільки цьому: щоб кожен вижив, щоб кожен від'їхав додому, повернувся додому, до своїх близьких. 95,1% наших героїв після нашої лікарні повернулися додому. Це все, що ми змогли зробити.

За весь цей рік ми чули багато історій порятунку, коли ви самі казали, що людина приїхала вже майже "на нулі".

Це сота частина — що люди могли побачити. Ми 10 років приймаємо поранених. Інколи бачиш хлопця, якому 20 або 25 років, і розумієш, що стати таким справжнім українцем для нас всіх дуже важливо. І ми пишаємося кожним воїном, який відстоював нашу землю.

Скільки бійці лікуються у вас?

В середньому в нас кожний воїн буває 3-5 днів. Він за цей час встигає сам задихати, прооперуватись і поїхати далі в 10 міст нашої країни на реабілітацію.

Коли вони приходять до тями, єдині і перші кого вони бачать — це саме лікарі. Коли чуєте вдячність від бійців це мотивує вас далі працювати?

Дуже важкі хлопці, і якщо вони одужують, вони по суті не встигають всього сказати. Ми одержуємо листи, де вони це все описують: свої почуття і руки медсестри, яка перша до них звернулась після того, як він прийшов до тями. 82% бійців пройшли через реанімаційне відділення — це дуже великий відсоток, і от тут дуже важлива моральна підтримка першої людини, яка буде коло бійця.

Які за цей рік у вас приклади порятунку пацієнтів, які закарбувалися в пам'яті?

Це жахливі моменти, я завжди їх не витримую, але... Коли або міною або ракетою стирається обличчя або вибиваються очі і мама не впізнає свого сина — це найважче, що можна побачити наяву, тут, в наших стінах.

Вони всі дуже важкі, виділити важко. Якщо на всіх етапах зроблено все правильно, все можливе, дуже часто буває успіх. Ми це бачимо. Якщо зупинили кровотечу, якщо зробили ту операцію, яка дозволила його довезти до лікарні, а потім продовжили тут, — такі виживають майже всі виживають. Я хочу, щоб всі знали, що важкого вилікувати не всі можуть. Сьогодні потрібна й апаратура найдосконаліша, і фахівці, які можуть це робити. Особливо якщо це стосується голови, серця, внутрішніх органів.

Розкажіть про роботу хірургів. На них зараз покладається великий обсяг роботи?

20 хірургічних відділень — вони були розраховані на мирне життя. Сьогодні вони працюють більше, ніж будь-який найпотужніший госпіталь в світі. Найскладніші операції — саме в хірургічному втручанні. Були такі пацієнти, яким робили 16-18 операцій.

Яка у вас кількість медперсоналу і чи вистачає, щоб допомогти усім?

Ми наскільки переповнені, що важко уявити ще таке було 2-3 роки тому. Люди із Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської областей винаймають автобуси та вже о 5-ій ранку займають чергу в нашу лікарню, в поліклінічні відділення. Але ми ще й до цього проводимо спеціальні дні, де приймаємо сім’ї героїв. Допомагаємо тим людям, які відправили свого батька, свого сина, нареченого, свого чоловіка на війну, трошки "підремонтувати" їхнє здоров’я. Це дуже важливо, тому що ці люди у важкому психологічному стані.

Як працює ваш банк крові і чи стало за 2023-ій рік більше охочих здати кров?

Щодня ми переливаємо десятки літрів крові для того, щоб поповнити те, що втратили наші воїни на полі бою, на лінії фронту. В середньому ми порахували, що кожен з них втрачає від 700 мл до одного літра крові, а деякі і три літри.

У нас немає свого банку крові. Але ми проводимо акції, які дозволять нам зробити запас.

З вами регулярно співпрацюють іноземні медики: вони приїжджають, аби поділитися досвідом або отримати його від вас?

Люди, які приїжджають до нас, вони несуть таку подвійну функцію: вони вчаться, як лікувати комботравму, це така річ, яка зовсім відрізняється від цивільної травми. А інше, і, мабуть, і основа — трошки підмогти нам. У нас кожного дня оперують з нами: і американці, і австралійці, й інші хірурги. Майже всі наші хірурги понад 700 днів працюють без вихідних, без відпустки — напружено, важко, але працюємо.