З кінця 2019-го і до 23 лютого 2022 року включно в Україні основна увага приділялася будівництву доріг. На них пішли навіть кошти, заплановані на оборону держави, "ковідні" і т. п. Видання «Наші гроші» у березні 2021 року проаналізувало к
ошторис на середній ремонт дороги Р-60 Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин між Полтавською та Сумською областями. Журналісти порівняли витрати фірми-підрядника на чотири матеріали – дрібнозернистий асфальт, крупнозернистий асфальт, емульсію бітумну дорожню та щебенево-піскову суміш – із середніми цінами по Україні. Середній показник взяли зі звіту про результати моніторингу, що веде
держпідприємство «Державний дорожній науково-дослідний ім. Шульгіна». Виявилося, що витрати у кошторисі підрядника на 20% вищі за середню ціну. Цю різницю редактор "Наших грошей" Юрій Ніколов називає «маржею»:
- Це я так інтелігентно називаю. Написати, що вкрали, можна буде тільки після вироку суду. А вироку немає і не буде ніколи, мабуть. Маржа становить від 10 до 40% залежно від тендеру. Чим більший тендер, тим більший відсоток.
А коли взяти до уваги, що до тендерів "Великого Крадівництва" допускалися лише фірми з мільярдними оборотами, це лобіював консультант "Великого Будівництва" Юрій Голик, то можна вважати, що відсоток "маржі" у них найвищий. За 7 місяців широкомасштабної війни з рф в України тепер є нові приорітети. Після оборони держави, це, безперечно, відбудова усього, знищеного терористичними військами. Саме на відбудову державного, комунального та приватного майна, за логікою усіх подій війни, мають бути спрямовані кошти активів рф, стягнуті з країни-агресора як репарації. Проте навіть у цьому питанні є давні "тенденції". Про них на своїй сторінці в ФБ повідомив політолог-міжнародник Тарас Чорновіл. Далі його пряма мова.
Якраз у відповідь на "референдумну" сверблячку рашистів, ще навіть до виступу пуйла, прийшла перша "отвєтка" із США. Пригадуєте, десь у кінці весни Байден вилив відро холодної води на голови нашої укрсучвлади? Мовляв, зброєю допомагаємо, в перемогу свій вирішальний внесок робимо, навіть певну фінансову підтримку надамо, але головну хотєлку Зеленського відкидаємо. В нас тоді вже на всю катушку ділили арештовані в США рашистські активи. Згадайте, під цю ситуацію якраз керівник злодійського "Укравтодору" виліз і почав розказувати, скільки вони потратять на дороги, паралельно прибріхуючи в багато разів вартість пошкоджених доріг (війна не так давно почалася, реальні втрати дорожньої інфраструктури були тоді незрівнянно меншими).
Ця корупційна оперета, а ще самогероїзація Зеленського з купівлею обкладинок і статей в американських виданнях, відмова від реформ, засилля "кротів", утиски свободи слова, обмеження опозиції тощо добряче розізлили дядечка Джо. І він тоді зробив нервозну заяву. Сказав, що США не буде конфісковувати й передавати Україні арештовані активи московії та рашистських олігархів, щоб не псувати імідж США, як ідеальної й надійної країни для інвестицій.
Сьогодні у внутрішній політиці України нічого не змінилося (принаймні, в кращий бік), але москва вже настільки далеко зайшла в своїх жахливих злочинах проти людяності, що в американському уряді (а там президентська республіка і саме президент реально керує урядом) вирішили змінити свою думку з цього приводу. Мін'юст США звернувся до Конгресу з проханням узаконити передачу рашистських активів Україні. Про це повідомив голова міністерської робочої групи із застосування санкцій Ендрю Адамс. Найперше - це про ті 300 мільярдів доларів. І друге - не Конгрес запропонував, вимагає, просить, а уряд виступає ініціатором!
Річ у тому, що ця процедура потребує спеціального законодавчого врегулювання в кожному окремому випадку. Але важливо, що ініціатива пішла від виконавчої влади (читай президента). Тож путлєр знову всіх переграв. Але, щоб усе було правильно й вигідно для України, а не для липких зелених ручок, добре б було, якби цього разу призначили спеціальну процедуру із детальним контролем і виписаними реальними першочерговими завданнями, а не на нове закатування в асфальт.
До цих слів Тараса Чорновола можна ще додати висновок, на який ще немає однозначної відповіді правоохоронців. Закатування в асфальт левової частки держбюджету, грандіозне будівництво доріг в Україні з кінця 2021 року і повномасштабний напад рф 24 лютого 2022 року - це абсолютно різні події чи єдина стратегія окупації України?
