Козівництво не втримається на плаву без державної підтримки

Зараз у козівництві задіяна велика кількість сільгоспвиробників, і вони також потребують допомоги, щоб триматися на плаву. Держава дає 5 300 грн. на корову, а коза залишається без фінансового підгрунтя. Про це йшлося у ході засідання круглого столу, яке організувала Бізнес Мережа Cільських Жінок України.

Козівники з різних областей обговорили проблеми розведення дрібної рогатої худоби.
За словами Larisa Gurova, власниці Домашняя ферма ОгОгО Кози-кози, якщо б на державному рівні було ухвалено рішення про те, що виробники козиної продукції мають пріоритет в питаннях оренди землі під пасовища,  це вже була б допомога. Створення виробництв дешевих кормів, наприклад, гранульованої люцерни, могло б вирішити питання з кормовою базою.
Козівник Григорій Михалев зазначив, що  до війни 1000 грн. на одну козу і було б допомогою, але зараз збільшилися ціни на енергоносії. Орендувати 1 га землі для вирощування кормової бази, засіяти та затюкувати в 2021 році коштувало більше 25 тис. грн., зараз дорожче.
Як зауважила  юристка проєкту SEE Ольга Заставська, сільгоспвиробники, що живуть і працюють у постраждалих регіонах України, не мають права брати участь у державних програмах.

"Так, це ризиковано, але несправедливо. Ці люди і так ледве виживають без трудових ресурсів (бо багато хто виїхав), без сталих ринків збуту, так ще не відчувають ніякої підтримки з боку держави. Після Другої світової війни селян зобов’язували мати козу: вона забезпечувала можливість вижити. На дуже постраждалих територіях саме козівництво може допомогти аграріям встати на ноги", - зазначила Ольга Заставська.

Бізнес Мережа Cільських Жінок України виступає з ініціативою підтримки сільгоспвиробників, що тримають кіз, і для цього готує офіційне звернення до Міністерства аграрної політики та продовольства України.