Леся Степовичка: Польща і її поети глибоко відчувають нашу війну

Григорій Давиденко 29.05.2025 145

Вчора в Дніпрі, у музеї "Літературне Придніпров'я" пройшла презентація часопису "Дзвін"(Львів) "Польські поети про Україну". Його провела відома письменниця і поетеса Леся Степовичка, котрій довелося разом із сотнями тисяч українських біженців знайти тимчасовий прихисток у Польщі. На заході вона показала німецьку картину про Україну часів Другої світової, зі словами берлінського фюрера про те, що вони "завоюють українські землі і наведуть на них порядок". Точно ж таку картину показує своїм забмибуленим "ящиком" підданим і фюрер московський, та нічого в нього не вийде. Бо переважно вся Польща та інші демократичні держави усіляко підтримують нас у священній боротьбі проти окупантів. А її поети і митці невтомно поширюють правду про війну.

- Ви самі зараз дізнаєтеся із моїх поетичних перекладів, як полякам пече наша війна, болить усе те жахіття, що вкотре принесла московія на українські землі, - наголосила Леся Несторівна. - Один із польських художників малює неймовірні портрети наших полеглих воїнів ЗСУ. Він намалював їх і поширив у Польщі і Європі більше двох тисяч... Дуже хочу, щоб наші земляки, які повертатимуться з Польщі додому після війни, взяли із собою звідти дві речі. Це трепетне, вельми шанобливе ставлення поляків до поетів, музикантів та інших митців. І друге - їхнє привітне ставлення один до одного, там зовсім немає крику, хамства і т. п., панує повага до людської гідності. Як і в польських подружжях, до речі, це виховується з пелюшок.

Цікаво прокоментувала у соцмережах літературний вечір відома у Придніпров'ї радіожурналістка Валентина Орлова: "Письменниця, перекладачка, майстриня слова поетичного Lessya Stepovychka представляє твори польських поетів у перекладах її авторства. Нині вона тимчасово мешкає у Любліні та веде там громадську і літературну діяльність. Незабаром побачить світ її нова книга, написана під час цієї війни.

Звучать щемні поезії, співи українською та польською першого волонтерського хору Дніпра, вокалістки Анни Архипової... Співмодератор імпрези письменник Микола Чабан.

Творчі мости між літераторами України та Польщі - мистецтво сучасного супротиву війні, яка, на жаль, не закінчується...

Часопис також був презентований у Любліні, надалі - в інших містах обох країн.

Слава захисникам України, митцям, кожному, хто наближає мир!"

На зображенні може бути: 2 людини та текст «門 Проврок Про»

Леся Степовичка і присутній на заході польський поет Тадей Карабович

Подібний захоплений відгук залишила на особистій сторінці Лесі Степовички в ФБ її подруга Ольга Вагонова:

- Творчий неймовірний день, який подарувала нам пані Леся Степовічка! Це була подорож до Польщі, і з Польщі знову до України, скільки разів за момент всіх історій і читання віршів, я побувала і вдома, і в Любліні, передати не можу. Але точно скажу, що колись дуже захочу (вже уявляю, що буду там, можливо в Любліні, чи це буде інший, можливо ще раз Краків, у якому вже була), і це, це буде день, коли я буду згадувати пані Лесю і вірші, неймовірні зворушливі вірші польських поетів, котрі пишуть про війну в моїй країні так, як можуть писати люди, повні хвилювання і підтримки до нас, люди добрі і відкриті, люди з пошаною до нас і хоробрі, щоб бачити війну так, як її бачимо ми...

Польські поети пишуть про нас, пишуть про війну! Чутливо дуже, відчути змогли серцем, таке не відчуєш картинками з інтернету, там багато відео і фото і новин підтримки (багато бачимо підтримку в інтернеті), але коли пані Леся зачитувала вірші, які привезла з собою з Польщі, коли розповідала нам про кожного поета чи поетесу, це було не новинами в телевізорі, це було відкрите серце людини, яка обійняла серцем серця тих, хто був з нею поряд у Польщі. Це її друзі, колеги, люди, яких вона полюбила, які довгими-довгими днями війни разом з нею писали і читали вірші, ночами говорили про вірші, і публікували їх, щоб про Україну знали скрізь, знали, як вона Бореться, і як бажає бути Вільною!!!

Далі один із віршів польського поета, переклад Лесі Степовички.

Дзвін Лунає, так Громко,

Як Слово, яке Говорять самі Хоробрі

Чують, там де гримить перед боєм

Не зброя, зброя буде потім,

А те, що у голові того, хто в бій буде йти,

Щоб для нас стати Героєм

А для себе ким?! Стане він?!

В очах обеліск Часу

Ці люди, вони всі різні,

А що в голові у кожного,

Знають тільки їхні Душі